12 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/14049/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.12.2020 №157 Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як учаснику Миротворчих Сил ООН з групою інвалідності III з 12.10.2018 внаслідок травм та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду разом із виправленим адміністративним позовом, якими позивач усунув недоліки позовної заяви.
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. На свою заяву ОСОБА_1 отримав відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що зміна причини інвалідності відбулася у понад дворічний строк з дня первинного встановлення інвалідності. Таку відмову позивач вважає протиправною, що і стало причиною звернення до суду (а.с. 23-32).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
15.12.2021 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №79520/21 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначено про те, що чинне законодавство обмежує дворічним терміном можливість отримання одноразової грошової допомоги, який відліковується від первісного встановлення інвалідності або втрати працездатності до моменту встановлення нової групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності. У позивача група інвалідності не змінилася, а вказано інший причинний зв'язок захворювання, однак термін передбачений чинним законодавством перевищено та становить більше 7 років, що унеможливлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу (а.с. 39-42).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби 27.06.2006. Перед звільненням позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, та згідно постанови комісії визнаний обмежено придатним до військової служби через захворювання, пов'язане із проходженням військової служби, про що свідчить довідка №593 від 15.06.2006 (а.с. 13).
11.02.2011 під час первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
12.10.2018 під час повторного огляду МСЕК ОСОБА_1 змінено причину інвалідності на "захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" (а.с. 14).
Отже, між первісним встановленням групи інвалідності позивачу та зміною причини інвалідності позивача минуло понад 7 років.
03.04.2019 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника війни з групою інвалідності ІІІ.
Наведені обставини сторонами не заперечуються.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою та відповідними документами для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги.
03.12.2020 Міністерство оборони України відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку з тим, що положеннями пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено можливості виплати допомоги у разі зміни причини інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд зазначає наступне.
Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18 (пункт 30 постанови) Верховний Суд дійшов наступного висновку щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII, а саме: обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.
У пункті 34 наведеної постанови Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII також були висловлені у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справах №806/2180/18, №826/7472/18; від 17 грудня 2019 року у справах №825/1118/16, №641/5360/16-а; від 24 грудня 2019 року у справах №200/4362/19, №826/11299/18; від 21 січня 2020 року у справі №280/405/19; від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18; від 04 березня 2020 року у справі №240/5765/18; від 12 березня 2020 року у справі № 280/148/19.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв'язку з чим, а також у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін