вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"06" жовтня 2022 р. Справа№ 911/1263/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2022
у справі №911/1263/22 (суддя - Колесник Р.М.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання недійсним договору,-
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 та заяву про усунення недоліків позовної заяви повернуто заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 17.09.2022 (згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв'язку) звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Одночасно, в апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2022.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 справу №911/1263/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України з таких підстав).
У відповідності до вимог ст. 113, 116 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України врегульовано правила поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Судом встановлено, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції 01.09.2022 та оприлюднено її повний текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.09.2022.
Тобто останнім днем для звернення з апеляційною скаргою було 12.09.2022.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. В обґрунтування свого клопотання скаржник зазначає, що станом на день подання апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду від 01.09.2022 апелянтом не отримано.
Також, заявник посилається на перебування адвоката у щорічній відпустці за кордоном у період 01.09.2022 до 14.09.2022, що унеможливило вчасно підготувати та направити апеляційну скаргу.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску, з огляду на наступне.
Так, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи «Устименко проти України», дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2022 у даній справі направлено представнику позивача Фадеєвій Наталії Ігорівні засобами електронного зв'язку, у його електронний кабінет 01.09.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 01.09.2022.
Крім того, ухвала Господарського суду Київської області від 01.09.2022 надіслана представнику скаржника (Фадеєвій Наталії Ігорівні) на офіційну електронну адресу, яка наявна в матеріалах позовної заяви, за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ухвала суду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.09.2022, тому скаржник, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримувати інформацію про стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі і про прийняття господарським судом вищевказаної ухвали.
Стосовно посилань скаржника на перебування адвоката у відпустці у період з 01.09.2022 по 14.09.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Аналіз наведеної норми свідчить, що оформлення відпустки необхідне у разі, коли громадянин перебуває у трудових відносинах або працює за трудовим договором у фізичної особи. Водночас оформлення відпустки самою фізичною особою підприємцем на себе не вимагається чинним законодавством. При цьому інших доказів на перебування у відпустці (квитки на транспорт, бронювання житла, тощо) скаржником не надано.
На підтвердження обставин щодо перебування адвоката у відпустці, скаржником не надано жодних доказів.
Крім того, за приписами ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере, участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 ст. 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Аналіз наведених норм свідчить, що сторона у справі не обмежена в праві залучити до участі у справі іншого представника (адвоката) з метою забезпечення власних прав, зокрема, щодо апеляційного оскарження в строк, встановлений законом. Дотримання строків апеляційного оскарження є правом скаржника, ризик не дотримання яких несе заявник. Доказів неможливості залучення іншого представника (адвоката) скаржником не надано.
При цьому, колегія суддів вказує, що апелянтом не надано доказів неможливості подання до суду апеляційної скарги у період з 01.09.2022 до 14.09.2022.
Зідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов'язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням визнання причин, наведених скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2022 у справі №911/1263/22 залишити без руху.
2. Роз'яснити скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.
3. Попередити ОСОБА_1 , що в разі, якщо він не виконає вимоги даної ухвали в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк