04 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 594/482/22 пров. № А/857/9517/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2022 року у справі № 594/482/22 (головуюча суддя Губіш О.А., м. Борщів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, дільничного офіцера поліції СРПП відділення поліції №1 (Борщів) Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Скочиляс Івана Ярославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, дільничного офіцера поліції СРПП відділення поліції №1 (Борщів) Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Скочиляс Івана Ярославовича, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії БАА № 252416 від 18 травня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням від 13 червня 2022 року Борщівський районний суд Тернопільської області позов задовольнив. Постанову по справі про адміністративне правопорушення дільничного офіцера поліції СРПП відділення поліції №1 (м.Борщів) Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Скочиляс І.Я. серія БАА № 252416 від 18 травня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 за порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП у розмірі 510 грн. - скасував. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУАП закрив. Також суд стягнув в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області судові витрати по справі в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що ним був підготовлений відзив на позовну заяву, до якого були долучені докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозапис, який 13 червня 2022 року отриманий судом першої інстанції.
Однак, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що відповідач відзиву на надав. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови позивач не висловлював жодних заперечень щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Матеріалами справи підтверджується, що позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення, а тому оскаржувану постанову працівником поліції винесено у межах повноважень та суворому дотриманні вимог закону.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до постанови серії БАА №252416 від 18 травня 2022 року, винесеної ДОП СРПП відділення поліції №1 (м.Борщів) Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Скочиляс І.Я., 18 травня 2022 року о 21 год. 43 хв. в м.Борщів по вул.Нічлава, позивач керував транспортним засобом «Шкода Октавіа», державний номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні маневру, а саме зупинки, не включив покажчик здійснення маневру, чим порушив вимоги п.9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.9.2 ПДР , водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як слідує із матеріалів справи, при обґрунтуванні позову позивач посилається на те, що будь-якого порушення ПДР, що стало причиною його запинки, він допустив.
Так, в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис події з нагрудної камери поліцейського.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації правопорушення.
Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначення інформації про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація правопорушення, надане відповідачем відео з нагрудної камери, на яке відповідач покликався як на доказ вчинення позивачем порушення ПДР, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 24 лютого 2019 року у справі № 592/5576/17.
Більше того, наданий відеозапис не відображає саме факт вчинення правопорушення позивачем, а лише процедуру притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення судом у цій справі не встановлено, а позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що обов'язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
За таких обставин, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2022 року у справі № 594/482/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2022 року.