Справа № 147/689/22
Провадження № 1-кп/147/90/22
іменем України
03 жовтня 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020120000070 від 26.06.2022 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, не одруженої, раніше не судимої,
за ч.1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_4 після розлучення зі своїм чоловіком ОСОБА_6 продовжують спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 . За період спільного проживання у них виникали часті сімейні сварки на грунті особистих взаємовідносин. Так, 26.06.2022 близько 19.35 год. у приміщенні спальної кімнати вищезазначеного житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 після розпиття алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, виникла сімейна сварка, під час якої ОСОБА_6 застосував фізичну силу до ОСОБА_4 , а саме взяв її руками за волосся і, утримуючи, завдав їй фізичного болю. В цей момент ОСОБА_4 взяла у праву руку кухонний ніж, що знаходився поряд на тумбочці, і умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, без мети вбивства, усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій, нанесла ОСОБА_6 гострою частиною ножа колотий удар в область грудної клітини зліва, заподіявши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудей з пошкодженням міжреберних кровоносних суден, верхньої долі лівої легені, лівобічним гемопневмотораксом, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 114 від 22.07.2022 Ладижинського відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння. З місця події потерпілого ОСОБА_6 у важкому стані відразу було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Тростянецька центральна районна лікарня», де виконано хірургічну операцію.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася, жаліє про вчинене, зазначила, що більше такого не повториться та розповіла про мотиви та обставини вчинення кримінального правопорушення. При цьому пояснила, що 26.06.2022 в АДРЕСА_1 вона, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сиділи та випивали горілку. Вона випила приблизно 4-5 стаканчиків по 20 грам горілки. Через деякий час ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли і вона з потерпілим залишилися вдвох. Близько 19.35 год. вона зайшла в спальню, туди ж прийшов ОСОБА_6 і просив гроші на випивку. Вона їх не давала. Після цього ОСОБА_6 взяв її за волосся та почав бити її головою об тумбочку, двічі вдарив по лівій нирці кулаком. На тумбі був ніж та відро з водою. Тоді вона правою рукою схопила ніж і вдарила в ліву частину грудної клітини потерпілого. В неї в очах потемніло. Після цього вона побачила, що у ОСОБА_6 йшла кров, а в неї в руках ніж. Тоді вона викликала швидку допомогу. Умислу на позбавлення життя потерпілого вона не мала. Також зазначила, що з потерпілим в неї є троє дітей щодо яких вони не позбавлені батьківських прав. З потерпілим ОСОБА_6 вона розлучена, проте вони проживають разом оскільки останній немає свого житла та не працює. Вони жили за рахунок того, що вона працювала. Окрім цього, вказала, що потерпілий, коли вживає алкоголь, наносить їй побої.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засідання пояснив, що після розлучення з ОСОБА_4 проживає з нею, оскільки в нього немає свого житла. 26 червня 2022 року після 17.00 год. він, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сиділи в них вдома на АДРЕСА_1 та випивали. Періодично до них заходила ОСОБА_9 . Коли закінчилася горілка всі розійшлися. Після цього він та обвинувачена залишилися вдвох вдома. Він почав просити в Наді гроші на горілку, але вона не давала грошей. Тоді він взяв ОСОБА_4 за волосся і почав бити її головою об тумбочку декілька разів, також він вдарив її кілька раз по нирках. Обвинувачена просила, щоб він її не бив, і захищаючись взяла правою рукою з тумби ніж, махнула ним і попала йому в грудну клітку з лівої сторони вище грудей. Надя злякалася, викликала швидку допомогу. Він лежав на ліжку і затиснув рану. Коли приїхала швидка він вже не пам'ятає, що відбувалося, а опам'ятався він вже в лікарні та побачив, що біля нього була Надя. Також вказав, що він та обвинувачена перебувають в добрих стосунках, проте коли він вживає алкоголь б'є ОСОБА_4 . Зазначив, що він не працює, а Надія працювала на «Рябі» та в Кирнасівці на птахофабриці й за рахунок цього вони жили. Вважає, що він є винуватцем того, що сталося, оскільки бив Надю, а вона захищалася. Просить не карати її і не позбавляти волі, а дати умовний термін. Також звертає увагу, що в них є троє дітей, щодо яких вони не позбавлені батьківських прав, але діти проживають в інтернаті і вони навідують дітей періодично.
З урахуванням думки всіх учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченої, потерпілого та дослідженням документів, що стосуються її особи.
Оскільки обвинувачена визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченої, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує її дії за ч.1 ст. 121 КК України.
Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, суспільну небезпеку вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не одружен (розлучена), проте проживає разом з потерпілим, мала тимчасові підробітки, негативно характеризується за місцем проживання, має троє дітей, щодо яких не позбавлена батьківських прав, на диспансерному обліку в лікаря-нарколога КНП «Тростянецька ЦРЛ» не перебуває, під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька ЦРЛ» не знаходиться, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, обтяжуючі покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього з подружжя, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, і вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкцій ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, його мету і мотив, форму вини, обстановку вчинення злочину, а також те, що обвинувачена визнала себе повністю винною у вчиненні кримінального правопорушення, розкаюється у вчиненому, думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинувачену волі та обмежитись застосуванням умовного терміну відбування покарання, висновки вкладені в досудовій доповіді, а також обставини, які передували його вчиненню, суд переконаний, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та її перевиховання можливе без відбування покарання, а відтак останню слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком ОСОБА_4 напереконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з протоколом затримання від 26 червня 2022 року ОСОБА_4 затримана 26 червня 2022 року о 22 год. 40 хв. в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.06.2022 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому було продовжено.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 з 26 червня 2022 року була затримана і перебуває під вартою, то останній з врахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, останній слід запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати звільнивши її з-під варти негайно.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадження відсутні.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
З урахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін її тримання під вартою з 26 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком три роки.
На підставі ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 скасувати звільнивши її з-під варти негайно.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку - 03 жовтня 2022 року.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2022 року на кухонний ніж, який вилучений 27.06.2022 під час огляду місця події з житлового будинку ОСОБА_4 .
Речові докази у кримінальному провадженні: кухонний ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, вирізки тканини зі слідами речовини бурого кольору - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити до державної установи «Вінницька установа відбування покарань (№1)» для виконання в частині звільнення з-під варти негайно.
Суддя ОСОБА_1