28 липня 2010 р. № 21/2-10-127
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Ткаченко Н.Г.,
суддів -Білошкап О.В.,
Панової І.Ю.,
за участю представників:
Державної інноваційної фінансово-кредитної установи -Свідерської Г.В.;
ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" -Бойка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26 лютого 2010 р. по справі № 21/2-10-127 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до ліквідатора ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" Аймедова В.К. про зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням господарського суду Одеської області від 26 лютого 2010 р. у задоволенні позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до ліквідатора ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" Аймедова В.К. про зобов'язання визнати безспірні кредиторські вимоги в сумі 25 618 грн. 00 коп. відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 р. рішення господарського суду Одеської області від 26 лютого 2010 р. залишене без змін.
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26 лютого 2010 р. та прийняти нове рішенняё яким задовольнити позовні вимоги про зобов'язання ліквідатора ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” Аймедова В.К. визнати безспірні кредиторські вимоги у сумі 25 618 грн., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2008 р. між ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” (Банком) та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (Кредитором) укладено договір банківського вкладу № 82-Д, відповідно до якого Банк прийняв від Кредитора на депозитний рахунок кошти у сумі 10 000 000 грн. та зобов'язався повернути їх у термін до 20 листопада 2008 р. Відповідно до додаткової угоди від 19 грудня 2008 р. строк дії договору було пролонговано до 20 березня 2009 р.
Постановою Правління НБУ від 22.07.2009р. № 420 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ „Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк", ліквідатором боржника призначено фізичну особу-незалежного експерта Аймедова В.К., зобов'язано останнього протягом трьох днів після призначення опублікувати в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” з інформацією щодо права кредиторів заявити про свої вимоги до зазначеного банку.
25.07.2009р. в газеті „Урядовий кур'єр” № 133 було опубліковане оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ „АКБ „Одеса-Банк”.
5 серпня 2009 р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до боржника із заявою про визнання безспірних грошових вимог в сумі 11 189 266,46 грн., яка визнана ліквідатором частково в сумі 10 млн. грн. з включенням до сьомої черги задоволення грошових вимог кредиторів відповідно до ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17 серпня 2009 р. по справі № 33/53-09-1853 задоволено позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” про стягнення боргу по договору банківського вкладу № 82-Д від 22.10.2008р., стягнуто основний борг в сумі 10 000000 грн., державне мито в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
1 жовтня 2009 р. господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 17 серпня 2009 р.
17 вересня 2009 р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до боржника -ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк” із заявою про визнання грошових вимог в розмірі 25 618 грн., які складаються з витрат на оплату державного мита та інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.
Ліквідатор АКБ „Одеса-Банк” Аймедов В.К. відмовив у визнанні вказаних грошових вимог з тих підстав, що заява подана після спливу встановленого законом місячного строку для подання кредиторами заяв про свої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ч. 3 ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Кредитори ВАТ „АКБ „Одеса-Банк", зокрема Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, мали право звернутись до ліквідатора боржника із заявами про визнання своїх вимог до банку до спливу місячного терміну з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, тобто до 25 серпня 2009 р. включно.
Згідно ч. 1 ст. 93 Закону України „Про банки і банківську діяльність” ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.
Однак, встановлений частиною 3 статті 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" строк, протягом якого кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку не є граничним і може бути поновлений судом.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа з заявою про поновлення цього строку до суду не зверталась.
Відповідно до ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.
Таким чином, відмовляючи у задоволені позову про зобов'язання ліквідатора ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” Аймедова В.К. визнати безспірні кредиторські вимоги позивача у сумі 25 618 грн., суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що Державна інноваційна фінансово-кредитна установа не звернулася до суду із заявою про визнання грошових вимог в передбачений ч. 3 ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" місячний строк з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, тому дані вимоги вважаються погашеними відповідно до ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.
Оскільки колегією суддів Вищого господарського суду України не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
Відповідно до ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26 лютого 2010 р. по справі № 21/2-10-127 залишити без змін.
Головуючий: Ткаченко Н.Г.
Судді:Білошкап О.В.
Панова І.Ю.