29 липня 2010 р. № 12/2-09-40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДроботової Т.Б.
суддівВолковицької Н.О., Гоголь Т.Г.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
третя особа
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
не з'явились, повідомлені належним чином
не з'явились, повідомлені належним чином
не з'явились, повідомлені належним чином
Підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.03.10
у справі№ 12/2-09-40 господарського суду Одеської області
за позовомПідприємця ОСОБА_4
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОдеської міської ради
Комунальне підприємство "Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості
провизнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради та комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення -кафе-бар „Арменуі” загальною площею 73,2 м2, що складається з наступних приміщень: 1) зал, загальною площею 44,7 м2, 2) туалет, загальною площею 2,0 м2, 3) мийка, загальною площею 4,1 м2, 4) склад, загальною площею 7,2 м2, 5) коридор, загальною площею 1,0 м2, 6) кухня, загальною площею 14,2 м2, 7) літній майданчик, загальною площею 108,9 м2, що складається із: 1) літній майданчик - 67,4 м2, 2) вхідний майданчик під навісом та огородженням -21,5 м2, 3) майданчик для квітів -20,0 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, Гідропарк „Лузанівка”, та покладення на комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” виконання рішення в частині реєстрації права власності за підприємцем на зазначене нежитлове приміщення кафе-бару „Арменуі”.
Господарський суд Одеської області рішенням від 26.10.2009 року (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовив. Судове рішення вмотивоване, зокрема, тим, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно, у той час як Одеською міською радою відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки у користування.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 30.03.2010 року (судді Жеков В.І., Картере В.І., Пироговський В.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: статті 58 Конституції України, статей 105, 331, 376 Цивільного кодексу України, статті 79, 87 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що до спірних правовідносин застосовано норми матеріального права, які не діяли на час виникнення спірних відносин, судами не з'ясовано всіх обставин справи, не досліджено усіх доводів та не надано належної оцінки всім обставинам справи, що призвело до ухвалення невірних рішень.
Сторони не скористалися своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами в ході розгляду справи, у 2001 році АПМ ПІІ „Укркурортпроект” на підставі замовлення ПП ОСОБА_4 та дозволу на проектування (лист Одеської міської ради № 38-2-2602 від 18.07.2001р.) був розроблений робочий проект павільйону бару літнього типу. В подальшому приватним підприємцем ОСОБА_4 були отримані висновки СЕС м. Одеси від 01.10.2001р. за № 2374; Держінспекції охорони Чорного моря від 08.01.2002р. за № 62; експертний висновок територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Одеській області від 27.12.2001р. за № 18-15/1039/01/РП; комплексний експертний висновок Укрінвестекспертизи від 24.01.2002р. за № 5; висновок УАМ від 20.03.2002р. за № 230/02; Управління інженерного захисту територій міста від 31.12.2002р. № 1948. Наведений проект не був затверджений на сесії ради, а відтак приватний підприємець ОСОБА_4 не отримала дозвільні документи на будівництво на території КП „Гідропарк „Лузанівка” павільйону-бару. З метою отримання у користування земельної ділянки, на якій був самовільно побудований кафе-бар „Арменуі”, підприємець 21.05.2004 року звернувся до Управління земельних ресурсів ОМР із заявою про розгляд та вирішення питання укладання договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у межах КП „Гідропарк „Лузанівка”, під кафе-бар „Арменуї” площею 140 м2, але за результатами розгляду заяви в наданні земельної ділянки в користування підприємцю було відмовлено. Відмова в наданні земельної ділянки зумовила звернення підприємця до господарського суду з відповідним позовом, у задоволенні якого було відмовлено рішенням господарського суду Одеської області ( яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду) у справі № 12/33-09-760.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення до господарського суду Одеської області із вимогами про визнання права власності на нежитлове приміщення -кафе-бар „Арменуі” загальною площею 73,2 м2, що складається з наступних приміщень: 1) зал, загальною площею 44,7 м2, 2) туалет, загальною площею 2,0 м2, 3) мийка, загальною площею 4,1 м2, 4) склад, загальною площею 7,2 м2, 5) коридор, загальною площею 1,0 м2, 6) кухня, загальною площею 14,2 м2, 7) літній майданчик, загальною площею 108,9 м2, що складається із: 1) літній майданчик - 67,4 м2, 2) вхідний майданчик під навісом та огородженням -21,5 м2, 3) майданчик для квітів -20,0 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, Гідропарк „Лузанівка". Підприємець ОСОБА_4 не мала дозвільних документів на будівництво кафе-бару та документів, які свідчать про наявність права користування земельною ділянкою. Суди також встановили, що зазначені приміщення є самочинним будівництвом.
Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, незаборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування".
При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. Згідно з вимогами статті 29 Закону України „Про планування і забудову територій " здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбаче них статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Як вже зазначалося, господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено, що нежитлове приміщення -кафе-бар „Арменуі” загальною площею 73,2 м2 збудовано самочинно. Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт. Отже суд може визнати за користувачем земельної ділянки право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Господарськими судами встановлено., що Одеською міською радою , як власником земельної ділянки, на якій розташовано самочинно збудоване кафе "Армеурі", відмовлено позивачеві в наданні земельної ділянки.
За таких обставин, неспроможними є доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Одеського апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.10 року у справі № 12/2-09-40 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємця ОСОБА_4 -без задоволення.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.Дроботова
Судді Т.Гоголь
Н.Волковицька