ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 вересня 2022 року Справа № 918/156/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Берун О.О.
за участю представників сторін:
органу прокуратури: Котяй І.В. - прокурор відділу
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник Михайлов О.В. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 09.08.22р. суддею Марачем В.В. у м.Рівному, повний текст складено 12.08.22р. у справі № 918/156/22
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича
про стягнення 252107 грн. 96 коп.
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/156/22 від 09.08.2022.
1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/156/22 від 09.08.2022 у задоволенні позову Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича про стягнення 252107 грн 96 коп. відмовлено. Судові витрати у справі покладено на позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що транспортний засіб з причепом на момент перевірки не перебував в користуванні або оренді відповідача, і як наслідок він не був перевізником в розумінні розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 на час перевірки.
2.2. Доказів, які б підтверджували, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу та виявлення факту перевищення вагових обмежень на такому транспортному засобі без відповідного дозволу, відповідач у справі використовував належний йому транспортний засіб та був перевізником, зокрема, дорожній лист, який на момент здійснення перевірки, у відповідності до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207, є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення як на договірних умовах так і для власних потреб, прокурор та позивач суду не надали.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.22 у справі № 918/156/22 про відмову у позові скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, та таке що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи.
3.3. Апелянт зазначає, що внаслідок невірного застосування судом норм матеріального (ст. 1, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт») та процесуального права (ст.ст. 236, 237 ГПК України), судом першої інстанції зроблено хибні висновки, які не відповідають обставинам справи.
3.4. Відповідно до матеріалів справи, 01.04.2021 посадовим особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки, згідно направлення на перевірку від 01.04.2021 № 013639, у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м. Галич, А/Д Н-09-338км, Мукачево-Львів, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
НОМЕР_3 . У пред'явленій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній накладній на перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) серія НОМЕР_4 від 31.03.2021, автомобільним перевізником вказаний відповідач - ОСОБА_2 .
3.4.2. Враховуючи викладене, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю, посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки відносно ОСОБА_2 складено довідку № 0009282 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021, акт № 0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу з перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів.
3.4.3. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 53,150 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т , а фактичне - 7,100; 14,450; 31,600 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
3.4.4. До акту №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18 від 01.04.2021, згідно з яким, за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 7726,50 євро, що еквівалентно 252 107,96 грн відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.04.2021, який здійснено у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.
3.4.5. У зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 від підпису про отримання документів, що складались під час проведення перевірки, їх примірники для ознайомлення та виконання надіслано перевізнику ФОП Романюку В.Л. рекомендованими листами № 24877/25/24-21 від 06.04.2021 за адресою: АДРЕСА_1 та №990009/25/24-21 від 24.11.2021 за адресою: вул. Бурштинова, буд. 11, м. Рівне, 33000.
3.4.6. В той же час, за даними Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідач ФОП Романюк В.Л. у визначений вище термін кошти у сумі 252107,96 грн, добровільно не сплатив.
3.5. Суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що фізична особа - ОСОБА_2 , який зазначений у ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 та за якою здійснювалося перевезення, у спірних правовідносинах діяв не як суб'єкт господарювання.
3.5.1. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
3.5.2. Документами для здійснення внутрішніх перевезень для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством, а для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж (ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
3.5.3. На час виникнення спірних у даній справі правовідносин діяв спільний наказ Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс)».
3.5.4. Даним наказом також затверджено Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (далі - Інструкція).
3.5.5. Пунктом 4 Інструкції передбачено, що у графі «Перевізник» зазначається найменування (ПІБ) суб'єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи-підприємця) та/або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, що одержує для перевезення вказану в товарно-транспортній накладній деревину для власних потреб.
У разі перевезення деревини Власним автомобільним транспортом державного лісогосподарського підприємства зазначається «Вантажовідправник».
3.5.6. З огляду на те, що згідно ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021, що міститься в матеріалах справи, вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Свиспан лімітед», вантажовідправником - ДП «Словечанське лісове господарство», а перевізником ОСОБА_2 , висновки суду, про те що перевезення здійснено останнім в статусі фізичної особи та для власних потреб, є необґрунтованими.
3.6. У матеріалах справи міститься Договір №4/п-21 від 02.01.2021 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2021 укладений між ТОВ «Свиспан лімітед» та ФОП Романюком В.Л. (і.н. НОМЕР_5 ), який був діючий на момент виникнення спірних правовідносин.
Предметом перевезення за цим договором (вантажем) є лісодеревина.
3.6.1. Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
3.6.2. Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
3.6.3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням товаро-транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
3.6.4. На виконання умов Договору № 4/п-21 від 02.01.2021 між ТОВ «Свиспан лімітед» та ФОП Романюком В.Л. складено акт здачі-приймання робіт від 30.04.2021 згідно якого, останнім, як перевізником, було надано послуги по перевезенню вантажів, де серед інших зазначено і ТТН серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021.
3.6.5. На думку апелянта ОСОБА_2 надано вказані послуги саме в статусі суб'єкта господарювання, оскільки, фізична особа без цього статусу не може виконувати комерційні перевезення.
3.6.6. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що фізична особа - ОСОБА_2 не є суб'єктом господарювання у спірних правовідносинах є абсолютно безпідставними.
3.7. Окрім того, за результатами розгляду справи судом зроблено хибний висновок, що ОСОБА_3 не є власником, користувачем або орендарем 6 вищезазначеного вантажного автомобіля, а також автомобільним перевізником, в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
3.7.1. Матеріалами справи встановлено, що власником вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (ймовірно дружина Відповідача, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Романюк С.О. та ФОП Романюк В,Д. зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ).
3.7.2. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.
3.7.3. У той же час, поза увагою суду залишено те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається господарською діяльністю у сфері вантажного автомобільного транспорту (КВЕД-2010: Клас 49.41 Вантажний автомобільний транспорт: включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
3.7.4. Також у справі наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/8531635 на вантажний автомобіль марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був пред'явлений водієм ОСОБА_1 при проведенні перевірки, оформлено на ім'я відповідача - ОСОБА_2 (строк дії з 28.11.2020 до 27.11.2021).
3.7.5. Відповідно до пп. 1.4. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.
Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
3.7.6. Пунктом 1.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
3.7.7. З огляду на те, що згідно страхового поліса №АР/8531635 страхувальником вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 являється ОСОБА_2 , то саме відповідач є фактичним користувачем та особою відповідальною за експлуатацію вказаного транспортного засобу.
3.8. Окрім того, варто вказати, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ОСОБА_2 оскаржував до Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/14559/21) саме як перевізник, якого незаконно притягнуто до відповідальності, а не як особа, яка не здійснювала перевезення у спірних правовідносинах.
3.9. Таким чином, вказаними матеріалами справи в сукупності підтверджено, що відповідач є автомобільним перевізником та здійснює на законних підставах користування вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
3.10. Також, судом першої інстанції зазначено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №460/14559/21, серед іншого, скасовано постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021, що встановлювала порушення ОСОБА_2 вимог ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже обґрунтування прокурором порушення відповідачем вимог вищевказаної статті, з посиланням на зазначену постанову є безпідставним.
3.11. Разом з тим, слід зазначити, що при розгляді адміністративної справи № 460/14559/21, судом не встановлювалися будь-які обставини щодо законності складання документів, які підтверджують перевищення габаритних норм при перевезенні товару, а саме довідки № 0009282 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021, акту №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт гад час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021, чи правильності проведеного розрахунку зважування чи самого зважування.
3.12. В даній справі судом лише зазначено, що сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та, у разі несплати в добровільному порядку, стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
3.13. Водночас, згідно вказаного рішення судом встановлено, що спірними постановами до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу колод дерев транспортними засобами, що належать позивачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху без відповідного дозволу, що судом першої інстанції при розгляді справи безпідставно не взято до уваги. Варто також вказати, що відповідачем у справі №814/1460/16 - Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021, з огляду на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
3.14. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 призначено справу до апеляційного розгляду. Наразі апеляційне провадження з перегляду вказаного рішення триває.
4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. До початку розгляду апеляційної скарги по суті від відповідача за підписом його повноважного представника надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому доводи апеляційної скарги заперечуються повністю.
4.1.1. Представник відповідача адвокат Михайлов В.О. підтримав подані заперечення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення - без змін.
4.2. Також до початку розгляду апеляційної скарги від позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із звільненням головного спеціаліста (юриста) Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
4.2.1. Колегія суддів вважає, що подане клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки причина звільнення працівника, який представляв (чи міг представляти) інтереси установи не є поважною причиною. Адже розгляд справи призначено на 28.09.2022, тоді, як спеціаліст Охман Н.П. звільнилася 06.09.2022. Відсутність одного представника не є перешкодою для участі іншого представника в порядку самопредставництва, тим більше, що клопотання про відкладення розгляду справи подавалося представником Процюк В.В., яка має повноваження, у тому числі на представлення установи у судах без окремого доручення, що засвідчується витягом із ЄДРЮОФОПГФ.
4.3. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.
4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/156/22 від 09.08.2022. Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України «Про автомобільний транспорт»;
Закон України "Про автомобільні дороги";
Закон України "Про дорожній рух";
Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України";
Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту постанови також - ПДР);
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі по тексту постанови також - Порядок-879);
Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 103 (далі Положення);
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року N 1567 (далі Порядок N 1567);
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року N 422 (далі Порядок N 422);
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2021 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 01.04.2021 № 013639, у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м. Галич, А/Д Н-09-338км, Мукачево-Львів, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 .
7.3. У пред'явленій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній накладній на перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) серія НОМЕР_4 від 31.03.2021 автомобільним перевізником вказаний відповідач - ОСОБА_2 .
7.4. За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно ОСОБА_2 , який зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній серія ЖТЕ №653289 від 31.03.2021, складено довідку №0009282 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021 та акт №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021. Саме актом зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_6 нормативних вагових параметрів.
7.5. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 53,150 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т, а фактичне-7,100; 14,450; 31,600 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
7.6. До акту №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18 від 01.04.2021, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 7726,50 євро, що еквівалентно 252107,96 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.04.2021.
7.7. У всіх складених документах посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказано, що автомобільним перевізником є ОСОБА_2 , тобто як фізична особа.
7.8. В той же час Керівником Здолбунівської окружної прокуратури Романюка Віталія Леонідовича до участі у справі у якості відповідача залучено як Фізичну особу-підприємця.
7.9. На думку прокурора та Укртрансбезпеки саме останнього у даному випадку слід вважати перевізником, і, відповідно, відповідальним за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
7.10. В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача заперечив такі твердження, оскільки вони суперечать вимогам законів України «Про автомобільний транспорт». Додатково у судовому засіданні звернув увагу суду, що ОСОБА_2 не є власником транспортного засобу (тягача з напівпричіпом) не як суб'єкт господарювання, не як фізична особа. Окрім того транспортний засіб, ним також в оренду від власника не отримувався. Натомість транспортний засіб перебуває в оренді у іншої юридичної особи.
7.11. За результатами розгляду позовної заяви прокурора, місцевим господарським судом відмовлено у її задоволенні (п.1.2. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.5. даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Як вбачається із матеріалів справи 31 березня 2021 року з території складу №2 Листвинського лісництва ДП «Словечанське лісове господарство» було відвантажено для перевезення до м.Надвірна, Івано-Франківської області для ТОВ «Свиспан Лімітед» деревину дров'яну ПВ породи сосна об'ємом 43,4680 куб.м.
8.3. Завантаження вантажу відбувалося на вантажний автомобіль марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_1 , з причепом марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортною накладною при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН- ліс) серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року.
8.4. Згідно товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року вантажовідправником зазначено ДП «Словечанське лісове господарство», вантажоодержувачем - ТОВ «Свиспан Лімітед», перевізником вказано ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 .
Накладна містить відомості, що вантаж прийняв до перевезення водій. Поряд з тим не вказано на підставі чого ОСОБА_2 є перевізником.
8.5. Судом першої інстанції встановлено, що власником транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Renault Magnum- 500, д.н.з НОМЕР_1 є ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_7 від 02.11.2016 року), власником напівпричепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 є також ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_8 від 23.01.2021 року).
8.6. Із матеріалів справи прослідковується, що представник відповідача надав місцевому господарському суду копію Договору оренди транспортних засобів від 04 січня 2021 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем (ФОП) Романюк Світланою Олександрівною, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДТ Полісся", як Орендарем.
8.6.1. За умовами цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у п.1.2 Договору, зокрема, вантажний автомобіль марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_1 , напівпричіп марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 .
НОМЕР_9 . Строк дії вказаного Договору визначений сторонами до 31 грудня 2022 року.
8.6.3. За Актом приймання-передачі предмету оренди від 04 січня 2021 року ФОП Романюк Світлана Олександрівна надала, а ТОВ "ДДТ Полісся" прийняло у строкове платне користування вищевказані транспортні засоби.
8.6.4. За цих обставин належним користувачем вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_1 та напівпричіп марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ "ДДТ Полісся".
8.6.5. Для того, щоб ОСОБА_2 (чи як фізична особа, чи у статусі ФОП) став користувачем зазначеного вантажного автомобіля та напівпричепа, Орендар міг укласти договір суборенди або Орендодавець розірвати укладений договір оренди із Орендарем та укласти новий із ОСОБА_2 .
8.7. У суді першої інстанції встановлено, що ні прокуратурою, ні позивачем не доведено, що ОСОБА_2 чи фізична особа-підприємець Романюк Віталій Леонідович є користувачем або орендарем вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_1 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 .
8.8. В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
8.9. Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
8.10. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
8.11. Відповідно до ч.1, 2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
8.11.1. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють, господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
8.12. Як вбачається зі змісту ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року перевізником вказано Романюк В.Л., тобто як фізична особа.
8.13. Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
8.14. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
8.15. Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
8.16. «Фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус і ця відмінність полягає саме у тих правовідносинах, в яких приймає участь така фізична особа та використовується майно.
8.17. Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові КАС ВС від 26 березня 2020 року в рамках справи № 803/979/16.
8.18. Попередньо, 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №753/16525/16-ц визначила співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.
8.19. Таким чином, фізична особа - ОСОБА_2 , який зазначений у ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року не є суб'єктом господарювання у вказаних правовідносинах, а також не є автомобільний перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
8.20. При цьому, відмітка у товарно-транспортній накладній про перевезення вантажу автомобільним перевізником - ОСОБА_2 , з огляду на встановлені обставини, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача - фізичну особу-підприємця Романюка Віталія Леонідовича обов'язку відшкодувати плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
8.21. Відповідно до п. 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, а не осіб, які зазначені у перевізних документах, як перевізник.
8.22. Начальником Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового контролю, який проводився 01.04.2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м.Галич, а/д Н-09-338 км, Мукачево-Львів, у якому проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_1 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було винесено стосовно ФОП Романюка В.Л. (а не фізичної особи Романюка В.Л.) постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року за порушення ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - тобто за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
8.23. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21 за позовом фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, серед іншого, скасовано постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року, що встановлювала порушення ФОП Романюком В.Л. вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
8.24. Аналогічними обставинами прокурор доводить факт порушень відповідачем вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спростовується висновками Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21.
8.25. У суді апеляційної інстанції встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21 до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
8.25.1. Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
8.25.2. За таких обставин, на день здійснення апеляційного провадження у суді господарської юрисдикції Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21 законної сили не набрало.
8.25.3. У цьому випадку відсутні підстави для застосування приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.
8.26. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
8.27. Частиною 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
8.28. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 103 (далі Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
8.29. Підпунктами 2, 5, 27 п. 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
8.30. Згідно із п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року N 1567 (далі Порядок N 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
8.31. З наведених положень вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи, виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
8.32. Частиною 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", що кореспондується з п. 2 Порядку N 1567, встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
8.33. Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
8.34. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").
8.35. Відповідно до абз. З п. 4 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
8.36. У відповідності до п. 15 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
8.37. Пунктом 16 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
8.38. Пунктом 21 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за встановленою формою. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
8.39. Згідно абз. 2 п. 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року N 422 (далі Порядок N 422) водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.
8.40. Відповідно до п. 5 Порядку N 422 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.
8.40. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за встановленою формою та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення (п. 6 Порядку N 422 в редакції чинній на час здійснення перевірки).
8.41. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції чинній на час здійснення перевірки) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
8.42. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що наведений в додатку до постанови, відповідно до якого (в редакції чинній на час здійснення перевірки):
1. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
2. Крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових або габаритних параметрів - дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.
8.43. Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
8.44. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року N 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
8.45. Відповідно до г. 2, 3 Правил (в редакції чинній на час здійснення перевірки) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306; транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
8.46. Згідно з п. 4 Правил (в редакції чинній на час здійснення перевірки) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
8.47. Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб (п. 25 Правил в редакції чинній на час здійснення перевірки).
8.48. У відповідності до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
8.49. Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 N 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок N 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
8.50. Підпунктом 3 пункту 2 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
8.51. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
8.52. Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (в редакції чинній станом на час здійснення перевірки), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
8.53. Відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку N 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
8.54. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. З Порядку N 879).
8.55. Відповідно до п. 15 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
8.56. У відповідності до п. 21 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
8.57. Пунктом 22 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8.58. Згідно з п. 27 Порядку N 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
8.59. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
8.60. Зміст і призначення закріпленої у Порядку N 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
8.61. Пунктом 28 Порядку N 879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
8.62. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Fr - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку № 879).
8.63. Відповідно до п. 31-1 Порядку N 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмір . У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
8.64. Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
8.65. У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363. перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
8.66. Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
8.67. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. (стаття 7 Господарського кодексу України).
8.68. Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
8.69. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
8.70. У відповідності до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
8.71. Згідно з ч. 2, З ст. 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
8.72. Пунктом 37 Порядку N 879 передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно- вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.
8.73. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 926/16/19. від 12.02.2020 у справі N917/210/19.
8.74. За обставин, які наведені вище, транспортний засіб з причепом на момент перевірки не перебував в користуванні або оренді відповідача, і як наслідок він не був перевізником в розумінні розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 на час перевірки.
8.75. Доказів, які б підтверджували, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу та виявлення факту перевищення вагових обмежень на такому транспортному засобі без відповідного дозволу, відповідач у справі використовував належний йому транспортний засіб та був перевізником, зокрема, дорожній лист, який на момент здійснення перевірки, у відповідності до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207, є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення як на договірних умовах так і для власних потреб, прокурор та позивач суду першої інстанції не надали.
8.76. Не надані такі письмові докази і до суду апеляційної інстанції.
8.77. Посилання представника позивача на те, що в даному випадку саме відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, так як між останнім, як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед", як замовником укладено Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №4/п-21 від 02.01.2021 року та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №186 від 30.04.2021 року, є безпідставним з огляду на наступне.
8.78. Як уже зазначалося вище, саме Укртрансбезпека та її територіальні органи, виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
8.79. Отже підставою для внесення перевізником коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є саме правові акти індивідуальної дії, які складені посадовими особами Укртансбезпеки за результатами проведення габаритно-вагового контроль транспортного засобу, як то довідка про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, тощо.
8.80. Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не є правовими актами індивідуальної дії, складеними посадовими особами Укртансбезпеки, і, відповідно, самі по собі не є підтвердженням вчинення перевізником правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху і не можуть бути підставою для внесення перевізником коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
8.81. Як встановлено судом стосовно фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича посадовими особами Укртансбезпеки не складалося правових актів індивідуальної дії про вчинення ним, як перевізником, правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а у складених актах і ТТН, на підставі якої вони складені, останній не значиться перевізником.
8.82. Відтак, з огляду на вищезазначене, відсутні підстави для покладення відповідальності на фізичну особу-підприємця Романюка Віталія Леонідовича за правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, і, відповідно, внесення ним коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
8.83. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.
8.84. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2022 року у справі № 918/156/22 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянт - Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 09.08.2022 у справі № 918/156/22 сплатив платіжним дорученням №1294 від 07.09.2022 судовий збір у розмірі 5673,00 гривень.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури від 31.08.22р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2022 року у справі №918/156/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №918/156/22 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "07" жовтня 2022 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.