20 липня 2010 р. № 4/720
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
заступника прокурора міста Києва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2010
у справігосподарського суду міста Києва № 4/720
за позовомзаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі фінансового управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації
допублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"
простягнення суми
за участю прокурора Генеральної прокуратури України: Рудак О.В.
та представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: Новикова О.Є.,
Заступник прокурора Деснянського району міста Києва у жовтні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з позовною заявою до відповідача -публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 61940,71 грн. інфляційних втрат за період з березня 2009 року по серпень 2009 року, 28364,39 грн. трьох процентів річних з лютого 2009 року по вересень 2009 року, 109428,77 грн. пені за період з 19.02.2009 по 10.09.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2009 (суддя Борисенко І.І.) задоволено частково позов з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 4191,77 грн. три проценти річних, 41,91 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті частини позову відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 (судді: Моторний О.А. -головуючий, Кошіль В.В., Шапран В.В.) апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2009 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, заступник прокурора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи подання порушенням і неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційне подання відповідач просить рішення судів обох інстанцій залишити без змін, а касаційне подання - без задоволення, вказуючи на безпідставність його доводів.
Заслухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між фінансовим управлінням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та акціонерним комерційним банком "Київ" 19.11.2008 укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 08/456 з розміщення вкладу (депозиту) у розмірі 1000000 грн. до 18.02.2008 включно, з датою повернення вкладу (депозиту) 19.02.2009.
Згідно умов додаткової угоди № 2 від 01.12.2009 до договору сторони збільшили процентну ставку на вклад з 01.12.2009 до 17 % річних.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 02.12.2008 позивач збільшив суму вкладу (депозиту) на 700000 грн.
Таким чином, з дати зарахування суми вкладу на депозитний рахунок загальна сума вкладу становить 1700000 грн.
Позивач, звертаючись з даним позовом про стягнення штрафних санкцій до суду в обґрунтування своїх вимог посилається на те що, відповідач не перерахував в передбачений умовами договору строк суму вкладу, чим порушив умови договору, а відтак на нього розповсюджуються зобов'язання передбачені статтями 549, 625 Цивільного кодексу України.
Банківський вклад фактично повернуто позивачу в повному обсязі - 10.09.2009.
Статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема, шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про Національний банк України" до повноважень Правління Національного банку України входить приймання нормативно-правових актів Національного банку.
Постановою Правління Національного банку України № 53 від 06.02.2009 в публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний банк "Київ" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.
Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що мораторій -це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
У зв'язку з введенням у дію мораторію на діяльність банку розповсюджуються спеціальні норми Закону України "Про банки та банківську діяльність", зокрема, статтею 58 вказаного Закону України передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, згідно статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Позивачем заявлялися вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 19.02.2009, тобто з наступного дня, після того як за договором відповідач мав повернути позивачу банківський вклад.
Проте в даний період в банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже в даному випадку суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 19.02.2009 по 09.08.2009 включно.
Суд першої інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в стягненні пені в розмірі 43012,33 грн., яка нарахована позивачем після закінчення мораторію за період з 10.08.2009 по 10.09.2009, оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.
Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.
Договором банківського вкладу № 08/456 такий вид санкцій сторонами не передбачено, що автоматично виключає можливість її застосування.
Крім того, не підлягають задоволенню нараховані позивачем інфляційні витрати за серпень 2009 року, оскільки поріг індексу інфляції, який встановлений на державному рівні не перевищений.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором ( стаття 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення 4191,77 грн. трьох процентів річних, які нараховані позивачем після закінчення мораторію, підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання на те, що судом першої інстанції неправомірно задоволені вимоги про стягнення трьох процентів річних за період з 10.08.2009 по 10.09.2009 у зв'язку з продовження дії мораторію, оскільки згідно Постанови Правління Національного банку України № 465 від 06.08.2009 дійсно мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" був продовжений з 10.08.2009 по 09.02.2010. Проте у Постанові зазначено, що дія даного мораторію не поширюється на зобов'язання банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовою адміністрацією банку і погоджених Національним банком України.
Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем 19.11.2008 укладено саме договір банківського вкладу (депозиту), позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 4191,77 грн. правомірно задоволені.
Твердження заступника прокурора про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 у справі господарського суду міста Києва № 4/720 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
І. Плюшко