02 серпня 2010 р. № 19/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія"Злагода"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 р.
у справі№ 19/35
за позовомПрокурора Ічнянського району в особі Аграрного фонду
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Злагода"
простягнення авансових платежів та штрафу в розмірі 7 329 471, 49 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: Потапов Є.П., Кучерук Л.В.;
- прокуратури: Громадський С.О.
В лютому 2010 року прокурор Ічнянського району в особі Аграрного фонду звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Злагода" про стягнення авансових платежів та штрафу в розмірі 7 329 471, 49 грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.03.2010р. у справі №19/35 заяву прокурора Ічнянського району про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт в межах присудженої до стягнення суми авансових платежів у розмірі 5 235 336,78 грн. та судових витрат в сумі 25 736 грн. на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Злагода", а в разі відсутності грошових коштів на рахунках, накласти арешт на майно яке належить Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Злагода" в межах 5261072, 78 грн., в іншій частині відмовлено.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.03.2010р. у справі №19/35 (головуючий Кочергіна Л.Р., судді Михайлик С.І., Мурашко І.Г.) позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислової компанії "Злагода" на користь Аграрного фонду 5 235 336,78 грн. авансових платежів та 2 094 134,71 грн. штрафу. Відстрочено виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача 2 094 134,71 грн. штрафу до 01.09.2010р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. (у складі головуючого Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Вербицької О.В.) у справі № 19/35 вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Прокурора Ічнянського району в особі Аграрного фонду задовольнити частково в сумі авансового платежу, державне мито покласти на позивача.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Розпорядженням В.о. Голови Вищого господарського суду України А.Осетинського від 23.07.2010р. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Демидової А.М. для розгляду касаційної скарги у справі № 19/35 господарського суду Чернігівської області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 17.03.2009р. між Аграрним фондом (покупець; позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія"Злагода" (продавець;відповідач) укладені форвардні біржові контракти на закупівлю зерна № 686Ф (далі - біржовий контракт №686Ф) та № 687Ф (далі - біржовий контракт № 687Ф).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 біржового контракту № 686Ф продавець передає покупцю у власність товар: пшениця 3 кл., що відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість товару складає 4 200,0 тонн.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 біржового контракту № 687Ф продавець передає покупцю у власність товар: пшениця 4 кл., що відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість товару складає 4 596,0 тонн.
Загальна вартість товару складає 5256006,0 грн. (згідно п. 1.6 біржового контракту №686Ф); 5214667,56 грн. (згідно п. 1.6 біржового контракту № 687Ф).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 біржового контракту № 686Ф та біржового контракту № 687Ф Продавець поставляє Покупцю Товар на базисі поставки EXW (ДП Держкомрезерву України “Ніжинський КХП, Чернігівська обл.) до 1 жовтня 2009 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту.
Відповідно до п. 5.1 біржового контракту № 687Ф покупець протягом 3 робочих днів з моменту укладення контракту зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту. Аналогічне положення міститься і в п. 5.1 біржового контракту № 686Ф.
На виконання п. 5.1 зазначених біржових контрактів позивач перерахував на рахунок відповідача 2628003,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1071 від 18 березня 2009 року (за біржовим контрактом № 686Ф) та 2607333,78грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1064 від 18 березня 2009 року (за біржовим контрактом № 687Ф)
Натомість відповідач, в порушення п.п. 1.1, .2.1., 2.2 біржових контрактів №686Ф та №687Ф свої зобов'язання щодо передачі товару у встановлений строк не виконав та товар не передав. При цьому, в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт прийому-передачі товару.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач договірні зобов'язання не виконав.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно статті 230, частини 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2 біржового контракту № 686Ф та № 687Ф за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.
Відтак, сума штрафу за розрахунком позивача, яка визнана судом обґрунтованою за біржовим контрактом № 686Ф у розмірі 1051201,2 грн., що становить 20 відсотків від загальної вартості непоставленого товару - 5256006,0 грн., та за біржовим контрактом № 687Ф штраф у розмірі 1042933,51 грн., що становить 20 відсотків від загальної вартості непоставленого товару - 5214667,56 грн.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача авансових платежів у сумі 5 235 336,78 грн. та передбаченого п. 7.2 біржових контрактів штрафу у сумі 2 094 134,71 грн.
При цьому, посилання відповідача на експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України ЧК-430 від 29.10.2009р. як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо поставки продукції, судами визнані необґрунтованими, а вказаний експертний висновок не належним та не допустимим доказом, так як він не засвідчує існування форс-мажорних обставин.
Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Аграрний фонд затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005р. №543 Аграрний фонд (далі - Фонд) є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки. Фонд належить до сфери управління Мінагрополітики, є підзвітним і підконтрольним йому. Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку, а також штампи і бланки із своїм найменуванням.
Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Відтак, суди попередніх судових інстанцій, задовольняючи позов не звернули уваги на те, що прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах державної спеціалізованої бюджетної установи, яка підконтрольна та підзвітна Міністерству аграрної політики України. При цьому, прокурором не зазначено орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
До того ж, задовольняючи позов про стягнення попередньої оплати на підставі статті 693 ЦК України суди не врахували частину 3 цієї норми, яка передбачає альтернативні способи виконання зобов'язання, тобто у позивача в разі невиконання умов договору боржником (відповідачем) є право вимагати передання оплаченого товару або вразі втрати інтересу до виконання зобов'язання вимагати повернення суми попередньої оплати. В даному випадку, суди не перевірили чи направляв позивач в контексті статті 693 ЦК України відповідачу відповідну вимогу, враховуючи альтернативність способів виконання зобов'язання, встановлених даною нормою, що створило ситуацію правової невизначеності щодо дійсних правовідносин сторін.
А відтак, слід було з'ясувати чи відбулось порушення прав позивача на момент звернення прокурора з даним позовом.
Окрім того, поза увагою судів обох інстанцій залишився той факт, що в залежності від альтернативного способу виконання зобов'язання настають різні наслідки відповідальності, по даних договорах, а саме: нарахування штрафу за недопоставку товару (п. 7.2 біржових контрактів), чи процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України). Разом з цим, судам слід врахувати, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Тому, нарахування штрафу у відповідності до п.7.2 біржових контрактів є передчасним.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи та наявності всіх умов необхідних для застосування наведених вище норм права, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення в повному обсязі, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Злагода" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.03.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі №19/35 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.