12 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/15079/22
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, з 01.04.2019.
Позов мотивований тим, що Пенсійний фонд під час здійснення з 01.04.2019 перерахунку пенсії, протиправно обмежив її максимальним розміром (10 прожитковими мінімумами), що призвело до порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в яком просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача наголошує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №240/12372/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Крім цього, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі №240/32850/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року, відповідно до довідки Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07.07.2021 за особовою справою №ХЗ47832, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду позивачу проведено перерахунок пенсії, але обмежено її максимальний розмір.
Не погоджуючись із отриманим розміром пенсійного забезпечення та вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав на належне соціальне забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, передбачені у Законі України №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI).
Вказаним Законом №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року (крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року) введено обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, зокрема: десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями статті 2 Закону №3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За змістом Закону №3668-VI частину 5 статті 43 Закону №2262-XII викладено в наступній редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, а тому такі втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України при прийнятті вищевикладеного рішення визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, мотивуючи це тим, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Конституційний Суд України мотивуючи прийняте рішення вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Однак, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Аналіз вищевикладеного, дає підстави вважати, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII (ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016) та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, однак як свідчать матеріали справи, відповідачем протиправно при здійсненні з 01.02.2022 перерахунку пенсії позивачу, на підставі рішення суду, надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу, застосувавши положення статті 2 Закону №3668-VI.
Однак, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В той час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, в контексті наведеного слід наголосити, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, якими обмежується розмір пенсійного забезпечення.
Така позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20.
Виходячи із висловленого у рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1ст.77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
При досліджені матеріалів справи встановлено, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019, змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, шляхом обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому, відповідач, обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, діяв не на підставі Конституції та законів України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у неналежному розмірі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003. РНОКПП 13559341) про визнання дій протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження виплати ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.04.2019 нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко