83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.07.10 р. Справа № 39/286пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Волобуєвій А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ
про розірвання договору поставки та стягнення 47409,20грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Собченко М.В. - за довіреністю;
від відповідача: Опанасенко М.В. - директор;
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на недійсність договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., у зв'язку з відсутністю у особи, що його підписала, повноважень на укладення означеного договору.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив вважав заявлені позовні вимоги безпідставними, посилаючись на положення ст. 241 ЦК України, вважав правочин дійсним в силу його наступного схвалення юридичною особою.
На підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у справі № 39/286пд, згідно ухвали суду від 02.12.2009 р. зупинялось, у зв'язку з оскарженням позивачем ухвали господарського суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26.07.2010 р. судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про розірвання договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. та стягнення основного боргу в сумі 42599,99грн., 3% річних в сумі 1383,04грн., інфляційних витрат в сумі 3426,17грн.
Ухвалою від 06.07.2010 р., строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжений заступником голови господарського суду Донецької області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
25.02.2009 р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (Покупець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ (Постачальник), укладено договір поставки № 15/250, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики якої, її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, у власність Покупця, а Покупець зобов'язався у відповідності з умовами цього Договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним означеного договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., з підстав передбачених ст. 215 ЦК України, зв'язку з відсутністю у особи, що його підписала, повноважень на укладення означеного договору.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на той факт, що спірний договір поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. від імені Покупця - ВАТ “Енергомашспецсталь” підписаний заступником генерального директора В.М.Гнездицьким, у якого відсутні повноваження на його підписання, оскільки останній виконує обов'язки заступника генерального директора підприємства лише на підставі наказу та у в'язку з відсутністю генерального директора.
Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази та викладені сторонами доводи, суд вважає, що позов Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст представленого договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., з якого виникли цивільні права та обов'язки Постачальника та Покупця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
У відповідності до визначення договору поставки, наведеного в ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї є статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 2 статті 207 ЦК України України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.
Виходячи з преамбули договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. та розділу 15 Договору “Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін”, договір поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. з боку ВАТ “Енергомашспецсталь” підписаний “Єфімовим М.В.”.
Твердження позивача стосовно того, що договір підписано заступником генерального директора Гнездицьким В.М. з перевищенням повноважень, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Підписання угоди особою без відповідних повноважень може бути підставою для визнання угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону.
Проте, частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).
З п. 9.2, 9.3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 вбачається, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин справи, суд вважає, що Покупець, в порядку частини 1 статті 241 ЦК України, схвалив договір поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., шляхом прийняття його до виконання, а саме отримання Продукції, що підтверджується долученими до матеріалів справи засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0000015 від 30.04.2009 р., рахунку-фактури № 8 від 30.04.2009 р., довіреності № 925 від 30.04.2009 р. та позивачем не спростовується.
Доказів вчинення дій, направлених на повернення покупцем отриманого товару постачальнику, позивач до суду не надав.
Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За висновком суду, позивач з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, не довів наявності обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи викладені вище обставини, в позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ слід відмовити.
Заявлене ТОВ “Промкомплект” клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі визначений ст. 80 ГПК України.
Положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зазначають, що господарський суд припиняє провадження у справі, в разі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт припинення існування предмету спору за первісним позовом та/або відсутність неврегульованих питань між сторонами, зокрема, позивач за первісним позовом наполягає на задоволенні позовних вимог, тому суд розглядає первісний позов по суті.
Також не підлягає задоволенню клопотання відповідача за первісним позовом стосовно передачу справи за підсудністю, оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Враховуючи, що договір поставки № 15/250 від 29.02.2009 р. є двостороннє зобов'язуючим правочином, справа № 39/286пд розглянута господарським судом Донецької області у відповідності з приписами ст. 15 ГПК України за встановленої територіальною підсудністю.
Що стосується зустрічних позовних вимог господарський суд встановив наступне.
25.02.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 15/250 від 25.02.2009 р.
У відповідності до умов вказаного Договору Постачальник зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики якої, її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, у власність Покупця, а Покупець зобов'язався у відповідності з умовами цього Договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.
До Договору сторонами було підписано специфікацію № 1 від 25.02.2009 р., згідно якої, сторони домовились про поставку за Договором
редуктору Ц2-500-50-13Ц у кількості 1 шт. за ціною 23333,33грн.;
редуктору Ц2-350-25-1Ц у кількості 1 шт. за ціною 6583,33грн.;
редуктору Ц2-350/25-5Ц у кількості 1 шт. за ціною 6583,33грн, всього на загальну суму 42599,99грн. на умовах EXW склад Постачальника, м.Дніпропетровськ, протягом 20 днів з моменту підписання специфікації.
Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
У відповідності зі ст. А4 терміну EXW продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.
На виконання умов Договору, позивач згідно видаткової накладної РН-0000015 від 30.04.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 42599,99грн., тобто на всю суму, що передбачена умовами специфікації № 1 до договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р.
Поставлений згідно означеної видаткової накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 925 від 30.04.2009 р. прийнятий уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 42599,99грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 10.1 Договору оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця в національній валюті. Покупець, у відповідності з п. 10.3 Договору, здійснює оплату за поставлену продукцію в строки, зазначені в специфікаціях.
За умовами укладеної між сторонами специфікації № 1 від 25.02.2009р. до договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. оплата здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 42599,99грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 42599,99грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Одночасно, виходячи з представлених суду доказів, встановлено, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа № 22/98 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення заборгованості в сумі 42599,99 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання останнім умов договору №15/250 від 25.02.2009 р.
Предметом позовних вимог за вказаною справою є стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” заборгованості за договором поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. в сумі 42599,99грн., а також пені за несвоєчасну оплату поставленого товару в сумі 1329,12грн.
За змістом п. 2 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи, що суб'єктний склад, підстави та предмет позовних вимог у справі № 22/98 є тотожнім суб'єктному складу, предмету та підставам зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” у справі № 39/286пд, в частині стягнення основного боргу в сумі 42599,99 грн., що утворився за договором № 15/250 від 25.02.2009 р., внаслідок неоплати ВАТ “Енергомашспецсталь” поставленого за видатковою накладною № РН-0000015 від 30.04.2009 р. товару, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ в цій частині відповідно до п. 2 ст. 81 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” витрат від інфляції в сумі 3246,17грн. та 3% річних в сумі 1383,04грн.
У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Факт порушення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого згідно договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. товару в сумі 42599,99грн. підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1383,04грн., нарахованих за період з 02.06.2009 р. по 31.06.2010 р., та суми інфляційних витрат в розмірі 3426,17грн., за період з червня 2009 р. по червень 2010 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості проставленого товару, позов ТОВ “Промкомплект” в цій частині суд вважає таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем також заявлені вимоги про розірвання договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” в цій частині вмотивовано суттєвим порушення відповідачем умов договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. щодо строків розрахунку за поставлений товар.
Розглянувши заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” в цій частині, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись у визначений договором строк.
Господарським судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого товару у строк визначений п. 10.3 Договору, специфікації № 1 від 25.02.2009 р.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України.
У відповідності з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданого цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (п. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.
Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з зобов'язань, передбачених договором.
Вищевикладене свідчить про неналежне виконання ВАТ “Енергомашспецсталь” умов договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., що у відповідності з чинним законодавством є правовою підставою для задоволення зустрічного позову в частині розірвання спірного договору.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача.
Судові витрати за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В первісних позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про розірвання договору поставки № 15/250 від 25.02.2009 р. та стягнення 3% річних в сумі 1383,04грн., інфляційних витрат в сумі 3426,17 грн. - задовольнити.
Розірвати договір поставки № 15/250 від 25.02.2009 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ 3% річних в сумі 1383,04грн., інфляційні витрати в сумі 3426,17 грн., витрати за державним митом в сумі 474,09грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 129,97грн.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ в частині стягнення основного боргу в сумі 42599,99грн. - залишити без розгляду.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя