03.08.2010 Справа № 11/43
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр", м. Ужгород
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатський області, м. Ужгород
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Концерн "Військторгсервіс", м. Київ
про: визнання його права користуватись орендованим майном на умовах, передбачених договором оренди № 51 від 29.12.1999.
Головуючий суддя Л.М.Якимчук
Представники:
від позивача - не з"явився.
від відповідача - Джуган Н.Б. -начальник юридичного віділу, довіреність від 11.01.2010.
від третьої особи - не з"явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання його права користуватись орендованим майном на умовах, передбачених договором оренди №51 від 29.12.1999 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.07.2010), посилаючись в обгрунтування позовних вимог на ст.ст. 2, 3, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що він рекомендованим листом № 11-06-04937 від 16.11.2009 , до закінчення терміну дії договору повідомив позивача про те, що не має наміру продовжувати договірні відносини після закінчення терміну дії договору оренди. Доказ про його надіслання міститься в матеріалах справи. Договір оренди № 51 від 29.12.1999, укладений строком на 10 років та діяв з 01.01. 2000 по 01.01.2010 .
Листом від 29.11.2009 позивач звернувся до відповідача з наміром продовжити строк дії договору оренди на 1 рік, а листом від 27.01.2010 просив відповідача продовжити строк дії договору на 5 років.
Відповідач, листами від 17.12.2009 № 11-06-05272, від 19.01.2010 № 11-06-00104 та від 02.02.2010 № 11-06-00269 відмовив у продовженні дії договору.
Відповідачач посилається також на ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 Цивільного кодексу України відповідно до яких наймодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору повинен подати заяву про припинення договору, а у випадку її неподання протягом встановленого терміну, договір вважається продовженим. Оскільки така заява надсилалася позивачу (орендарю), то договір, на думку відповідача, припинив свою дію.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Концерн "Військторгсервіс", м. Київ, письмове пояснення не надіслав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (орендарем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатський області (орендодавцем) укладено договір оренди №51 від 29.12.1999 приміщення, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 465,8 кв.м. двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м.Ужгород, вул.Добрянського, 8 (Острівна, 9 А), що перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс". Вартість вказаного приміщення згідно звіту про експертну оцінку становить 244 608 грн. (викладена з врахуванням додаткової угоди № 4 та № 5 від 17.12.2007 про внесення змін до договору оренди № 51 від 29.12.2009).
Пунктом 1.2 договору оренди № 51 передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.
Факт передачі вказаного майна орендарю підтверджується актом прийому-передачі від 06.01.2000.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що він укладений з 1 січня 2000 по 1 січня 2010 року.
Пунктом 10.9 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.
Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таке положення передбачене і пунктом 10.7 договору.
Відповідач у спростування твердження позивача про те, що спірний договір є продовженим, надав суду листи, надіслані позивачу № 11-06-04937 від 16.11.2009, № 11-06-05272 від 17.12.2009 та № 11-06-00104 від 19.01.2010, в яких повідомляв позивача про те, що договір оренди №51 від 29.12.1999 із змінами, внесеними додатковими угодами від 28.04.2000, 24.01.2002, 30.12.2004, додактовими угодами №4 та №5 від 17.12.2007 закінчився і продовжуватись не буде, та просив повернути орендоване майно балансоутримувачу, Концерну "Військторгсервіс", по акту примому-передачі.
Своє рішення відповідач мотивував тим, що протягом строку дії договору
ТзОВ "Торгово-промисловий центр" не виконувало належним чином умови договору оренди: систематично порушувало терміни оплати орендних платежів до державного бюджету, своєчасно не поновлювало договори страхування орендованого майна.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов"язаний повернути орендодавцеві об"єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічну вимогу містить і ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. Вказаний обов"язок орендаря передбачений також п. 5.4 договору.
Осклільки орендодавець (відповідач) належним чином повідомив позивача про те, що договір оренди №51 від 29.12.1999 із змінами та доповненнями до нього закінчився і продовжуватись не буде, у позові про визнання договору оренди №51 від 29.12.1999 із змінами від 28.04.2000, 24.01.2002, 30.12.2004, додатковими угодами № 4 та № 5 від 17.12.2007 - продовженим на термін до 01.01.2020 року, належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Суддя Якимчук Л.М.