07 квітня 2010 р. № 20/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:І. Воліка (доповідача),
Н. Мележик, Н. Капацин,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційна скаргаЗакритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока"
на рішеннявід 06.08.2009
господарського суду Полтавської області
у справі№ 20/137
за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства "Будівельник"
доЗакритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока"
простягнення 817 735,11 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаКвітка В.М. -директор (наказ № 1 від 20.01.1995);
Педорич В.І. (дов. від 23.02.2010);
відповідачаБабій Р.В. (дов. від 26.08.2009 № 44);
Відповідно до Розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 07.04.2010, у зв'язку з знаходженням головуючого судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий -Волік І.М. (доповідач), судді - Мележик Н.І., Капацин Н.В.
У червня 2009 року позивач - Приватне виробничо-комерційне підприємство "Будівельник" (надалі -ПВКП "Будівельник") звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока" (надалі -ЗАТ "Карлівський завод сухого молока") про стягнення 817 735, 11 грн., у тому числі 581 048,14 грн. основного боргу та 236 686,97 грн. пені, за неналежне виконання договорів підряду № 9 від 02.01.2007 та № 9/1 від 10.09.2007.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.08.2009 у справі № 20/137 (суддя: Киричук О.А.) задоволено частково.
Постановлено стягнути з Закритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будівельник" 581 048, 14 грн. заборгованості, 4 127, 36 грн. пені, 5 851,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 84, 44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач -ЗАТ "Карлівський завод сухого молока" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2007 між ЗАТ "Карлівський завод сухого молока" (Замовник) та ПВКП "Будівельник" (Підрядник), укладений договір підряду № 9, за умовами якого Підрядник зобов'язався виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи в приміщеннях виробничого корпусу заводу в вісях 11-18; закінчення робіт в приміщеннях виробничого корпусу в вісях 6-11; добудови по вісях Ж у вісях 11-18; (мийне відділення); фреонової компресорної; добудови по вісі А (в вісях 4-6;8-10; 14-17) за адресою: м. Карлівка, вул. І.Франка, 4 (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Підрядник (позивач) зобов'язався розпочати виконання робіт 02.01.2007, а завершити - 31.12.2007. При цьому, сторони погодили, що договірна ціна робіт є динамічною, визначається на основі кошторису і складає два мільйони гривень (п. 3.1. Договору).
Крім того, 10.09.2007 між сторонами укладений договір підряду № 9/1 на виконання будівельно-монтажних робіт по допоміжному корпусу (центральний склад) ЗАТ "Карлівський ЗСМ" зі строком виконання робіт з 10.09.2007 по 31.12.2007 та договірною ціною 4 000 000,00 грн. (п. п. 1.2, 2.1, 3.1 Договору).
Відповідно до п. 12.1. зазначених вище Договорів сторонами погоджено, що розрахунки за виконані роботи здійснюється на підставі форм КБ-2в, КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт помісячно.
Позивачем взяті на себе згідно договорів підряду № 9 та № 9\1 зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3 підписаними сторонами без зауважень.
Проте відповідач здійснив оплату виконаних робіт частково на суму 570 900,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки про надходження коштів та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008.
Згідно бухгалтерської довідки позивача № 175 від 09.12.2008 заборгованість відповідача станом на 01.12.2008 складає 581 048, 14 грн.
Частиною 5 ст. 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, якими визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 581 048,14 грн. та підставно задовольнив позовні в цій частині.
Крім того, на підставі ст. 322 Господарського кодексу України, ст. 886 Цивільного кодексу України, та п.п. 16.3 Договорів підряду, в яких сторони погодили, що при простроченні платежу за виконані роботи Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен дань прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діятиме у період, за який сплачуватиметься пеня, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 236 686,97 грн. за період з 01.12.2007 по 11.05.2008.
Місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 258, 261 Цивільного кодексу України, відповідно до яких для вимог про стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік, який розпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, дійшов висновку про сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені за період до 22.06.2008, оскільки позовна заява позивачем направлена до суду 22.06.2009, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.
Водночас, місцевим судом з посиланням на положення частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснено перерахунок пені за період з 22.06.2008 по 30.06.2008, та задоволено до стягнення пені у розмірі 4 127,36 грн.
Втім, стосовно обчислення строків позовної давності щодо нарахування пені, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік.
Відповідно до положень статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за правилами, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто початком перебігу строку позовної давності щодо нарахування пені є наступний місяць після підписання акту приймання-передачі, за місяцем складання акту.
Отже, нарахування пені за період з 01.12.2007 по 30.06.2008 суперечить статті 260 Цивільного кодексу України. Посилання господарського суду при ухваленні оскаржуваного рішення про нарахування пені за період з 22.06.2008 по 30.06.2008 з урахуванням положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України є хибними, оскільки судом невірно обчислено строк позовної давності.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, судом безпідставно здійснено перерахунок пені поза межами строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.
За наведеного, колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані місцевим господарським судом з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, які призвели до часткового задоволення позовних вимог і частині стягнення пені, через що висновки суду першої інстанції не відповідають цим обставинам, а тому, рішення в частині стягнення пені підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2009 у справі № 20/137 в частині стягнення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовити.
В іншій частині Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2009 у справі № 20/137 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді : Н. Мележик
Н. Капацин