03 серпня 2010 р. № 1/27
Доповідач -суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Ходаківської І.П.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року
у справі № 1/27
господарського суду міста Києва
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
до Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт”
про стягнення 279 855,37 грн.
за участю представників
позивача - Гаркавенко С.В.
відповідача - Іонушас С.К.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" про стягнення з останнього 279 855,37 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року (суддя Мельник В.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року (Баранець О.М., Зеленін В.О., Чорна Л.В.) у справі №1/27 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю багатоквартирного будинку "Комфорт" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 16 676 грн. 13 коп. -пені, 52 333 грн. 52 коп. -інфляційних втрат, 906 грн. 11 коп. -3% річних, держмито в розмірі 2798 грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулась з касаційною скаргою, в якій просить в зазначену постанову скасувати та справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Вимоги касаційної скарги Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Товариством співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.10.2001р. № 1110120.
Відповідно до умов договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі (п. 2.2.1 та 2.3.1 договору).
Договором передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що відповідно до п.3 додатку №4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Крім того, в статті 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не були виконанні зобов'язання за договором, і внаслідок чого за період з 01.12.2006 по 01.12.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2009 становить 200939,61 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу по оплаті за використану теплову енергію у розмірі 200939,61 грн. відповідачем сплачена, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В той же час, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як було встановлено судом, за прострочку платежу позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 52 333,52 грн., 9 906,11 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та пені в розмірі 16 676,13 грн.
Отже, враховуючи те, що відповідачем було сплачено суму основного боргу за договором, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме пені, 3% річних і також інфляційних витрат правомірно задоволено.
Отже, судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року зі справи № 1/27 залишити без змін.
3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді І. П. Ходаківська
С. С. Самусенко