вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
11.10.2022м. ДніпроСправа № 904/3423/22
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Кронос" ( м. Суми)
про забезпечення позову
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Кронос" (м. Суми)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Битум плюс" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором субпідряду про надання послуг № МарЖ-17/11/2020 від 17.11.2020 у розмірі 760 700 грн. 00 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСП Кронос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Битум плюс" (далі - відповідач) заборгованість за договором субпідряду про надання послуг № МарЖ-17/11/2020 від 17.11.2020 у розмірі 760 700 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду про надання послуг № МарЖ-17/11/2020 від 17.11.2020 в частині повного та своєчасного надання оплачених позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 760 700 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 410 грн. 50 коп.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. суду № 33675/22 від 07.10.2022), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Битум плюс", що знаходяться на розрахункових рахунках в банківських установах України в межах ціни позову в сумі 760 700 грн. 00 коп.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:
- мотив, що спонукав позивача обрати такий вид (превентивного) захисту, ґрунтується саме на недобросовісній поведінці відповідача, яка свідчить про високий, потенційний ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі;
- позивач вважає, що існують ризики імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі у разі задоволення позову;
- відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов'язань згідно з договором субпідряду про надання послуг № МарЖ-17/11/2020 від 17.11.2020;
- 31.03.2021 позивач здійснив оплату згідно з договором субпідряду про надання послуг № МарЖ-17/11/2020 в розмірі 360 700 грн. 00 коп., а 29.04.2021 та 30.04.2021 в розмірі 350 000 грн. 00 коп. та 50 000 грн. 00 коп.;
- під час моніторингу відкритих даних з'ясувалось, що в Єдиному реєстрі судових рішень містяться постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська про притягнення директора відповідача до адміністративної відповідальності, що додатково додає сумнівів відносно добросовісної поведінки останнього;
- актуальна економічна ситуація в країні свідчить про обґрунтовані сумніви щодо можливості відповідача в майбутньому виконати рішення суду, адже наразі запроваджені на території України карантинні заходи, що впливають на економіку та долю усіх підприємств. За деякими прогнозами 700 тисяч підприємств в Україні можуть закритися, що в свою чергу, свідчить про суттєвий ризик утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду першої інстанції;
- захід забезпечення позову, що позивач просить застосувати, фактично спрямований виключно на попередження ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача, запровадження законних обмежень, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у справі у разі прийняття рішення на користь останнього.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Битум плюс", може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Так, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСП Кронос" посилається на те, що існують ризики імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі у разі задоволення позову, так як відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов'язань згідно з договором субпідряду про надання послуг №МарЖ-17/11/2020 від 17.11.2020, а позивач здійснив за останнім оплату на загальну суму 760 700 грн. 00 коп. Відповідач зазначає, що обраний останнім захід забезпечення позову фактично спрямований виключно на попередження ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача, запровадження законних обмежень, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у справі у разі прийняття рішення на користь останнього.
При цьому, заявником не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, а лише вказано про те, що в Єдиному реєстрі судових рішень містяться постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська наявні постанови про притягнення директора відповідача до адміністративної відповідальності та додано такі постанови.
Крім того, заявник посилається на запроваджені на території України карантинні заходи, що впливають на економіку та долю усіх підприємств, які наразі не є актуальними.
Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що враховуючи заходи забезпечення позову, які вказані в поданій заяві, останні не мають наслідком припинення господарської діяльності; звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які можуть призвести до позбавлення заявника (позивача) можливості повернення власних коштів; заходи забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів заявника.
Однак, враховуючи те, що вказані обставини не підтверджені належними доказами, останні мають характер необґрунтованого припущення.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПСП Кронос" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.10.2022.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 11.10.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко