Центральний районний суд м. Миколаєва
54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/1334/22
нп 1-в/490/73/2022 У Х В А Л А
11.10.2022р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в порядку ст. 409 КПК України в редакції 1960 року,
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якому останній просив скасувати арешт з майна, накладеного на підставі постанови слідчого прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 від 13.02.2006р. під час досудового слідства по кримінальній справі №1-11-366/06.
Вимоги клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 було засуджено вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.03.2006р. за ст. 368 ч. 2 КК України (в редакції 1960р.) із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. При цьому питання щодо арештованого майна ОСОБА_6 у вигляді 1/4 квартири АДРЕСА_1 , згідно вироку суду не вирішувалось.
В подальшому, 29.11.2020р. при оформленні спадщини ОСОБА_4 (який є спадкоємцем ОСОБА_6 ) звернувся до П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, про що у Спадковому реєстрі 05.02.2021р. зроблено запис за №67161318. Однак дізнався про наявність арешту на 1/4 квартири АДРЕСА_1 .
Представник заявника та представник прокуратури в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Суд, враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.
Як вбачається із клопотання, арешт на майно у кримінальній справі був накладений під час дії КПК України в редакції 1960 року.
Відповідно до п. 9 Розділу XI Перехідних положень КПК України (2012 року) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі статтею 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України (1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
Судом встановлено, що постановою слідчого прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 від 13.02.2006р. під час досудового слідства по кримінальній справі №05900072 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, було накладено арешт на 1/4 квартири АДРЕСА_1 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.03.2006р. у справі №1-11-366/06 питання щодо вказаного арештованого майна обвинуваченого ОСОБА_6 не вирішувалось.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України (1960 року) накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Відповідно до ст.ст. 125-126 КПК України (1960 року) арешт на майно по кримінальній справі накладається з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Враховуючи вищевикладене, оскільки метою накладення арешту було забезпечення можливої конфіскації у порядку виконання вироку суду, але матеріалами провадження об'єктивно підтверджено, що додаткове покарання у виді конфіскації майна за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.03.2006р. у справі №1-11-366/06 не застосовувалось, а тому є достатні підстави вважати, що потреба в застосуванні арешту на майно, належне ОСОБА_6 у вигляді 1/4 квартири АДРЕСА_1 , відпала, як і заборона здійснювати відчуження такого майна.
На підставі викладеного, керуючись п. 9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, ст.ст. 126, 411 КПК України 1960 року, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на 1/4 квартири АДРЕСА_1 та заборону здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови слідчого прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 від 13.02.2006р. під час досудового слідства по кримінальній справі №05900072.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1