Справа № 161/9607/22
Провадження № 2/161/3402/22
03 жовтня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування арешту,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування арешту.
Ухвалою від 26 липня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі, та призначено підготовче засідання для розгляду справи.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самчука А.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. від 04 липня 2016 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження в межах виконавчого провадження № 51539532, відкритого при примусовому виконанні виконавчого листа №161/7015/15-ц виданого 05.02.2016 Луцьким міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-22-42/08 від 08.04.2008 року в розмірі 3218033 (три мільйони двісті вісімнадцять тисяч тридцять три) грн. 04 коп. та з кожного по 1827 (одній тисячі вісімсот двадцять сім) грн. судового збору (а.с.6).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. від 25.06.2019 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна).
Отже, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Позивач не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. (постанова Верховного Суду у справі № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21) від 19 січня 2022 року).
Враховуючи вищевикладене провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування арешту підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу право на звернення із вимогами про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, із скаргою на дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку,передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись ст. 255 ЦПК України,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування арешту - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали - 07 жовтня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк