07 квітня 2010 р. № 22/136
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:І. Воліка (доповідача),
Н. Мележик,
Н. Капацин,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів"
на постановувід 13.01.2010
Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 22/136
за позовомАкціонерного комерційного банку "Форум" в особі Івано-Франківської філії АКБ "Форум"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів"
простягнення заборгованості в сумі 3 617 947,31 грн.
В судове засідання представники сторін не прибули.
Відповідно до Розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 07.04.2010, у зв'язку з знаходженням головуючого судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий -Волік І.М. (доповідач), судді - Мележик Н.І., Капацин Н.В.
У вересні 2009 року позивач - Акціонерний комерційний банк "Форум" в особі Івано-Франківської філії АКБ "Форум" (надалі -АКБ "Форум" в особі Івано-Франківської філії АКБ "Форум") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів" (надалі -ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів") про стягнення заборгованості у сумі 3 617 947,31грн., з яких 3 200 000,00грн. сума неповернутого кредиту, 357 698,61 грн. заборгованість по процентах, 45 248,70грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати процентів станом на 06.08.2009, а також 15 000,00 грн. штрафу за порушення умов договору щодо надання банку фінансової звітності.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2009 у справі № 22/136 (суддя Малєєва О.В.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" в користь АКБ "Форум" -3 200 000,00 грн. неповернутого кредиту, 357698,61грн. відсотків за користування кредитними коштами, 26 941,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків станом на 06.08.2009, 15000,00грн. штрафу за ненадання банку фінансової звітності за 2008рік, І-квартал 2009 року, ІІ-квартал 2009 року), а всього 3 617 947,31грн., а також 25 500,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів", що знаходяться на його поточних рахунках, в межах суми позову -3 617 947,31 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 (колегія суддів: головуючий -Дубник О.П., судді -Краєвська М.В., Процик Т.С.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2009 у справі № 22/136 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач -ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги з посиланням на те, що судами попередніх інстанції повністю досліджені всі обставини справи та обґрунтовано застосовані норми матеріального права.
07.04.2010 до початку розгляду справи відповідачем ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено колегією суддів, оскільки нез'явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 13.09.2007 між АКБ "Форум" в особі Івано-Франківської філії (надалі -банк) та ТОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" (надалі -позичальник) укладений кредитний договір № 38/07/14-КІЛ, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 200 000,00 грн. строком по 12.09.2008, а позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит та сплати за користування кредитними коштами 18 % річних.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кошти в розмірі 3 200 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 11349 від 13.09.2007, № 13939 від 17.09.2007, №2 1710 від 24.09.2007, № 22725 від 25.09.2007, № 1377 від 01.10.2007, № 22499 від 23.10.2007, № 3301 від 05.11.2007, № 1452 від 05.05.2008, № 36102 від 30.05.2008.
Додатковими договорами № 1 від 12.09.2008 та № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору внесено зміни щодо терміну кредитування та збільшено відсотки за користування кредитом, а саме: договором № 1 змінено строк надання кредитних коштів до 11.09.2009 та встановлено 18,5 % річних за користування кредитними коштами; договором № 2 встановлено плату за користування кредитними коштами у розмірі 20 % річних.
Втім, позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту у розмірі 3 200 000,00 грн. та відсотків у розмірі 357 698,61 грн. не виконав.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні відносини, які здійснюються на підставі кредитного договору, що укладений між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи умови кредитного договору та вимоги закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення неповернутої позики у розмірі 3 200 000,00 грн. та відсотків за користування позикою у розмірі 357 698,61 грн., оскільки відповідачем порушені умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу приписів ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі штрафу або пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, частини 4 ст. 231 Господарського кодекс України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 4.1. кредитного договору сторони встановили пеню у розмірі 0,2 % від суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. При цьому за ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.
З урахуванням наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати процентів у сумі 45 248,70 грн. станом на 06.08.2009.
Згідно п. 3.3.5. договору позичальник зобов'язався протягом дії цього договору щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця кварталу) наступного за звітним, надавати банку належним чином посвідчені копії документів, що відображають його фінансовий стан, в тому числі бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати тощо. Втім, доказів подання вказаних документів банку за 2008 рік, І-квартал 2009 року, ІІ-квартал 2009 року, відповідач не представив. За умовами п. 4.4. кредитного договору позичальник за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3. договору, сплачує банку штраф у розмірі 5 000,00 грн. А отже, судами правомірно задоволено до стягнення штрафні санкції у розмірі 15 000,00 грн. за три випадки неподання банку фінансової звітності.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами норм матеріального права, які не заперечують правильність і законність оскаржуваних судових актів винесених у відповідності до вимог чинного законодавства України і обставин справи, підстав для скасування яких колегія не вбачає.
Таким чином, висновок господарських судів про задоволення позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 у справі № 22/136 залишити без зміни.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді : Н. Мележик
Н. Капацин