Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "08" липня 2010 р.Справа № 9/657
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Алексєєва М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Барановський І. І. дов. від 10.04.2010р.
від відповідача: Шур Н.В. дор. від 23.06.2010р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальнітю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (с.Щорсівка Коростенський район)
до Відкритого акціонерного товариства Гірничо-переробне підприємство кварцитів "Товкачівський" (смт.Першотравневе)
про стягнення 3579,34 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 3579,34грн., з яких: 3500,00грн. основного боргу, 14,09грн. 3% річних, 65,25грн. інфляційних нарахувань.
07.06.2010р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3500,00 грн. боргу, 539,00 грн. інфляційних нарахувань, 150,40 грн. 3% річних, 728,10 грн. пені.
Проте , дана заява в частині стягнення з відповідача суми пені не може бути прийнята до розгляду в межах даної справи, оскільки розрахунки пені позивачем здійснені станом на день розгляду справи, а не до подачі позовної заяви. До того ж, як зазначено у п. 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
За змістом ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
При поданні позовної заяви вимоги про стягнення пені не заявлялись, відповідно збільшення позовних вимог шляхом заявлення додатково вимоги про стягнення пені не є збільшенням розміру позовних вимог, які були предметом розгляду у справі.
Таким чином заява в частині стягнення пені, до розгляду не приймається.
Представник відповідача в засіданні суду повідомив про повне погашення суми боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2010р. №819, та просив не брати до уваги штрафні санкції передбачені уточнюючою позовною заявою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (позивач у справі) передало Відкритому акціонерному товариству Гірничо-переробне підприємство кварцитів "Товкачівський" (відповідач у справі) товар на загальну суму 3500,00 грн., що підтверджується накладною №302 від 29.10.2008р., (а.с.6). Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреністю серія НБК №941879 від 28.10.2008р., оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу претензію від 05.02.2010р. за № 05/02-4 про сплату боргу. (а.с.7)
Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 3500,00 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 09.06.2010р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно поштового штемпеля на поштовому конверті (а.с. 12) позовна заява була відправлена на адресу суду 21.05.2010р.), платіжними дорученнями: №819 відповідач перерахував позивачу 3500,00грн. боргу.
Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно уточненого розрахунку позивача інфляційні нарахування становлять у розмірі 539,00 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок сум інфляційних, вважаючи при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з січня місяця 2009р.
При нарахуванні інфляційних та 3% річних позивач посилається на те, що товар було поставлено на підставі договору №64/10/08-ПК від 27.10.2008р.
Проте з накладної №302 від 29.10.2008р. не вбачається, що товар поставлено на умовах договору №64/10/08-ПК від 27.10.2008р.
Позивач направив відповідачу претензію від 05.02.2010р. за № 05/02-4 про сплату боргу. (а.с.7)
Докази, коли відповідач отримав зазначену претензію в матеріалах справи відсутні. Проте, є відповідь відповідача на претензію №239 від 22.02.2010р.
Таким чином строк для виконання зобов'язання буде вважатися з 23.02.2010р.
Як вбачається з розрахунку позивача, розмір інфляційних нараховано з січня 2009р по лютий 2010р., строк виконання зобов'язання починається з 23.02.2010р.
Відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.
При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.
Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з березня 2010р.
Таким чином суд відмовляє в стягненні 539,00 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно уточненого розрахунку позивача 3% річних становить у сумі 150,40 грн.
Разом з тим, позивач невірно провів розрахунок 3% річних, з тих же підстав, що й при нарахуванні інфляційних.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних з 23.02.2010р. по 07.06.2010р. (105 днів).
(3500 (сума боргу) х 3% х 105 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2010 році) = 30,20 грн.
За таких умов, сума 3% річних становить 30,20грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 30,20 грн. 3% річних. В частині стягнення 3500,00 грн.боргу провадження необхідно припинити, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 539,00грн. інфляційних нарахувань та 120,20 грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525,526 ЦК України, керуючись ст.ст.33,49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82,84,85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Гірничо-переробне підприємство кварцитів "Товкачівський", 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул. Залізнична,9, ідентифікаційний код 01056244
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект", 11570, Житомирська область, Коростенський район, с. Щорсівка,вул. Садова, ідентифікаційний код 25307604 - 30,20 грн. 3% річних, 73,22 грн. державного мита та 169,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження в частині стягнення 350000 грн. боргу.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 539,00грн. інфляційних нарахувань та 120,20 грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяАлексєєв М.В.
Дата підписання 16.07.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам