Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "09" липня 2010 р. Справа № 15/561
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: Харитонова О.В. - представника за довіреністю № 10 від 25.06.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (м.Житомир)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м. Бердичів Житомирська область)
про стягнення 10341,61 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача 10341,61грн., із яких 7446,94грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 660,58грн. пені, 2234,09грн. договірної штрафної санкції.
18.06.2010р. до господарського суду від ТОВ "Курола" надійшла заява в якій позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути на свою користь з відповідача 5226,24грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 432,45грн. пені, 1900,98грн. договірної штрафної санкції.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 09.07.2010р., відповідно до якої, просить стягнути з відповідача на користь позивача 5526,24грн. основної заборгованості, 432,45грн. пені та 1567,87грн. штрафу. Від позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 333,11грн. відмовився (а.с. 49).
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачені ст. 22 ГПК України права позивача на зменшення розміру позовних та відмову від позову, господарський суд, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позовних вимог, прийшов до висновку, що вказані заяви не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29), наданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської області на запит господарського суду, станом на 14.06.2010р., Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 проживає за адресою: 13300, АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Копії ухвал господарського суду Житомирської області від 07.05.2010р., від 08.06.2010р., від 25.06.2010р. було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцію на адресу: 13301, АДРЕСА_2, що підтверджується реєстрами на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області. Зазначені копії ухвал до суду на час розгляду справи не поверталися.
Копія ухвали господарського суду від 25.06.2010р. направлена відповідачу за адресою зазначеною у накладних, по яких отримувався відповідачем товар, а саме: м.Бердичів, вул. Котовського 58-а, магазин "Цукерочка", повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "не існує".
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Курола" (позивач/продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 113 (а.с. 34-35).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму( ст. 655 ЦК України).
У пункті 1.2. договору № 113 передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визнання ціни, асортименту, найменування та кількості товару.
Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу №113 від 23.01.2009р. передбачено, що покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмову інформацію про перелік осіб уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документах (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді повідомлення (що є невід'ємною частиною даного договору) до даного договору, який підписується керівником, головним бухгалтером та завіряється його печаткою.
До договору купівлі-продажу №113 від 23.01.2009р. додані повідомлення в яких міститься перелік осіб уповноважених приймати товар, зразки їх підписів (а.с. 8-9,36).
Позивач у заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 32) посилається на те, що після підписання договору, за накладними №000000662 від 09.01.2010р. на суму 1281,31грн., №000000658 від 09.01.2010р. на суму 2364,93грн., №0000043976 на суму 2690,33грн. покупцю - відповідачу був переданий товар на загальну суму 6336,57грн., який відповідачем був оплачений частково. Непогашеною залишилась заборгованість в сумі 5226,34грн.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних: №КУ000043976 від 29.12.2009р. на суму 2690,33грн. (а.с. 12), №КУ000000658 від 09.01.2010р. на суму 2364,93грн. (а.с. 11), №КУ000000662 від 09.01.2010р. на суму 1281,34грн. (а.с. 14), позивачем було передано, а представниками відповідача отримано товар на загальну суму 6336,60грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно пункту 5.1. договору купівлі-продажу № 113 від 23.01.2009р., сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів.
Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату:
- по видатковій накладній №КУ000043976 від 29.12.2009р. на суму 2690,33грн. в строк до 12.01.2010р.,
- по видатковій накладній №КУ000000658 від 09.01.2010р. на суму 2364,93грн. в строк до 23.01.2010р.
- по видатковій накладній №КУ000000662 від 09.01.2010р. на суму 1281,34грн. в строк до 23.01.2010р.
Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар належним чином не виконав. Відповідачем в рахунок оплати товару, було сплачену в касу позивача грошові кошти в сумі 1110,33грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальними чеками (а.с. 48).
Згідно із поясненнями представника позивача викладеними у заяві від 09.07.2010р. (а.с.49), сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 1110,33грн. були зараховані позивачем в рахунок часткової оплати за товар, отриманий по видатковій накладній №КУ000043976 від 29.12.2009р.
Таким чином, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 5226,27грн. Зокрема, повністю непогашена заборгованість по видатковій накладній №КУ000000658 від 09.01.2010р. в сумі 2364,93грн., видатковій накладній №КУ000000662 від 09.01.2010р. в сумі 1281,34грн. та частково непогашена заборгованість по видатковій накладній №КУ000043976 від 29.12.2009р. на суму 1580,00грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 5226,27грн.
Таким чином, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5226,27грн. Проте, згідно з заявами про уточнення позовних вимог (а.с. 32) та від 09.07.2010р. (а.с. 49) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в меншій сумі, а саме - 5226,24грн., що є його правом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5226,24грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.
Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 432,45грн. пені та 1567,87 штрафу.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд враховує таке.
Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу №113 від 23.01.2009р. сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
У випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 10 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення від оплати в розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару (п.7.4. договору №113 від 23.01.2009р.)
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 432,45грн. нараховану за період з 13.01.2010р. по 18.06.2010р. на суму заборгованості 1580,00грн. (вартість неоплаченого товару по видатковій накладній №КУ000043976 від 29.12.2009р.), за період з 24.01.2010р. по 18.06.2010р. на суму заборгованості 1281,31грн. (вартість неоплаченого товару по видатковій накладній №КУ000000662 від 09.01.2010р.), за період з 24.01.2010р. по 18.06.2010р. на суму заборгованості 2364,93грн. (вартість неоплаченого товару по видатковій накладній №КУ000000658 від 09.01.2010р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 432,45грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки зазначена сума пені є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Згідно з проведеним судом розрахунком, правомірним є нарахування пені за визначені позивачем періоди в сумі 435,95грн.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий згідно видаткових накладних товар, у відповідності до п. 7.4 договору №113 від 23.01.2009р., позивачем, на суму заборгованості, яка становить 5226,24грн., нараховано відповідачу штраф у розмірі 1567,87грн., вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару понад 10 календарних днів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5226,24грн. основної заборгованості, 432,45грн. пені, 1567,87грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення з відповідачу штрафу в сумі 333,11грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ЦК України та керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (13300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (10000, м.Житомир, вул. Комерційна, 5, ідентифікаційний код 35099621):
- 5226,24грн. основної заборгованості;
- 432,45грн. пені;
- 1567,87грн. штрафу;
- 97,51грн. витрат по сплаті державного мита;
- 225,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 333,11грн. штрафу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кравець С.Г.
Дата підписання: "13" липня 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2,3 - сторонам