21 липня 2010 р. № 34/172
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Білошкап О.В.
Яценко О.В.
За участю представників : НБУ - Ященко М.В.; ТОВ"Український промисловий банк -Галдецького В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Родовід банк"
на рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р. по справі № 34/172 за позовом Національного банку України до ТОВ "Український промисловий банк" про підтвердження застосування процедури ліквідації та кандидатури ліквідатора, -
В березні 2010 р. позивач - НБУ звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Український промисловий банк" про підтвердження застосування процедури ліквідації та кандидатури ліквідатора банку- відповідача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р. по справі № 34/172 /суддя Сташків Р.Б./ позов задоволено, підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації ТОВ “Український промисловий банк” з боку Національного банку України вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність”; підтверджено кандидатуру ліквідатора ТОВ "Український промисловий банк” Раєвського К.Є, стягнуто з ТОВ “Український промисловий банк” в доход Державного бюджету України 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ПАТ "Родовід банк" просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р., посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Укрпромбанк" та НБУ просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, Національним Банком України 21.04.1993 р. зареєстровано Комерційний банк "Демосбанк", про що зроблено запис № 164 у Державному реєстрі банків. З 27.12.1999 р. зареєстровано зміну назви Комерційний банк "Демосбанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк ” ( далі -Банк). З 29.10.2002 р. змінене місцезнаходження Банку - м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5. , а з 11.11.2003 р. змінене місцезнаходження Банку - м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26.
Банківська ліцензія № 67 від 13.12.2001 та дозвіл № 67-6 від 23.09.2009 з додатком до нього, видані Національним банком України, надавали право ТОВ “Український промисловий банк” здійснювати банківські та інші операції.
Правлінням Національного банку України від 20.01.2009 р. прийнято Постанову № 19/БТ про призначення у Банку тимчасової адміністрації з 21.01.2009 до 21.01.2010 р. та тимчасового адміністратора. Зазначена Постанова НБУ від 20.01.2009 р. прийнята у зв'язку з тим, що Банком порушені вимоги банківського законодавства та нормативно -правових актів НБУ, які спричинили втрату активів і доходів Банку та настання його неплатоспроможності.
Розглянувши показники банку та з урахуванням висновку тимчасового адміністратора Банку про те, що Банк є неплатоспроможним і рекомендацій щодо відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації, Правління НБУ дійшло висновку про неможливість приведення діяльності Банку у правову та фінансову відповідність до вимог Закону України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правових актів НБУ.
Так, Банком були порушені вимоги ст.ст.32, 35 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.2.2 глави 2 розділу ІІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, яка затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 в частині зменшення розміру регулятивного капіталу нижче ніж мінімально встановлений рівень (станом на 04.01.2010 р. регулятивний капітал повністю втрачений), п.1.6 глави 1 розділу IV вищезазначеної Інструкції в частині дотримання встановленого нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) (становить 0 % за нормативного значення не менше ніж 10 %) та вимоги даної Інструкції № 368 в частині дотримання інших економічних нормативів, а саме, нормативу миттєвої ліквідності, нормативу поточної ліквідності, нормативу короткострокової ліквідності.
Крім того, у зв'язку з відсутністю регулятивного капіталу Банк не дотримувався інших нормативів, а саме, починаючи з січня 2009 р. (протягом дії тимчасової адміністрації) Банк не виконував нормативу обов'язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку, порушуючи вимоги Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.03.2006 р. №91.
Таким чином, вищевказані порушення вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ спричинили значну втрату активів і доходів Банку та настання його неплатоспроможності і станом на 04.01.2010 р. Банк фактично мав збитки в розмірі 4 749,0 млн. грн., що є ознакою втрати доходів і відсутності реальних джерел поповнення регулятивного капіталу.
Ознаками неплатоспроможності Банку є неспроможність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів (станом на 04.01.2010 розрахункові документи, що не були сплачені в строк з вини банку, які обліковувалися за позабалансовим рахунком 9804 “Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), не виконані з вини банку” та 9806 “Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку”, становили 4 543,8 млн. грн.) та повна втрата банком регулятивного капіталу, що призвела до зменшення показника адекватності регулятивного капіталу до розміру, що становив менше однієї третини його нормативного значення.
Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” у разі порушення цього Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.
Статтею 20 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено, що Національний банк України може відкликати банківську ліцензію, зокрема, на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинили значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку.
Згідно зі ст.84 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу VI Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 р. №369 рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку України та оформляється відповідною постановою. Одночасно за цією постановою також призначається ліквідатор, припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком, надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді.
Згідно з п.1 ст.88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національному банку України надано право на звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо обгрунтованості прийняття Правлінням НБУ постановою від 21.01.2010 №19 рішення про відкликання з 21.01.2010 р. банківську ліцензію та ініціювання процедуру ліквідації Банку і призначення ліквідатором Банку службовця НБУ Раєвського К.Є., у зв'язку із вищезазначеними порушеннями Банком вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів та доходів і настання його неплатоспроможності та відповідно до вимог ст. 15, 55 Закону України “Про Національний банк України”, ст.2, п.3 ч.1 ст. 20, ч.2 ст. 73, ч. 4 ст. 84, ст.ст. 86, 87, 88 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.6.3 гл.6 розд. V Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 р. №369.
Відповідно до п.2 ч.1, ч.3 ст.87 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк може бути ліквідований, зокрема, з ініціативи Національного банку України. Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно з ч.9 ст.88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора. Ліквідатор приступає до виконання обов'язків негайно після відкликання ліцензії.
Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам цього Закону. У своєму рішенні суд повинен підтвердити кандидатуру ліквідатора або призначити такого, що відповідає вимогам цього Закону. Єдиною підставою відхилення кандидатури ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, кандидатура ліквідатора Банку - Раєвського К.Є. відповідає вимогам ст.ст.90, 76 Закону України “Про банки і банківську діяльність” в частині умов призначення.
Зокрема, Раєвський К.Є. має економічну освіту, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 30.06.1980 про закінчення Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю “Фінанси і кредит”, відповідно до якого йому присвоєно кваліфікацію економіста та Сертифікат на право здійснення функцій ліквідатора банків Серія НОМЕР_2, виданий на підставі рішення Кваліфікаційної комісії НБУ від 25.06.2007 року № 91. НБУ перед призначенням Раєвського К.Є. ліквідатором Банку перевірив надану ним інформацію на предмет відсутності конфлікту інтересів та переконався у відсутності обставин, які б свідчили про наявність конфлікту інтересів з Банком і НБУ та у здатності його діяти в якості ліквідатора цього банку неупереджено.
Господарським судом м. Києва також встановлено відсутність конфлікту інтересів між ліквідатором Банку - Раєвським К.Є. та Банком.
Відповідно до ст.88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Раєвський К.Є. приступив до виконання обов'язків ліквідатора Банку з дня відкликання банківської ліцензії, тобто з 21.01.2010 р.
Інформація НБУ щодо прийнятого ним рішення про відкликання у Банку банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку опублікована в газеті “Урядовий кур'єр” № 13 від 23.01.2010 р., а Інформація ліквідатора щодо прийняття вимог кредиторів до Банку опублікована в газеті “Голос України” № 12 (4762) від 26.01.2010 р.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що застосування процедури ліквідації до ТОВ "Укрпромбанк" з боку НБУ та кандидатури призначеного НБУ ліквідатора Раєвського К.Є. відповідають вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність”, а отже, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р. по справі № 34/172 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до ст.ст.125,129, 150 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційне оскарження постанов /ухвал/ Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідком розгляду касаційних скарг /подання/ не передбачено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу ПАТ "Родовід банк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р. по справі № 34/172 залишити без змін.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білошкап О.В.
Яценко О.В.