29 липня 2010 р. № 07/377-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддівСтуденця В.І.
Черкащенка М.М.
розглянувши
касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Тера"
на рішеннягосподарського суду Харківської області
від 01.02.2010 року
у справі№ 07/377-09
за позовомприватного підприємства "ПАП-Сервіс"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Тера"
простягнення 43360,0 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Костяков Д.В. дов. від 20.01.2010 року
від відповідача: Василенко О.І. -директор, Гордеюк О.В. дов. від 07.06.2010 року
У листопаді 2009 року приватне підприємство "ПАП-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 43360,0 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем було укладено договір підряду, на виконання умов якого він перерахував відповідачу передоплату за виконання робіт у розмірі 43360,0 грн. Однак, роботи відповідачем виконані не були, а тому позивач надіслав йому повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та просив повернути отримані в якості передоплати грошові кошти. Однак, відповідач грошові кошти не повернув.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2010 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" 43360,0 грн. грошових коштів та судові витрати.
При цьому, господарський суд визнав доведеними обставини, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Тера" просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак, прийняте у даній справі рішення господарського суду вказаним вимогам не відповідає.
Як було встановлено господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 26.09.2005 року між приватним підприємством "ПАП-Сервіс" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" (підрядник) було укладено договір підряду № 26/09-1, за умовами якого генпідрядник доручив, а підрядник зобов'язався своїми силами та засобами виконати облаштування підлоги 2-го поверху із плитки за адресою: вул.Ак.Павлова, 120.
Пунктом 3.1 сторони узгодили строки виконання робіт, а саме: початок -01.10.2005 року, закінчення - до 30.10.2005 року.
Відповідно до п.2.6 договору фінансування будівництва передбачає аванс у розмірі 50% від загальної вартості виконання робіт протягом 10 банківських днів після початку робіт та остаточний розрахунок на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів форми КБ-2, КБ-3.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд зазначив, що незважаючи на перерахування позивачем в якості передоплати грошових коштів у розмірі 43360,0 грн., відповідач до виконання підрядних робіт не приступив, а тому повинен повернути безпідставно отримані кошти.
Проте, такий висновок суду в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України зроблено без повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з поданих відповідачем до касаційної інстанції матеріалів, позивач в 2006 році звертався до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення збитків за порушення строків виконання робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду № 26/09-1 від 26.09.2005 року.
З підстав невиконання договору підряду № 26/09-1 від 26.09.2005 року пред'явлено позов і у даній справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2006 року у справі № 45/107-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року, приватному підприємству "ПАП-Сервіс" в позові було відмовлено.
При цьому, під час розгляду справи № 45/107-06 було встановлено, що приватне підприємство "ПАП-Сервіс" не виконало у повному обсязі умов укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" договору підряду щодо авансування робіт у сумі 50% від загальної їх вартості у визначений договором строк.
Також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Тера" у відповідності до умов договору підряду виконало обумовлені сторонами підрядні роботи в строк, направило приватному підприємству "ПАП-Сервіс" акти виконаних робіт, але у сторін виникли розбіжності щодо якості виконаних робіт, про що складено акт від 28.10.2005 року.
Однак, фактів, встановлених судом при розгляді справи № 45/107-06, господарським судом при вирішенні спору у даній справі враховано не було.
Отже, висновок господарського суду стосовно того, що відповідач не приступив до виконання підрядних робіт згідно укладеного з позивачем договору є передчасним.
Як визначено в 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В порушення зазначених вимог господарський суд розглянув справу без участі відповідача, не з'ясувавши при цьому причин його неявки в судове засідання, в зв'язку з чим ним не було подано доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Крім того, слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення, має місце лише за умови, що відсутні правові підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків) або у випадку, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як було встановлено судом та зазначає сам позивач, грошові кошти в розмірі 43360,0 грн. ним було перераховано в якості передоплати на виконання умов укладеного з відповідачем договору підряду, який у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Отже, погодитися з висновком суду про те, що грошові кошти відповідач отримав без достатньої правової підстави не можна.
Обставини, які б свідчили про те, що підстави, на яких відповідач отримав грошові кошти, згодом відпали господарським судом взагалі не досліджувались.
Не встановивши таких суттєвих обставин у справі, не можна вирішити правильно спір у справі.
Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте, вирішуючи спір між сторонами, господарський суд на вказане уваги не звернув.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Неповне з'ясування обставин справи привело до прийняття рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, ретельно з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2010 року у справі № 07/377-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Студенець
М.Черкащенко