Справа № 752/11998/21
Провадження № 2/752/2539/22
іменем України
13 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
у травні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавцяв розмірі 6 875,65 грн., а також судових витрат.
Свої вимоги мотивувало тим, що 28.08.2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Заборгованість останнього перед банком за кредитним договором № б/н від 28.08.2015 року на дату смерті становить 6 875,65 грн., яка складається з 6 875,65грн. - заборгованості за кредитом.
11.07.2020 року банк направив претензію кредитора до Другої Київської державної нотаріальної контори та 24.07.2020 року банк отримав відповідь.
Вказало, що спадкоємиці померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , котрі є такими відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , за пред'явленою претензією ніяких дій виконано не було.
Тому, посилаючись на положення ст. 1268 ЦК України вважає, що відповідачі, прийнявши спадщину, до складу якої входять кредитні зобов'язання померлого позичальника ОСОБА_3 , через що в силу ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України набули статусу боржника, своїх обов'язків щодо сплати заборгованості за кредитним договором добровільно не виконують, у зв'язку з чим банк звертається до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 06.10.2021 року (а.с. 102-103).
Ухвалою від 06.10.2021 року розгляд справи відкладено на 14.12.2021 року (а.с. 110).
Ухвалою від 14.12.2021 року розгляд справи відкладено на 25.03.2022 року та витребувано у Другої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 115-116).
25.03.2022 року розгляд справи не проводився, розгляд призначено на 08.06.2022 року (а.с. 124).
Ухвалою від 08.06.2022 року розгляд справи відкладено на 13.09.2022 року та витребувано у Першої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 126-127).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачі відзив на позовну заяву не подали.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, на підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що 28.08.2015 року ОСОБА_3 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 17).
На підтвердження своїх вимог до матеріалів справи позивач надав анкету-заяву та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не підписані позичальником ОСОБА_3 (а.с. 8-70). Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно з яким вбачається, що станом на 31.01.2019 року у ОСОБА_3 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 6 827,98 грн. (а.с. 8-9).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.11.2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 18181 (а.с. 77).
11.07.2020 року банк направив до Другої Київської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 10.06.2020 року вих. № SAMDNWFC00036382065 (а.с. 78. 79).
Листом № 1227/01-16 від 16/07/2020 року Друга Київська державна нотаріальна контора повідомила про те, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено іншою нотаріальною конторою (а.с. 80).
24.01.2021 року банком було направлено на ім'я відповідачів листи-претензії від 22.09.2020 року № SAMDNWFC00036382065 як до спадкоємців позичальника ОСОБА_3 (а.с. 81-84).
Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи претензії кредитора та листів-претензій до спадкоємців, останні банком заявлені щодо заборгованості спадкодавця за договором б/н від 31.07.2017 року, однак, матеріали справи доказів на підтвердження укладення такого договору не містять. окрім того, вимоги банку, заявлені у поданому позові, стосуються умов виконання померлим позичальником умов договору б/н від 28.08.2015 року.
Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Саме на підставі норм ст. ст. 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Згідно наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 382/2019, розпочатої 26.03.2019 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наданої Першою київською державною нотаріальною конторою на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 08.06.2022 року, вбачається наступне.
26.03.2019 року до Першої київської державної нотаріальної контори звернулась гр. ОСОБА_4 - мати померлого ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за законом.
Як вбачається, що на підставі даної заяви було заведено спадкову справу.
11.04.2019 року до Першої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_5 - син померлого ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини.
11.04.2019 рокудо Першої київської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2 - донька померлого ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь сина померлого - ОСОБА_5 .
В матеріалах спадкової справи наявна претензія кредитора АТ КБ «Приватбанк» від 10.06.2020 року вих. № SAMDNWFC00036382065, котра надійшла до нотаріальної контори 14.07.2020 року, щодо заборгованості за договором б/н від 31.07.2017 року.
Свідоцтва про право на спадщину не видані.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст. 1282 ЦК України.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказував про те, що спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , котрі є такими відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, вказане твердження позивача судом оцінюється критично, через що не приймає до уваги, з огляду на те, що з наявних в матеріалах справи довідок про реєстрацію місяця проживання особи та наявних в матеріалах спадкової справи № 382/2019 копій паспортів відповідачів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 02.11.2018 року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_1 з 02.11.2018 року і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 .
В той же час, листом № 4478/02-14 від 14.0.2020 року Друга київська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що претензію кредитора отримано 14.07.2020 року і долучено до спадкової справи № 382/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Одночасно доведено до відома банка про те, що спадкоємці, які звернулись до Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлені про надходження претензії. Інші заяви про прийняття спадщини чи заяви про відмову від прийняття спадщини від спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 станом на 13.08.2020 року не надходили.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні».
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).
Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції, у разі неможливості особистої явки до суду).
З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги те, що позивач на момент звернення до суду був обізнаний про коло спадкоємців спадкодавця ОСОБА_3 , і у даній справі зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір виник між позивачем як кредитором та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як спадкоємцями померлого боржника ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є неналежними відповідачами у справі., у зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог, пред'явлених до них, необхідно відмовити саме з указаної підстави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко