Справа № 534/946/22
Провадження № 3/534/446/22
10 жовтня 2022 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюює, без фактичного місця проживання,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
На розгляд Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким, ОСОБА_2 , 06.08.2022 року о 20 год. 06 хв. на автодорозі с. Дмитрівка-с. Кобелячок (01711147) (14 км) керував транспортним засобом ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер6810» тест № 1396 з результатом 1.47 проміле.Своєю протиправною поведінкою порушив п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Оцінивши досліджені в судовому засідання докази з точки зору їх належності та допустимості, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши всі обставини справи у їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).
Так, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються органом (посадовою особою) на підставі доказів у справі про адміністративне правопорушення, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюються зазначені обставини. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130КпАП України настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 130 КУпАП є повторність, тобто вчинення правопорушення повторно протягом року.
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 008368 від 06.08.2022 не зазначено, що дане правопорушення вчинене особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, повторно, коли саме ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, коли і яке стягнення на нього було накладено.
У п. 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни N1395від 07.11.2015 зазначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною другою статті 128, частиною другою статті 130КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Отже, під час розгляду справи не знайшло підтвердження повторного вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП протягом року.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, здійснювати перекваліфікацію дій, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст.213,221 КУпАП, є лише розгляд справи.
З викладених вище мотивів вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_2 невірно кваліфіковано за ч. 2 ст.130 КУпАП, разом з цим в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Однак норми КУпАП не передбачають перекваліфікації дій за вчинене правопорушення, передбачене КУпАП.
Отже, виходячи з того, що дії ОСОБА_2 , які викладені у фабулі протоколу підлягають кваліфікації за ч.1 ст.130 КУпАП, а не за ч .2 ст.130 КУпАП, так як в ній не зазначена така кваліфікуюча ознака як «повторність», суд не може перекваліфікувати дії ОСОБА_2 і визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130КУпАП, на підставі п.1 ч.1ст.247КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ч.2 ст.130, ст.ст.247,248 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Ю. Морозов