28 липня 2010 р. № 10/175-09-4775
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", м. Рені
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р.
у справігосподарського суду Одеської області
за позовомДержавного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", м. Рені
довідкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", м .Ізмаїл
простягнення 1254, 01 дол. США
за участю представників:
позивача: Загорська Л.П. (представник за дов. від 04.01.10 № 38/2), Шлюков О.А. (представник за дов. від 19.07.10р. № 38/08),
відповідача: Дьяков В.Л. (представник за дов. від 28.04.2010р. №ЮС/Д-92)
Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з уточненим позовом до відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення о боргу в розмірі 1254,01 дол. США.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. у справі № 10/175-09-4775 позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1176,66 дол. США, витрати по сплаті держмита в сумі 14,52 дол. США, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 219,48 грн. 48 коп.. Позов в частині стягнення з відповідача пені залишений без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. у справі №10/175-09-4775 скасовано та в позові відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована безпідставністю вимог позивача щодо стягнення з відповідача корабельного, якірного та адміністративного збору, нарахованого у зв'язку з заходом у лютому -липні 2009р.суден відповідача до порту, оскільки відсутні докази, що вказані судна заходили на територію Ренійського морського торговельного порту, зокрема на відведену йому в установленому чинним законодавством порядку акваторію.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 1254, 01 дол. США, з яких 1176, 66 дол. США - заборгованість по сплаті рахунків по якірному, корабельному та адміністративному зборам, які справляються у морському порту згідно ст.84 КТМ України, та 77, 35 дол. США - пеня.
Відповідно до зазначеної норми, розміртаких зборів визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори" (з наступними змінами та доповненнями) затвердив Положення про портові збори, згідно п.1 якого портові збори справляються у морських портах, із суден визначених у цьому пункті груп, а саме: - корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується згідно п.12 Положення за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1м3 об'єму судна за визначеними цим пунктом ставками; - адміністративний збір відповідно до п.32 Положення нараховується під час заходження судна у порт; - а якірний збір згідно п.29 Положення справляється з суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту.
Згідно ст.73 КТМ України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.
Згідно ст.74 КТМ України, територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори.
Вказаною нормою також визначено, що територія і акваторія морського порту є державною власністю які надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного Кодексу України розпорядження об'єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Водного Кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать зокрема внутрішні морські води, визначення поняття яких наведено в п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. №269, за змістом якого внутрішні морські води, в тому числі і води портів України, це води обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.
Проаналізувавши наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку саме Кабінетом Міністрів України, що і підтверджується Постановою КМ України №1234 від 07.10.2009р. "Про надання державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії".
Звідси висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що в період часу, за який позивачем здійснені нарахування заборгованості по сплаті якірного, корабельного та адміністративного збору (лютий -липень 2009р.), судна відповідача заходили на відведену Ренійському морському торговельному порту в установленому чинним законодавством порядку акваторію.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.
Колегія також звертає увагу на те, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, визначення меж акваторії морського торговельного порту у обов'язкових постановах Ренійського морського торговельного порту, затверджених наказом цього порту №790 від 22.09.2003р., здійснено з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до ст.78 КТМ України начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють вирішення різних питань, до переліку яких встановлення меж акваторії цього морського торговельного порту не входить, а отже такі положення обов'язкових постанов в силу приписів ч.2 ст. 4 ГПК України застосуванню господарським судом не підлягають.
При цьому посилання заявника касаційної скарги на практику Вищого господарського суду України з розгляду аналогічних спорів, колегія вважає недоречними, оскільки під час розгляду наведених як приклад справ зазначені вище обставини судами не досліджувались та належному аналізу на предмет відповідності постанов морського торговельного порту вимогам чинного законодавства України не піддавались.
Керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. у справі №10/175-09-4775 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко