справа №2-2369/2010 рік
Іменем України
05 серпня 2010 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Цветкова О. Я.
при секретарі - Пшеничній Г. О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_2 до Керченської міської ради АР Крим, третя особа - Перша Керченська державна нотаріальна контора, про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння у порядку спадкування за законом,
Позивач звернулась до Керченського міського суду АР Крим із позовом про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння у порядку спадкування за законом, мотивуючи вимоги тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та другої черги після смерті її брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала вказане домоволодіння в рівних частках позивачу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частці кожному. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали після смерті матері свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертався, свідоцтво про право на спадщину не отримав. ОСОБА_5 10.02.1996 р. подарувала свою 1/3 частку вказаного домоволодіння позивачу. Як до так і після смерті спадкодавці ОСОБА_3 позивач проживала у вказаному домоволодінні, тобто фактично прийняла спадщину. Втім, оформити право власності на спадкове майно не може з огляду на те, що ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертався, свідоцтво про право на спадщину не отримав, тому 1/3 частка, що була заповідана йому ОСОБА_3 залишилась зареєстрованою за померлою, що є приводом для звернення до суду.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Вказала про самостійне несення позивачем судових витрат.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку представника у судове засідання не забезпечив, до суду надійшла письмова заява представника відповідача за довіреністю ОСОБА_6 про розгляд справи за відсутності представника. Заперечень відповідачем не надано.
Третя особа - Перша Керченська державна нотаріальна контора явку представника у судове засідання не забезпечила, надіслала до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника, заперечень не має.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19), за життя була власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.7-10) та 04.02.1986 р. склала заповіт, яким заповідала вказане домоволодіння в рівних частках позивачу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частці кожному. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали після смерті матері свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.11-12), а ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертався, свідоцтво про право на спадщину не отримав. ОСОБА_5 10.02.1996 р. подарувала свою 1/3 частку вказаного домоволодіння позивачу (а.с.13-16).
Позивач э донькою ОСОБА_3, що підтверджується доданими до позовної заяви документами (а.с.17-21).
Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» N 7 від 30.05.2008 р. відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Згідно з нормами ст. 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Враховуючи, що ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не звертався, свідоцтво про право на спадщину не отримав, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу УРСР він вважається таким, що відмовився від спадщини.
Отже, за таких обставин, позивач має право на спадщину за законом.
Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач продовжувала проживати у вказаному домоволодінні, оформила право на успадковану нею частку домоволодіння. ОСОБА_5 подарувала належну їй частку позивачу, що свідчить про те, що вказане домоволодіння втратило для неї інтерес.
Таким чином, враховуючи, що позивач здійснила дії щодо прийняття спадщини, передбачені нормами ст. 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, вона визнається такою, що фактично прийняла спадщину.
Зважаючи на те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні, відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати відносяться на позивача за його заявою та не стягуються з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Встановити факт прийняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Керч Крим, спадщини у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 АР Крим, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Керч Крим, право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 АР Крим, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3
Рiшення може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до Апеляцiйного суду АР Крим у м. Феодосії через Керченський міський суд АР Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рiшення апеляцiйної скарги.
Повний текст рішення виготовлений 06 серпня 2010 р.
Суддя О. Я. Цветков