27 липня 2010 р. № 6/68-76
Доповідач -суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Бернацької Ж.О.,
Разводової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року
у справі № 6/68-76
господарського суду Волинської області
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" -2. ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення зборів; змін до статуту; договору купівлі-продажу; переведення прав та обов'язків покупця; визнання учасником товариства та внесення змін до статуту
за участю представників
позивача - ОСОБА_4
відповідача- 1. Процик В.І.
2. не з'явився
третьої особи - не з'явився
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" та ОСОБА_2.за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів; змін до статуту; договору купівлі-продажу; переведення прав та обов'язків покупця; визнання учасником товариства та внесення змін до статуту.
Рішенням господарського суду Волинської області від 25 лютого 2010 року у справі № 6/68-76 (суддя Пахолюк В.А) в позові учаснику ТОВ «Луцький військторг №51» ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010 року (судді Марко Р., Бойко С., Бонк Т.) у справі № 6/68-76 рішення господарського суду Волинської області від 25 лютого 2010 року у справі № 6/68-76 скасовано, прийнято нове рішення, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Луцький військторг №51 "від 23.10.2008 року, оформлене протоколом №3, про обрання директора товариства і відступлення часток учасника товариства, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Луцький військторг №51 "від 28.10.2008 року оформлене протоколом №4, про внесення змін до Статуту товариства в частині зміни складу засновників та зміни юридичної адреси товариства, визнано недійсними договори від 27.10.2008 року купівлі - продажу часток укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнано недійсними зміни до Статуту ТОВ "Луцький військторг №51 ", державна реєстрація яких відбулася 03.11.2008 року, переведено на учасника товариства ОСОБА_1 права і обов'язки покупця частки учасника товариства ОСОБА_3, що складає 51% у статутному капіталі ТОВ "Луцький військторг №51", поновлено корпоративні права ОСОБА_1 і визнано її право на частку 90% у Статутному капіталі ТОВ "Луцький військторг №51", зобов'язано ТОВ "Луцький військторг №51" здійснити державну реєстрацію змін до Статуту товариства в частині складу учасників товариства та розміру часток у статутному капіталі товариства, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що збори учасників товариства 23.10.2008 року, які були скликані головою зборів ОСОБА_3 відбулись з порушенням ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 ЦК України, статей 9.6, 9.7, 9.8, 9.9 Статуту товариства, що призвело до істотного порушення прав позивача на управління товариством.
З протоколу від 23.10.08 вбачається, порушення норм закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства а саме: учасники товариства не були повідомлені головою зборів ОСОБА_3 про їх проведення за 30 днів; учасникам зборів не був повідомлений порядок денний зборів; у супереч ст. 9.9 Статуту товариства збори учасників товариства прийняли рішення з питань, які не були включені до порядку денного зборів.
Як вбачається з протоколу № 3, учасники зборів не ухвалювали рішення про розгляд на зборах питань, які завчасно не були включені до порядку денного зборів, зокрема, про обрання директора і про уступлення часток; в супереч ч.б ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»збори учасників товариства прийняли рішення з питань, які не були включені до порядку денного зборів і згоди учасників про включення цих питань для розгляду на зборах не було. Зокрема, з протоколу №3 вбачається, що учасники не голосували за те, щоб включити до порядку денного зборів розгляд питань, які не були включені до порядку денного завчасно, зокрема про обрання директора та про відступлення часток; учасникам зборів не була надана можливість за 7 днів до проведення зборів ознайомитись з документами, що стосуються питань порядку денного які розглядалися на зборах.
В силу вимог ЗУ «Про господарські товариства»відповідачі під час розгляду справи по суті не надали суду належних доказів законності скликання загальних зборів 23.10.2008 року (протокол №3) за 30 днів до їх проведення; завчасного ознайомлення учасника ОСОБА_1 з порядком денним зборів; надання можливості учаснику ОСОБА_1 за 7 днів до проведення зборів ознайомитись з документами, що стосуються питань які розглядатимуться на зборах; а також ухвалення учасниками на зборах 23.10.2008 року рішення про розгляд питань, які завчасно не були включені до порядку денного зборів.
З огляду на вище зазначені порушення встановлені судом апеляційної інстанції, останні істотно порушили право позивача на участь в управлінні товариством.
Також на зборах окремі учасники товариства усно повідомили про намір уступити свої частки, у зв'язку з чим збори ухвалили рішення про уступлення часток третім особам, не зазначаючи кому саме.
Тому суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що дане рішення носить декларативний, загальний характер, так як згідно ст. 362 ЦК України повідомлення зроблене в усній формі не спричиняє юридичних наслідків, а розглядається як порушення переважного права купівлі, адже вимога щодо письмової форми носить імперативний характер і являється забезпеченням переважного права купівлі частки.
Судом встановлено, що конкретні пропозиції та умови продажу на зборах не повідомлялись і не розглядались. Письмові пропозиції, у відповідності до вимог ст. 362 ЦК України, щодо ціни та інші істотні умови відчуження часток за 7 днів до проведення зборів, а також на самих зборах, учасникам надані не були. Усне повідомлення про намір уступити частку не можна розцінювати як реальну пропозицію (оферта) в розумінні ст. 641 ЦК України, оскільки в ньому не міститься інформація щодо істотних умов продажу часток, зокрема ціни.
Оскільки пропозиція про намір продати частку не була реальною, учасники товариства не мали достатніх підстав для прийняття об'єктивного (реального) рішення, а тому це рішення (протокол №3) не можна вважати наданням згоди на відчуження часток саме ОСОБА_2, як про це зазначено у договорах купівлі-продажу часток від 27.10.2008 року.
З протоколу № 3 від 23.10.08, вбачається, що загальні збори учасників товариства не приймали рішення про відступлення часток ОСОБА_2 Даний протокол засвідчує лише той факт, що від переважного права на придбання частки відмовилась учасник товариства ОСОБА_5, заявивши про це на зборах. Інші учасники товариства свою відмову не виразили. Дана відмова у тексті протоколу відсутня.
Зважаючи на порушення вимог ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 ЦК України, ст.ст. 9.6 - 9.9 Статуту товариства, при процедурі скликання загальних зборів товариства 23.10.2008 року (протокол №3) та розгляд на цих зборах питань, які не були включені до порядку денного зборів, що призвело до істотного порушення права Позивача на управління товариством, рішення загальних зборів ТОВ «Луцький військторг №51»від 23.10.2008 року (протокол №3) щодо призначення директора товариства та щодо відступлення часток учасників товариства суперечить вимогам закону і статуту товариства, тому суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про його недійсність.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ від 28.10.2008 року (протокол №4) необхідно зазначити, що 27.10.2008 року позивач подала заяву про вихід з товариства суд першої інстанції прийшов до невірного рішення, що участь останньої на зборах 28.10.2008 року товариства не потрібна. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, для внесення змін у Статут товариства в частині складу його учасників, відповідач подав до відділу державної реєстрації оскаржуване рішення від 28.10.2008 року (протокол №4). Це підтверджується реєстраційною справою товариства і це відповідає частині 1 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати, крім інших документів -примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. При відсутності рішення зборів товариства про внесення змін до установчих документів, в даному випадку оформленого протоколом №4, реєстрація змін у статуті товариства не була б здійснена в силу частини 1 ст. 2 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" в касаційній скарзі на пункт 28 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року №13 і висновок про те, що позивач втратила корпоративні права і обов'язки, а Вережак набув їх з 27.10 2008 року також не ґрунтується на матеріалах справи та спростовані судом апеляційної інстанції.
Частиною 3 пункту 31 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ визначено, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі. Отже, позивач втрачає права і обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності покупцем цієї частки Вережаком.
Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності покупця (Вережака) на частку виникає, а відповідно позивач це право втрачає, з моменту проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства. Державна реєстрація змін до статуту товариства відбулася 03.11.2008 року, що підтверджується Довідкою від 15.04.2009 року серії АВ №905835 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .
Таким чином, на час проведення зборів учасників товариства 28.10.2008 року (протокол №4) позивач мала права і обов'язки учасника товариства, мала право здійснювати управління товариством і приймати участь у загальних зборах, які відбулися 28.10.2008 року.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Прогосподарські товариства»та п.9.12.12 Статуту товариства, внесення змін до Статуту товариства в частині виключення та прийняття учасників товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.
Згідно з п.9.12.13 Статуту товариства рішення про прийняття та виключення учасника товариства приймається одноголосно, тобто 100% голосів учасників товариства.
Для реєстрації змін до Статуту товариства ТОВ «Луцький військторг N'51»подало у відділ державної реєстрації суб'єктів господарювання виконкому Луцької міськради рішення загальних зборів учасників товариства від 28.10.2008 року (протокол №4).
Вказаним рішенням (протокол №4) Позивач була виключена із складу учасників товариства, а до складу учасників був прийнятий ОСОБА_2
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, рішення від 28.10.2008 року (протокол №4) було прийнято учасниками з порушенням чинного законодавства та Статуту товариства. Зокрема про скликання загальних зборів товариства, час, місце проведення і порядок денний зборів Позивач не була повідомлена головою зборів ОСОБА_3 у відповідності до ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»та п.п. 9.6. 9.7, 9.8 Статуту товариства, внаслідок чого не змогла зареєструватись та прийняти участь у зборах. Зазначене підтверджується відсутністю належного повідомлення позивачу про дату, час, місце і порядок денний зборів; відсутністю реєстру учасників товариства із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник, чи підписами учасників у самому протоколі №4.
Позивач під час розгляду справу по суті зазначав, що збори 28.10.2008 року проведені неповноважними головою зборів і секретарем, які учасниками товариства на ці посади не обирались, як це передбачено ст.ст. 9.3 та 9.4 Статуту товариства, а тому не мали повноважень на ведення зборів. Як пояснив апелянт, на попередніх загальних зборах учасників товариства головою зборів був обраний учасник ТОВ ОСОБА_3, а секретарем - учасник ТОВ ОСОБА_1, що підтверджується протоколами №3 від 23.10.2008 року та № 2 від 30.06.2008 року. Саме голова зборів ОСОБА_3, аж до переобрання на чергових загальних зборах, мав право у відповідності до п.п. 9.3, 9.6 Статуту товариства скликати та проводити чергові збори учасників товариства, а секретар зборів ОСОБА_1, відповідно до п.9.4 Статуту здійснювати реєстрацію учасників товариства на цих чергових зборах.
Із протоколу №4 вбачається, що 28.10.2008 року головувала на загальних зборах учасник товариства ОСОБА_5, а секретарем зборів був ОСОБА_2, який взагалі на той час не був учасником товариства, оскільки відповідно до протоколу №4 лише на цих зборах його мали прийняти до складу учасників. При цьому у протоколі №4 відсутні відомості про обрання ОСОБА_5 та ОСОБА_2. відповідно головою і секретарем зборів і голосування за це учасників товариства.
Відсутність на загальних зборах 28.10.2008 року Позивача, яка була позбавлена можливості прийняти у них участь, внаслідок того, що не була належним чином повідомлена про час і місце їх проведення, істотно вплинула на прийняття загальними зборами рішення щодо прийняття та виключення учасників товариства.
Відповідно до п.9.12.13 Статуту товариства, рішення про прийняття та виключення учасника товариства приймається одноголосно.
Частка Позивача складає 39%, а тому, відповідно до ст. 9.2 Статуту товариства. Позивач має 39% голосів.
Будучи допущеною до участі в загальних зборах товариства 28.10.2008 року. Позивач мала змогу не голосувати за рішення загальних зборів 28.10.2008 року, яке оформлене протоколом №4 і це рішення було б не прийняте.
Крім того, Позивач фактично була відсутня на загальних зборах учасників 28.10.2008 року, а тому рішення про виключення окремих учасників та прийняття до складу учасників ОСОБА_2. було прийнято 61% голосів (при відсутності кворуму), що суперечить ст. 9.12.13 статуту товариства.
Наведене доводить, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Луцький військторг №51»від 28.10.2008 року (протокол №4) є недійсним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог закону та установчих документів щодо скликання та проведення загальних зборів.
В подальшому на підставі недійсного рішення загальних зборів від 28.10.2008 року (протокол №4) товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»незаконно були внесені зміни до Статуту товариства в частині складу учасників товариства та розміру їх часток та 03.11.2008 року була здійснена державна реєстрація цих змін, що порушило права та законні інтереси Позивача.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним державної реєстрації змін до Статуту товариства, що відбулись 03.11.2008 року, то як встановлено судом апеляційної інстанції, така реєстрація змін була здійснена на підставі рішень загальних зборів, які є не дійсними, а тому здійснення державної реєстрації змін до Статуту товариства на підставі недійсного рішення загальних зборів учасників від 28.10.2008 року правомірно скасовано судом апеляційної інстанції.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки від 27.10.2008 року укладеного між позивачем та ОСОБА_2 необхідно зазначити наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" в своїй касаційній скарзі посилається на п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 та зазначає, що в даному випадку такий спосіб захисту прав позивача, як визнання договору недійсним не підлягає застосуванню, оскільки ч. 4 ст. 362 ЦК України передбачає пред'явлення позову про переведення прав та обов'язків покупця. Однак, зазначені твердження касатора безпідставні, оскільки визнання договору недійсним, відповідно до ст. 16 ЦК України, є належним способом захисту порушеного права. Крім того, ст. 362 ЦК України не забороняє звернення до суду щодо визнання правочину недійсним, а передбачає переведення прав і обов'язків покупця, як більш доцільний спосіб захисту порушеного права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вступній частині та статті 1 Договору зазначено, що підставою для укладення даного договору є рішення загальних зборів учасників товариства від 23.10.2008 року (протокол №3) про ніби то, надання згоди товариством на продаж частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2
У п. 4.1 зазначеного договору вказано, що передача у власність (відступлення) частки Продавцем Покупцю (ОСОБА_2) відбувається зі згоди загальних зборів учасників товариства на укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Однак, як встановлено судом, рішення загальними зборами товариства на продаж частки саме ОСОБА_2 не приймалось , також в рішенні від 23.10.2008 року не зазначено про продаж частки саме ОСОБА_2, що підтверджується протоколом № 3.
Оскільки, рішення про продаж частки саме ОСОБА_2 загальними зборами товариства не приймалось, що підтверджується відсутністю відповідного протоколу загальних зборів то п. 4.1 Договору є недійсним, що спричиняє недійсність договору купівлі-продажу частки між позивачем і ОСОБА_2 від 27.10.2008 року у цілому.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», статті 9.1 Статуту ТОВ «Луцький військторг №51»вищим органом управління товариства є збори учасників. У межах наданої законом і статутом компетенції загальні збори здійснюють управління товариством шляхом прийняття рішень, які фіксуються у протоколах і які є обов'язковими для всіх учасників товариства.
Оскільки, внаслідок порушення закону та статуту товариства рішення загальних зборів товариства від 23.10.2008 року (протокол №3) є незаконним, то і, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, договір купівлі - продажу частки учасника товариства, укладений на підставі незаконного рішення, виданого органом управління товариства, є недійсним.
Частина 2 ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»встановлюють, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника, пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасник товариства не скористався своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати свою частку, частка учасника може бути відчужена третій особі. Частина 2 ст. 362 ЦК України імперативно встановлює, що повідомлення про продаж частки повинно мати письмову форму і в ньому повинна міститись інформація про ціну та інші істотні умови продажу.
Однак, названі норми не були додержані при укладенні 27.10.2008 року договору купівлі - продажу частки учасника товариства.
Із протоколу №3 вбачається, що від переважного права на придбання частки відмовилась учасник товариства ОСОБА_5, заявивши про це на зборах, про що міститься відповідний запис в тексті протоколу №3. Інші учасники товариства свою відмову не висловили. Усне повідомлення про намір продати частки, зроблене на зборах, не носило характер реальної пропозиції (оферти) і в силу ч. 2 ст. 362 ЦК України не спричиняє юридичних наслідків. Продаж часток відбувся 27.10.2008р., тобто через три дні після повідомлення про намір продати частки, а не через місяць. Це позбавило учасників можливості скористатися переважним правом на придбання частки, чи відкликати свою пропозицію про продаж частки, як то передбачено ч. 3 ст. 641 ЦК України.
Відтак, вчинення правочину (договору купівлі-продажу частки учасника від 27.10.2008р. між Позивачем та ОСОБА_2) всупереч ч. 2 ст. 147, ч. 2 ст. 362 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», також є підставою для визнання його недійсним, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо позовних вимог в частині переведення на позивача прав і обов'язків покупця частки за договором купівлі-продажу частки від 27.10.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то слід зазначити, що частиною 1 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати, крім інших документів - примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Рішення про внесення змін до установчих документів в частині виключення позивача із складу засновників товариства було прийнято 28.10.2008 року (протокол №4). У цьому ж протоколі зазначено, що позивач ніби то приймала участь у загальних зборах товариства як його учасник.
Реєстрація змін у статуті товариства була здійснена саме на підставі зазначеного рішення, про що свідчить реєстраційна справа.
Частиною 3 пункту 31 Постанови Пленуму ВСУ від 18.02.2009 року №13 визначено, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.
Отже, позивач втрачає права і обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності покупцем її частки Вережаком. Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу від 27.10.2008 року право власності покупця (Вережака) на частку виникає, а відповідно позивач це право втрачає, з моменту проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства. Державна реєстрація змін до статуту товариства відбулася 03.11.2008 року, що підтверджується Довідкою від 15.04.2009 року серії АВ №905835 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, на час укладення договору купівлі-продажу частки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -27.10.2008 року позивач була учасником товариства і мала переважне право на придбання частки іншого учасника товариства - ОСОБА_3
Статті 11, 52 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 144 ЦК України, ч. З ст. 88 ГК України, статті 5.4, 5.5 Статуту ТОВ «Луцький військторг №51»встановлюють, що кожен з учасників товариства зобов'язаний внести до статутного капіталу свій вклад, розмір якого зазначений в установчих документах. Не допускається звільнення учасника товариства від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства. Внесення до статутного капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Крім того, ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»встановлює термін сплати учасниками товариства своїх вкладів. Зокрема визначено, що кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного капіталу не менше 50% свого вкладу ще до моменту реєстрації товариства, а решту несплаченої частини вкладу - протягом першого року діяльності товариства.
Відповідно до зазначених нормативних актів позивачем, як одним із учасників товариства в натурі була внесена своя частка до статутного капіталу товариства - 39%, шляхом перерахування 14625 грн. у його статутний фонд на банківський рахунок.
Інший учасник товариства - ОСОБА_3 усупереч названих законів та Статуту товариства, свою частку до статутного капіталу - 51 % (19125 грн.) не вніс.
З метою здійснення реєстрації товариства, а в подальшому недопущення зменшення статутного капіталу і ліквідації товариства, як передбачено ч. 3 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»(уразі несплати учасниками суми своїх вкладів), позивачем особисто була внесена до статутного капіталу товариства частка учасника товариства ОСОБА_3
Внесення позивачем своєї частки до статутного капіталу товариства та частки за учасника товариства ОСОБА_3 підтверджується банківськими документами - квитанціями від 21.11.2006 року №5408 та від 21.08.2007 року №а/8543, в яких зазначено, що кошти, відповідно 18751грн. та 18750грн. внесені ОСОБА_1 для формування та поповнення статутного капіталу товариства.
Станом на 21.08.2007 року статутний капітал товариства був повністю сформований у відповідності до п. 5.2 Статуту товариства, в розмірі 37500 грн.
Рішення про збільшення розміру статутного фонду товариства учасники товариства не приймали, що підтверджується відсутністю відповідних протоколів загальних зборів учасників товариства.
У зв'язку з вищезазначеним необґрунтованим є висновок, суду першої інстанції про те, що учасник товариства ОСОБА_3 ніби то вніс свою частку -18749грн. до статутного фонду товариства перед продажем своєї частки - 24.10.2008р., сплативши її в касу товариства. При цьому суд не прийняв до уваги вимоги ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 5.4 статуту товариства, що кошти для формування статутного капіталу повинні вноситись у встановлений термін та виключно до банківської установи, а не в касу товариства.
Частина 3 ст. 147 ЦК України та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»встановлює, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
Отже, не сплативши свою частку до статутного капіталу товариства ОСОБА_3 не мав права здійснювати її відчуження.
Крім того, як зазначив, позивач, про намір ОСОБА_3 здійснити відчуження своєї частки у статутному капіталі Позивачу, як співзасновнику товариства, стало відомо із усної заяви ОСОБА_3 на загальних зборах учасників товариства 23.10.2008 року. При цьому, усупереч ч. 2 ст. 147 , ст.ст. 362, 641 ЦК України, про ціну та інші умови продажу частки ОСОБА_3 письмово Позивача не повідомив, що підтверджується протоколом №3 загальних зборів учасників товариства від 23.10.2008 року, а продаж частки відбувся не через місяць, а 27.10.2008 року (через три дні), що позбавило Позивача можливості скористатися своїм переважним правом на купівлю частки.
Таким чином, усупереч частинам 2, З ст. 147, частини 2 ст. 362 ЦК України, частини 4 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»ОСОБА_3 не сплативши своєї частки - 51% статутного капіталу (19125грн.) і не будучи її власником, порушивши переважне право Позивача на придбання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства, 27.10.2008 року неправомірно продав частку ОСОБА_2, який не є учасником товариства.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, вчинення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі - продажу частки учасника товариства всупереч правилам ч. 2, ч. З ст. 147 ЦК України з порушенням переважного права Позивача на купівлю частки, що відчужується та продаж частки учасником (ОСОБА_3), який не сплатив її є підставою для визнання цього правочину недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»визначено, що продаж учасником частки з порушенням переважного права купівлі інших учасників дає право будь-якому учаснику товариства пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини 4 статті 362 ЦК України.
Частиною 4 ст. 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Позивач внесла на депозитний рахунок господарського суду Волинської області 19125 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 11.01.2010 р. №1979.44.1. Зазначена сума була внесена позивачем свідомо, виключно з процесуальних підстав попередження відмови судом у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Позивач вважає, що для переведення на нього прав і обов'язків покупця достатньо було внести різницю у сумі 475 грн., оскільки, основна сума - 18750 грн. була внесена позивачем до статутного капіталу товариства 21.08.2008 року, що підтверджується квитанцією №а/8543.
Зважаючи, що продаж ОСОБА_3 частки учасника товариства ОСОБА_2 здійснено всупереч закону та Статуту товариства, а позивач вніс на депозитний рахунок господарського суду Волинської області, реквізити якого містяться в його оголошенні, 19125 грн., тобто суму, яку за договором купівлі-продажу від 27.10.2008 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 за придбання частки, то обов'язки покупця частки ОСОБА_3 слід перевести на позивача.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині поновлення корпоративних права позивача і визнання її права на частку 90% у Статутному капіталі ТОВ «Луцький військторг №51»та зобов'язання ТОВ «Луцький військторг №51»здійснити державну реєстрацію змін до Статуту товариства щодо складу учасників товариства та розміру їх часток у статутному капіталі.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" залишити без задоволення.
2. Постанову постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010 року зі справи № 6/68-76 залишити без змін.
3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді Ж.О.Бернацька
С. С. Разводова