Справа № 481/623/22
Провадж.№ 2/481/205/2022
іменем України
05.10.2022 року Новобузький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Захарчук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, орган опіки і піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
02.08.2022 року представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Судариков Г.В., звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача, орган опіки і піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, у якому просив позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 мотивував тим, що він, відповідно до рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 31.05.2016 року є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В грудні 2016 року відповідачка залишила сім'ю та переїхала проживати за іншою адресою, при цьому, не повідомивши його про своє нове місце проживання. З 2016 року по теперішній час його малолітня донька ОСОБА_4 проживає разом з ним та її бабусею та знаходиться на його утриманні. Відповідачка з грудня 2016 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклується про здоров'я дитини, не намагається забезпечити здобуття освіти дитиною, не займається підготовкою дитини до самостійного життя, не надає дитині будь-якої матеріальної допомоги, хоча має таку реальну можливість. Даний факт свідчить про те, що відповідачка самоусунулась та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, піклуванню та турботі за малолітньою донькою.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 03.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 22.08.2022 р. о 10.00 год., у якому оголошено перерву до 26.08.2022 року, 10:00 год.
Ухвалою суду від 26.08.2022 року закрите підготовче провадження, а справа призначена до розгляду на 12.09.2022 року о 09:00.
Ухвалою суду від 12.09.2022 року, на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, відкладено судовий розгляд по справі до 09:00 год. 05.10.2022 року.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, оскільки мобілізований до Збройних Сил України, був належним чином повідомлений про час і місце його проведення.
Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Судариков Г.В., під час розгляду справи позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позові та просив їх задовольнити. Не заперечував проти винесення заочного рішення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, органу опіки та піклування Новобузької міської ради Миколаївської області Захарчук В.О., під час розгляду справи зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_4 , при цьому вона самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її життя. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути аліменти на утримання дитини.
Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання 22.08.2022 р., 26.08.2022 р. та 12.09.2022 р. не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
З урахуванням того, що відповідач повторно не з'явилась в судове засідання та не повідомила про причину свого неприбуття, натомість була належними чином повідомлена про час і місце судового розгляду, суд, виходячи з положень ст.280-282 ЦПК України, за наявності згоди представника позивача, проводить судовий розгляд в заочному порядку.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_5 , дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.06.2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , в графі батьки записано: мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 , відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 СК України (а.с.12).
Згідно рішення Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/301/16-ц від 31.05.2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-15).
Свідок ОСОБА_5 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_4 , повідомила, що ОСОБА_2 є її сином та батьком малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До грудня 2016 року відповідачка, позивач та дитина проживали за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживає вона( ОСОБА_5 ) зі своєю матір'ю ОСОБА_6 . Але з грудня 2016 року, коли дитині виповнилось півтора року, ОСОБА_3 залишила сім'ю та переїхала проживати за іншою адресою, змінила номер телефону, при цьому, не повідомивши про своє нове місце проживання та нові засоби зв'язку. З цього часу по теперішній час малолітня донька ОСОБА_4 проживає разом з нею та її сином і знаходиться на утриманні позивача, якому вона, як бабуся дитини допомагає. ОСОБА_7 пішла до дитячого садка, а потім до школи, а відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме не спілкується з дитиною, не дбає про її розвиток, виховання, харчування, та не дає про себе знати. Коли її донька, в місті Миколаїв, в 2016 році зустріла відповідачку та запитала, чому остання не цікавиться дитиною, та відмовилась спілкуватись з нею на цю тему.
З акту обстеження умов проживання від 07.07.2022 року, а саме квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_2 , його донька - ОСОБА_4 , його мати - ОСОБА_5 та бабуся - ОСОБА_6 , складеного т.в.о. начальника служби у справах дітей Новобузької міської ради Захарчук В.О., головним спеціалістом служби у справах дітей Новобузької міської ради Бігдаш О.А., провідним спеціалістом служби у справах дітей Новобузької міської ради Тарасюк М.П. вбачається, що умови проживання добрі. Сім'я проживає у трикімнатній квартирі п'ятиповерхового будинку та матеріально забезпечена. Під час обстеження з'ясовано, що ОСОБА_3 разом з донькою не проживає, не спілкується, не приймає участі у вихованні дитини та не допомагає матеріально (а.с.16).
Згідно характеристики виданої завідувачем Новобузького дошкільного навчального закладу № 3 «Чебурашка» Шинкарьовою І.Б. від 09.07.2022 року, ОСОБА_4 відвідувала дитячий садок з 03.07.2018 року по 24.05.2021 року. За період перебування дитини у дитячому садку брали участь тато - ОСОБА_2 та бабуся - ОСОБА_5 , мама дівчинки - ОСОБА_3 ніякої участі у навчанні та вихованні за час перебування дитини у дитячому садочку не проявляла та не з'являлась жодного разу і не цікавилась результатами її успішності (а.с.17,18).
Згідно характеристики виданої директором Новобузького закладу загальної середньої освіти №1 Трофименко А.В. №102 від 01.07.2022 року, ОСОБА_4 закінчила перший клас Новобузького ЗЗСО №1. За період навчання в першому класі у вихованні та навчанні учениці брали участь тато ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_5 , мама учениці ніякої участі у навчанні та вихованні за період навчання в школі не проявляла та не з'являлася жодного разу і не цікавилася результатами навчання ОСОБА_8 (а.с.19).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області про доцільність позбавлення батьківських прав, виданого за №787-02-12 від 25.09.2022 року, ОСОБА_3 є матір'ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків. Протягом тривалого часу діє всупереч інтересам малолітньої доньки, тим самим позбавила її права на належне батьківське виховання та утримання. Не спілкується з дитиною, не цікавиться її долею та успіхами, не піклується про її здоров'я, не дбає про її добробут. Між матір'ю та донькою відсутній психологічний зв'язок. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3,4).Беручи до уваги вищезазначене, можна зробити висновок, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитини, не турбується про стан її здоров'я.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., № 780-ХІІ батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Суд вважає доведеним, що відповідачка ОСОБА_3 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки - ОСОБА_4 , не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не цікавиться її життям.
Враховуючи вище наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , оскільки відповідачка не приділяє належної уваги вихованню доньки, від її виховання взагалі самоусунулась.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що статями 169 та 170 СК України, передбачено, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини та поновлення батьківських прав відносно дітей.
У відповідності до ст. 180 СК України відповідачка, будучи матір'ю дитини, зобов'язана утримувати її до досягнення повноліття. При цьому згідно ч.2 ст.166 СК України особи, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини.
Обставини, які б унеможливлювали виконання обов'язку відповідачкою по утриманню дитини за станом її здоров'я або за іншими поважними причинами, судом не встановлені. Відповідачка є особою працездатного віку.
Відповідно ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин та на підставі ст. ст. 180, 182, 183 СК України позов в цій частині також підлягає задоволенню з визначенням розміру стягуваних аліментів - 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача.
Також, відповідно до вимог ст.430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в сумі 992 гривні 40 копійок за вимогою про позбавлення батьківських прав, а за вимогою про стягнення аліментів, за якою позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 992 гривні 40 копійок на користь держави.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, орган опіки і піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку містаСмоленськ, республіки саха, російської федерації, батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у розмір 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві ) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений останнім судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві ) гривні 40 копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Смоленськ, республіки саха, російської федерації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, орган опіки і піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, місто Новий Буг, вулиця Площа Свободи,42.
Повний текст рішення виготовлений 12.10.2022 року.
Суддя Вжещ С.І.