"03" серпня 2010 р. Справа № 03/84-38.
за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м.Ковель Волинської області
до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, м.Ковель Волинської області
про стягнення 10 297 грн. 30 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних
Суддя Сініцина Л.М.
Представники
від позивача: Ткачук А.А. - юрисконсульт, дов. в справі
від відповідача: н/з
В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області Ревуха І.В.
Суть спору: Ковельський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" та просив суд стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_2 10 297 грн. 30 коп., в т.ч. 5 048,54 грн. - основного боргу, 5 048,54 грн. - пені, 147,71 грн. - інфляційних втрат та 52,51 грн. - 3% річних згідно угоди №363 на відпуск теплової енергії від 01.10.2007р.
В заяві від 20.07.2010р. прокурор повідомляє, що відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу, а саме 5 048,54 грн.; просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5 048,54 грн. та прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 048,54 грн., інфляційних втрат в сумі 147,71 грн. та 3% річних в сумі 52,51 грн. (а.с.28).
Відповідач відзиву на позовну заяву згідно статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суду не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали (а.с.27). Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалася.
Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень прокурора та представника позивача, господарський суд, -
01.10.2007р. між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" та ОСОБА_1 ОСОБА_2, магазин "Килимок", була укладена угода №363 на відпуск теплової енергії (а.с.7-8).
Згідно абзацу 1 пункту 3 угоди теплопостачальна організація несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію тепломережі, котра знаходиться в неї на балансі і забезпечує безперебійне постачання теплом споживача згідно угоди (а.с.7).
Відповідно до підпункту В/ пункту 10 угоди споживач зобов'язаний проводити щомісячно оплату за послуги не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця (а.с.7 на звороті).
Пунктом 13 угоди передбачено, що всі розрахунки проводяться згідно рахунків, оплата яких проводиться до 15 числа наступного місяця (а.с.7 на звороті).
Рішеннями Ковельської міської ради №96 від 12.02.2009р. та №531 від 12.11.2009р. "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання" було затверджено тарифи на послуги теплопостачання, що надаються бюджетним установам, госпрозрахунковим організаціям, населенню та релігійним громадам міста згідно з додатками (а.с.9-10).
Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав та надав відповідачу послуги по теплопостачанню згідно з угодою протягом жовтня 2009р. - квітня 2010р. на суму 6 053 грн. 45 коп., про що свідчать рахунки за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. (а.с.11-14).
Однак, відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого, як вбачається з розрахунку, карток розрахунків споживача за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 048,54 грн. (а.с.15-17).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 15 угоди передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 01.07.1999р. (а.с.8).
Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999р. суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Як вбачається з розрахунку пені за прострочку оплати за спожиту теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з січня 2010р. по червень 2010р.. в сумі 7 500 грн. 32 коп., однак позивач обмежує її 100% загальної суми боргу і просить стягнути 5 048 грн. 54 коп. (а.с.18).
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунків інфляційних втрат та 3% річних позивачем нараховано інфляційні втрати за період з грудня 2009р. по березень 2010р. в сумі 147 грн. 71 коп. та 3% річних за період з грудня 2009р. по травень 2010р. в сумі 52 грн. 51 коп. (а.с.19-20).
Однак, в заяві від 20.07.2010р. прокурор повідомляє, що відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу, а саме 5 048,54 грн.; просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5 048,54 грн. та прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 048,54 грн., інфляційних втрат в сумі 147,71 грн. та 3% річних в сумі 52,51 грн. (а.с.28).
Сплата основного боргу в сумі 5 048,54 грн. підтверджується карткою розрахунків магазину "Килимок" ПП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010р. по 31.07.2010р. (а.с.29). Отже, в цій частині позовних вимог предмет спору відсутній.
Згідно пункту 1? статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутності предмету спору.
Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Частиною 1 статті 78 ГПК передбачено, що відмову від позову викладають в адресованій господарському суду письмовій заяві.
Згідно пункту 4 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Оскільки, відповідач повністю проплатив суму основного боргу під час провадження у справі і на день розгляду справи предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній, а в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних прокурор відмовився від позову, і це не суперечить чинному законодавству, не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд приходить до висновку, що відмову прокурора від позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних слід прийняти, провадження у справі в цій частині також припинити.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача в доход Державного бюджету України необхідно стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., оскільки спір до суду доведено з вини відповідача.
Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 49, 78, пунктами 11, 4 статті 80, статтею 86 ГПК України, господарський суд, -
Провадження у справі за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення 10 297 грн. 30 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних , припинити.
Стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рахунки суду не відомі) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. (одержувач коштів УДК у м. Луцьку, банк одержувача ГУДКУ у Волинській області, МФО: 803014, р/р 31113095700002, код економічної класифікації доходів 22050000) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. (одержувач коштів УДК у м. Луцьку, банк одержувача ГУДКУ у Волинській області, МФО: 803014, р/р 31212264700002, код економічної класифікації доходів 22050000).
Суддя Л.М.Сініцина