11 жовтня 2022 року Справа № 160/13550/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 02.09.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №046150009547 від 30.03.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в зарахуванні до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1999р. по 10.01.2000р. (0р. 5м. 31д);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1999р. по 10.01.2000р. (0р. 5м. 31д) - з 18 лютого 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - з 18 лютого 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову у призначенні. Позивач встановлено, що згідно оскаржуваного рішення позивачу не зараховано до пільгового стажу період з 11.07.1999 по 10.01.2000, оскільки за вказаний період відсутня атестація робочого місця з особливо шкідливими і важкими умовами праці. Позивач не погоджується із вказаним рішення та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 07.09.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
14.09.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому вказано, що вимоги викладені у позові є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, який розглянув заяву позивача про призначення пенсії - ГУ ПФУ в Одеській області. Так, розглянувши заяву позивач разом з усіма документами, встановлено, що загальний стаж складає 26 років 8 місяців, стаж роботи за Списком №2 - 09 років 08 місяців. Так, до страхового стажу позивача, згідно трудової книжки не враховано період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000 оскільки за вказаний період відсутня атестація робочого місця з особливо шкідливими і важкими умовами праці. Враховуючи, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 30.03.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
27.09.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому вказано, що управління не визнає позовні вимоги в повному обсязі. На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 54 роки. Загальний стаж 26 років 08 місяців, в т.ч. робота за Списком №2 - 09 років 08 місяців. Спірний період з 11.07.1999 по 10.01.2000 зараховано до загального стажу, оскільки в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2. Згідно пільгової довідки №344/2 від 05.07.2021 виданої ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не підлягає зарахуванню період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000 0 оскільки право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 не підтверджено атестацією робочих місць за умовами праці. Вказано, що управлінням не ставиться під сумнів сам факт роботи позивача на вказаному підприємстві, проте наявність лише факту роботи на підприємстві є недостатнім для підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №2.
27.09.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив з матеріалами пенсійної справи позивача.
Станом на 11.10.2022 року від позивача відповідь на відзив відповідачів до суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16.03.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150009547 від 30.03.2022, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішення №046150009547 від 30.03.2022 року зазначено наступне.
Згідно абз.1 пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць - не менше 23 років та 6 місяців у жінок (в період звернення з 01.04.2021 по 31.03.2022) з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше воловини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
На день звернення страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 8 місяців, стаж роботи за Списком №2 - 9 років 8 місяців.
Стаж пільгової роботи розраховано на підставі довідки від 05.07.2021 №344/2 про підтвердження наявного трудового стажу.
Період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000 не зараховано до пільгового стажу, оскільки за вказаний період відсутня атестація робочого місця з особливо шкідливими і важкими умовами праці.
При наявних умовах пільговий стаж складатиме 9 років 8 місяців та право на пенсію із зниженням пенсійного віку набуде після досягнення 56 років.
Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 - XII (далі - Закон України №1788 - XII) в редакції на момент виникнення спірних відносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - IV (далі - Закон України № 1058- IV), в редакції на момент звернення за призначенням пенсії, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за Списком №2 з підстав того, що до пільгового стажу не зараховано період з 11.07.1999 по 10.01.2000, оскільки за вказаний період відсутня атестація робочого місця з особливо шкідливими і важкими умовами праці.
Тобто, предметом спору є саме неврахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000 за Списком №2.
Суд зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , у спірний період працювала: ВАТ «Північний ГОК», запис 13 - 06.01.1999 присвоєно 4 розряд контролера продукції збагачення; запис 14 - за наслідками атестації робочих місць, за умовами праці контролеру продукції збагаченні підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (СП 330/39 від 30.05.2001).
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.07.2021 року №344/2, виданої ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 у спірний період працювала повний робочий день у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 11.03.1994 року по 26.06.2002 рік - контролером продукції збагаченні дільниці по обслуговуванню дробильної фабрики №1, №2 рудозбагачувальної фабрики №1, №2 окремої технологічної лабораторії. Була зайнята на відборі та оброблені проб і перевірці якості продукції.
У довідці вказано, що з 24.04.1992 року по 31.12.2001 пільговий стаж за Списком №2 становить 9 років 8 місяців 8 днів. За даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком №2 становить за 2002 рік - 5 місяців 25 днів.
Підстава видачі: особова картка форми П-2 від 24.04.1992 року, технологічний процес, результати атестації робочих місць за умовами праці (наказ №207 від 11.07.1994р., лист Головного державного експерта з умов праці №14/1-113 від 19.10.1999 року, спільні постанови №12/6 від 11.01.20000 року, №330/39 від 30.05.2001р.).
В оскаржуваному рішення, відповідачем зазначено, що період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000 не зараховано до пільгового стажу, оскільки за вказаний період відсутня атестація робочого місця з особливо шкідливими і важкими умовами праці.
У витязі Форми РС-право вказано, що період з 12.07.1999 по 10.01.2000 до пільгового стажу не зараховано. Пільговий стад складає 9 років 8 місяців 3 дні.
Згідно Витягу з наказу по ПІВНГЗК №207 від 11.07.1994 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», ОСОБА_1 (рудозбагачувальна фабрика №1, окрема технологічна лабораторія), право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено: постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 Списком №2 розділом ІІ а) робітники поз.2030000а-13777, постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року Списком №2 розділом ІІ а) робітники поз.2030000а-17314, постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року Списком №2 розділом ІІ а) робітники позю2030000а-13040, постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року Списком №2 розділом ІІ а) робітники по.2030000а-13040.
Згідно Витягу з наказу по ПІВНГЗК (СП) №12/6 від 11.01.2000 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», ОСОБА_1 (окрема технологічна лабораторія), право на пільгове забезпечення підтверджено постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року Списком №2 розділом ІІ а) робітники поз.2030000а-13040.
Згідно Витягу з наказу по ПІВНГЗК (СП) №330/39 від 30.05.2001 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», ОСОБА_1 (окрема технологічна лабораторія), право на пільгове забезпечення підтверджено постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року Списком №2 розділом ІІ а) робітники поз.2030000а-13040.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з п.4 Порядку №442 та п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту частини 2 ст.114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1,2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 ст.114 Закону № 1058.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. по справі №520/15025/16-а.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем надані відповідачу усі необхідні документи, зокрема: трудова книжка з відповідними записами перебування позивача на посаді «контролера продукції збагачення» дільниці по обслуговуванню дробильної фабрики №1, №2 рудозбагачувальної фабрики №1, №2 окремої технологічної лабораторії, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи період часу з 11.07.1999 по 10.01.2000.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що пенсійним органом безпідставно не враховано до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000.
За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення №046150009547 від 30.03.2022 року підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд дійшов висновку, що рішення відповідача №046150009547 від 30.03.2022 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то відповідно належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи з 11.07.1999 по 10.01.2000.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в зарахуванні до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1999р. по 10.01.2000р. (0р. 5м. 31д).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
Враховуючи вище викладене, в даному випадку, права позивача порушуються не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1999р. по 10.01.2000р., а фактично рішенням №046150009547 від 30.03.2022 року, яке суд визнав протиправним та зазначив про необхідність його скасування.
Відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - з 18 лютого 2022 року, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб'єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат. У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) №046150009547 від 30.03.2022 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2 період роботи з 11.07.1999 року по 10.01.2000 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 16.03.2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко