27 липня 2010 р. № 16/495
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Бернацької Ж.О.,
Разводової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне
подання Заступника прокурора міста Києва
на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року
у справі № 16/495
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекскворум"
до відповідачів 1. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Груп"
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача Київська міська рада
за участю Прокуратури Деснянського району міста Києва
про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників
позивача - не з'явився
відповідачів - 1. не з'явився
2. не з'явився
третьої особи - Дорошенко О.С.
прокуратури - Савицька О.В.
У серпні 2009 роу ТОВ "Лекскворум" звернулося до господарського суду з позовом до відповідачів, в якому просило визнати право власності на наступне нерухоме майно а саме: цілісний майновий комплекс ринку "Лісовий", загальною площею 2180,99 м2, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10, що складається з: нерухомого майна: адміністративна споруда, загально площею 49,6 м2 , що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10; рухомого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10: м'ясний магазин, загальною площею 230 м2; комплекс павільйонів (приміщення 1-18, площа приміщення 16,76 м2, загальною площею 301,64 м2); комплекс продовольчих павільйонів (приміщення 1-10, площа приміщення 10,16 м2, загальною площею 1016,26 м2); комплекс павільйонів господарської групи (приміщення 1-16, площа приміщення 36,47 м2, загальною площею 583,49 м2; іншого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10: столи торгові двосторонні (28 погонних метрів); стіл торговий односторонній (42 погонні метри); 10 контейнерів ракушка; 10 трьохтонних контейнерів; 10 п'ятитонних контейнерів; 51 спарений контейнер; 21 сталевий бокс, та зобов'язання відповідача 1 зареєструвати вказане майно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2009 р. (суддя Ярмак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року (судді Корсак В.А., Авдєєва П.В., Тищенко А.І.) у справі №16/495 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва 15 вересня 2009 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2010 року Заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційним поданням, в якій просить в зазначені рішення та постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Вимоги касаційного подання Заступник прокурора міста Києва обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2008 року між позивачем - ТОВ "Лекскворум" та відповідачем-2 -ТОВ "Форест Груп" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, згідно умов якого відповідач-2 (продавець за договором) зобов'язався передати у власність позивачеві (покупцю за договором ) цілісний майновий комплекс ринку "Лісовий", загальною площею 2180,99 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 10.
На виконання п. 2.2. Договору купівлі-продажу, 03 грудня 2008 року сторонами підписано відповідний Акт прийому-передачі.
У п.10.2. Договору купівлі-продажу сторони обумовили, що цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню, що сторони домовилися здійснити протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання цього Договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв'язку з ухиленням відповідача-2 від нотаріального посвідчення договору, позивач звернувся згідно п.8 договору до Постійнодіючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнське об'єднання правників", із відповідним позовом про визнання дійсним Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ринку "Лісовий" від 03 грудня 2008 року.
09 лютого 2009 року Постійнодіючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнське об'єднання правників" прийняв рішення у справі №2/09, яким в повному обсязі задовольнив позовні вимоги ТОВ "Лекскворум" та визнав дійсним укладений 03.12.2008 р. між ТОВ "Лекскворум" та ТОВ "Форест Груп" Договір купівлі -продажу цілісного майнового комплексу ринку "Лісовий", загальною площею 2180,99 м2, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10, що складається з:
- нерухомого майна: адміністративна споруда, загально площею 49,6 м2, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10;
- рухомого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10:
м'ясний магазин, загальною площею 230 м2; комплекс павільйонів (приміщення 1-18, площа приміщення 16,76 м2, загальною площею 301,64 м2);
комплекс продовольчих павільйонів (приміщення 1-10, площа приміщення 10,16 м2, загальною площею 1016,26 м2);
комплекс павільйонів господарської групи (приміщення 1-16, площа приміщення 36,47 м2, загальною площею 583,49 м2;
- іншого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кіото, 10:
столи торгові двосторонні (28 погонних метрів);
стіл торговий односторонній (42 погонні метри);
10 контейнерів ракушка;
10 трьохтонних контейнерів;
10 п'ятитонних контейнерів;
51 спарений контейнер;
21металевий бокс.
У матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження чи скасування даного рішення Постійнодіючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнське об'єднання правників" у справі №2/09.
Спір між сторонами виник з приводу відмови відповідача -КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести реєстрацію права власності цілісного майнового комплексу ринку "Лісовий", з підстав не надання належних правовстановлюючих документів, а також необов'язковості виконання рішення третейського суду (лист №35750 від 13.08.2009 р.).
В зв'язку із виникненням спору з відповідачем 2 та відмовою відповідача 1 здійснити державну реєстрацію права власності, позивач просить суд визнати його право власності на цілісний майновий комплекс ринку "Лісовий" та зобов'язати відповідача 1 провести державну реєстрацію.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. 1.5. Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту №7/5 від 07.02.2002 встановлено, що обов'язковій державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
У відповідності до п. 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1).
Відповідно до пункту 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач, звернувшись до відповідача 13.08.2009 із відповідною заявою, надав останньому належний правовстановлюючий документ для реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ринку "Лісовий" від 03 грудня 2008 року та рішення Постійнодіючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнське об'єднання правників" від 09.02.2009 року у справі №2/09.
Доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, згідно яких позивач не звертався до відповідача в установленому порядку із заявою про проведення державної реєстрації права власності, а тому відповідач не порушував законних прав позивача -безпідставні.
Дослідивши вимоги чинного законодавства щодо порядку та підстав здійснення державної реєстрації права власності, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу в реєстрації його права власності на цілісний майновий комплекс ринку "Лісовий".
Згідно положень ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурори та їх заступники вправі звертатись до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99).
В касаційному поданні заступник прокурора вказує на те, що подає подання в інтересах КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Однак, Київське міське бюро технічної інвентаризації є комунальним підприємством, а не органом державної влади чи місцевого самоврядування, в інтересах яких прокурори у відповідності до наданих їм повноважень, вправі звертатись із відповідними позовами до суду.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року зі справи № 16/495 залишити без змін.
3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді Ж.О. Бернацька
С. С. Разводова