вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" жовтня 2022 р. Справа№ 910/6189/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін:
від заявника: Олійник А.О.,
від відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" про забезпечення позову
у справі № 910/6189/22 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
до відповідача: ОСОБА_1
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідоча: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про стягнення 574 649,98 грн.,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, тому посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без надання обгрунтованих доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт вказує, що позичальник та поручитель ухиляються від виконання договірних зобов'язань, не здійснюють дій на погашення боргу, не виявляють активний намір щодо мирного врегулювання проблемної заборгованості, а тому ним прийнято рішення про звернення до суду із позовною заявою до поручителя про стягнення заборгованості в розмірі 574 649,98 грн.
Зазначає, що суд відмовляючи у забезпеченні позову залишив поза увагою наступні обставини, а саме, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Комплекс Агромарс», тому їй відомо про невиконання умов договору фінансового кредиту та наявне порушення взятих зобов'язань згідно з договором №30/04/21 від 30.04.2021. Вважає, що ціна позову є досить значною та погашення за кредитним договором не відбувається протягом тривалого часу; вимога про погашення заборгованості залишена відповідачем без виконання; докази, які б підтверджували поважні причини нездійснення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником та поручителем не надавались, а отже, наразі існує ризики умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі постановлення його на користь позивача, зокрема, шляхом виведення відповідачем наявних грошових коштів з власних рахунків, а також відчуження частки в корпоративних правах ТОВ «Комплекс Агромарс».
Апелянт також вказує, що відносно ТОВ «Комплекс Агромарс» Господарським судом міста Києва порушено справи про банкрутство (справи №910/10741/21, №910/15043/21), що свідчить наявність складного фінансового стану ТОВ «Комплекс Агромарс» кінцевим бенефіціаром якого є відповідач, ОСОБА_1 , яка також має фінансові труднощі.
Крім того, апелянт звертає увагу, що відповідачем завдано значних збитків позивачу у вигляді неповернення коштів, які він міг вкласти в оборот та отримувати прибуток, чим порушено майновий інтерес позивача.
Як зазначає апелянт, забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача і це тимчасове обмеження, а не позбавлення власності відповідача на певні активи.
На думку скаржника, ухвалене в майбутньому рішення суду може залишитися без виконання, оскільки відповідач станом на сьогодні втрачає активи, бізнес банкрутує і добровільно взяті на себе зобов'язання останній не виконує, що вказує на недобросовісну поведінку і необхідність в забезпеченні позову.
Узагальнені доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 16.08.2022, зазначає, що ухвалу суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін.
Відповідач вказує, що заходи забезпечення позову, які пропонує вжити позивач, не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є неспіврозмірними із заявленими вимогами, оскільки спричинять невиправдане обмеження у реалізації відповідачем правомочностей власника корпоративних прав за відсутності реальних передумов для висновку про ймовірність утруднення ефективного захисту прав. Так, ціна позову складає 574 649,98 грн, а орієнтовна вартість частки корпоративних прав, належних ОСОБА_1 з розрахунку належності 50, 0061% складає 4 106 791 719,16 грн.
Крім того, вказує, що позивачем в заяві про забезпечення позову та в апеляційній скарзі не вказано про іпотеку та реалізацію майна позасудовому порядку, не додано інформації щодо проведеної оцінки майна, що унеможливлює перевірити вартість сплаченого кредиту після позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість залишку, тощо.
Зміст відповіді на відзив ОСОБА_1 .
Позивач не погодившись з відзивом на апеляційну скаргу, вважає його необґрунтованим та незаконним.
Позивач зазначає, що відповідно до відкритих даних, що містяться на сайті «Youcontrol» частка в статуному капіталі ТОВ «Комплекс Агромарс», що належить ОСОБА_1 в розмірі 50, 0061% складає 899 610,00 грн розміру внеску до статуного фонду товариства. Вважає, що даний захід забезпечення позову не вплине на інтереси та права відповідача та чинним законодавством України передбачено можливість звернення стягнення на корпоративні права боржника в ході примусового виконання судових рішень, при цьому посилається на постанову Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №759/3322/19, де Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю. Тому на думку позивача, заборона відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчудження належних йому часток в статутном капіталі юридичних осіб, є необхідним заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідача і є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Також позивач з огляду на постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, вважає, що судом повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.
У своїх поясненнях, позивач зазначає, що предметом позову є вимоги майнового характеру. Тому забезпечення господарським судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом позову (постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/13813/21, від 05.10.2021 у справі № 914/1807/21).
Крім того, позивач у відповіді на відзив вказує, що посилання відповідча на іпотеку та реалізацію майна в позасудовому порядку та не надання інформації про проведену оцінку нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті і позивачем заявлено вимогу до поручителя, як солідарного боржника про стягнення заборгованості, а не до майнового поручителя, тому додавати договори іпотеки, на думку позивача, є недоцільним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2022 справу № 910/6189/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №910/6189/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 та призначено розгляд справи на 03.10.2022.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, у зв'язку з лікарняним судді Ткаченко Б.О., для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 прийнято справу №910/6189/22 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Явка представників сторін
Відповідач-1 та третя особа у судове засідання, призначене на 03.10.2022, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2022 наполягала на доводах апеляційної скарги та просила ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" про забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 574 649,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , відповідно до умов договору поруки №30/04/21-П1 від 30.04.2021, поручилася перед позивачем за виконання ТОВ "Комплекс Агромарс" зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно з договором №30/04/21 фінансового кредиту від 30.04.2021 у повному обсязі, внаслідок чого поручитель і боржник несуть відповідальність перед кредитором як солідарні боржники. Зі слів позивача, боржником допущено неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути із поручителя.
Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на грошові кошти ОСОБА_1 в межах ціни позову в розмірі 574 649,98 грн, які знаходяться на усіх банківських рахунках, які належать ОСОБА_1 , в будь-яких банківських або в інших фінансових установах; на частку у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарм", що належить ОСОБА_1 в розмірі 50,0061% та становить 899 610 грн розміру внеску до статутного капіталу; заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в ЄДРПОУ, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в ЄДРПОУ, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс", що належить ОСОБА_1 в розмірі 50,0061% та становить 899 610 грн розміру внеску до статутного капіталу.
Подана заява мотивована тим, що відповідач ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, з огляду на що, у позивача є підстави вважати, що відповідач буде вчиняти активні дії щодо виведення грошових коштів зі всіх наявних рахунків та відчуження частки у статутному капіталі юридичної особи з метою невиконання своїх зобов'язань. На думку позивача, при задоволенні позовних вимог у зазначеній справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення у дані справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, вчиняти дії, щодо предмета спору.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Наведені висновки неодноразово викладались в постановах Верховного Суду, зокрема в пункті 14 постанови від 14.06.2018 у справі №916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, а також в постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 29.01.2021 у справі №910/10957/20, від 16.02.2021 у справі № 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд зокрема у постановах 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/141/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Саме посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обгрунтування не може бути підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена вище правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.05.2021 у справі № 925/1441/20.
Розглянувши заяву ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» про забезпечення позову, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку відмовляючи у її задоволенні, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що поручителями взагалі вчиняються будь-які дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання судового рішення у майбутньому у разі задоволення позову, як і не надано доказів на підтвердження того, що невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Судом встановлено, що позивачем не вказано жодних обставин, які переконливо свідчили б про те, що грошові кошти або майно, які належать ОСОБА_1 на момент пред'явлення позову в даній справі, може зникнути або зменшитися за кількістю настільки, що це могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Позивачем не доведено вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, як виведення коштів із рахунків, будь-яких реєстраційних дії щодо відчудження належних їй часток в статутному капіталі юридичних осіб, тощо.
Тому посилання позивача на практику Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 , колегія суддів вважає є безпідставним.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 574 649,98 грн., з них 555 990,03 грн. - заборгованість за кредитом, 14 090,16 грн. - заборгованість за процентами, відповідно до договору фінансового кредиту №30/04/21 від 30.04.2021. Однак, як вбачається з кредитного договору, ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" надало кредит у сумі 15 000 000 грн., а заявлені позивачем вимоги лише на суму 574 649,98 грн., що свідчить про фактичне виконання кредитного зобов'язання і не свідчить про ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань.
Також доводи апелянта про порушення справ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Господарським судом міста Києва, що підтверджує факт наявності фінансових проблем і у ОСОБА_1 , як кінцевого бенефіціарного власника, колегією суддів оцінюється критично.
Таким чином, позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у разі його задоволення, а також ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Тому саме лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/6189/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/6189/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 255, пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано 12.10.2022
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім