27 липня 2010 р. № 2-24/5664-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Автономної республіки Крим від 13 січня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2-24/5664-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Кримського регіонального управління про визнання договору недійсним,
У жовтні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Кримського регіонального управління про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 21 серпня 2007 року № 27-07 М з підстав відсутності предмета застави.
У подальшому позивач подав заяву про зміну позовних вимог і просив суд надати тлумачення умовам кредитного договору від 21 серпня 2007 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством “Комерційний банк “ПриватБанк”, на підставі змісту попередніх переговорів, практики відносин між сторонами та їх подальших намірів та подальшої поведінки, звичаїв ділового обороту; визнати даний договір недійсним у частині суб'єктного складу його учасників та строку виконання зобов'язань; змінити умови договору.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року (суддя Г. Колосова), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2010 року, у прийнятті зазначеної заяви відмовлено з мотивів відсутності права.
Підприємець ОСОБА_1 просить зазначені ухвали скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 22, 87, 101 і 105 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За правилами статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити, зокрема, підставу або предмет позову.
Предметом первісної позовної вимоги є визнання недійсним договору застави нерухомого майна, тоді як у заяві від 28 листопада 2009 року предметом вимоги є тлумачення кредитного договору, визнання його недійсним у частині суб'єктного складу його учасників та строку виконання зобов'язань, зміна його умов.
Враховуючи, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України не надає позивачеві права одночасної змінювати предмет і підставу позову, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті іншої позовної заяви в межах вирішення спору в даній справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
Керуючись статтями 125, 129 Конституції України, статтями 85, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалу господарського суду Автономної республіки Крим від 13 січня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2-24/5664-09 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
СуддяІ. М. Васищак
СуддяВ. М. Палій