Справа № 128/1226/22
Провадження № 22-ц/801/1682/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.
Доповідач:Ковальчук О. В.
11 жовтня 2022 рокуСправа № 128/1226/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Ковальчука О. В.,
суддів : Сала Т. Б, Якименко М. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 20 липня 2022 року суддею цього суду Ганкіною І.А., дата складання його повного тексту 20 липня 2022 року,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно до закінчення ним навчання, а саме до 30 червня 2027 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач навчається на першому курсі денного відділення Вінницького національного медичного університету ім М. І. Пирогова. Термін закінчення навчання 30 червня 2027 року. Відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатною, фізично здоровою особою і тому має можливість утримувати свого сина, проте в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на період навчання свого сина. В зв'язку з денною формою навчання ОСОБА_1 не може мати постійну роботу та джерело доходів. Також пояснює, що фактично його утримує мати. Крім позивача у матері на утриманні є друга дитина, малолітній брат ОСОБА_3 . Матері важко матеріально забезпечувати позивача, який продовжує навчання.
20 липня 2022 року Вінницький районний суд Вінницької області виніс рішення, яким позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, повинні виконувати обоє з батьків.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 (а.с.3).
Відповідно до довідки від 16 червня 2022 року за № 05/464 ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної форми навчання медичного факультету №1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «Медицина», навчається за державним замовленням, стипендія не виплачується, термін навчання з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2027 року (а.с.2).
З довідки № 122 від 20 червня 2022 року Якушинецької сільської ради вбачається, що склад сім'ї ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , складається з матері ОСОБА_4 , вітчима ОСОБА_5 , брата ОСОБА_6 (а.с.5).
Згідно акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_2 від 22 липня 2022 року Тиврівської селищної ради встановлено, що він проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 . За цією адресою зареєстровані та проживають також дружина - ОСОБА_7 та син - ОСОБА_8 . В даний час дружина тимчасово не працює. Сім'я домашнім підсобним господарством не займається, земельного паю немає. В сім'ї офіційно працює лише ОСОБА_2 . У зробленому старостою висновку зазначено, що сім'я проживає в задовільному стані. Дані обставини також підтверджується довідкою Тиврівської селищної ради від 22 липня 2022 року №82 (а.с. 22, 23).
У виданій ТОВ «Овертн Логістік» довідці, від 25 липня 2022 року №0000-000017 зазначено, що ОСОБА_2 працював там з 06 травня 2022 року по 31 травня 2022 року. Його дохід за вирахуванням ПДФО за вказаний період складав 22 609 грн. 93 коп. (а.с. 26).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.
Встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, а саме: ОСОБА_1 досягненено 18-річного віку; він продовжує навчання, тому існує потреба у матеріальній допомозі, зокрема, необхідність оплати харчування, придбання одягу, взуття, канцелярських товарів та наявність інших необхідних життєвих витрат; у відповідача ОСОБА_2 наявна така можливість надавати матеріальну допомогу, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, визначивши аліменти у розмірі 4 000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом, тобто з 28 червня 2022 року та до закінчення навчання ОСОБА_1 , тобто до 30 червня 2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів суду фінансову можливість відповідача надавати допомогу сину апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в розумінні вимог ст. 81 ЦПК України, саме на відповідача, а не на позивача покладається обов'язок спростувати доводи позивача та довести, в даному випадку, фінансову неспроможність сплачувати аліменти на його утримання.
Доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав йому можливість подати докази у визначений строк не заслуговують на увагу, оскільки, 08 липня 2022 року секретарем судового засідання його було повідомлено про надходження позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та відкриття провадження у даній справі, що підтверджується телефонограмою (а.с. 11) та не позбавляло його можливості подати докази у встановлений строк. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, натомість 20 липня 2022 року подав заяву про те, що позов визнає частково, просить вимоги задовільнити, розглянути справу у його відсутність. До дня вирішення спору по суті відповідач мав достатньо часу для підготовки заперечень щодо позовних вимог та надання доказів, які стосуються суті спору. Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Також колегія суддів відхиляє довід відповідача про необхідність зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що на його утриманні перебуває ще одна дитина, що підтверджується актом обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_2 від 22 липня 2022 року Тиврівської селищної ради та довідкою Тиврівської селищної ради від 22 липня 2022 року №82, оскільки дана обставина відповідачем суду першої інстанції не повідомлялась, докази, які її підтверджують, не надавалися, а тому судом першої інстанції не досліджувалась.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не приймає долучені до апеляційної скарги вищезазначені докази, оскільки вказані докази позивач до суду першої інстанції не подавав, письмово не повідомляв про об'єктивні причини неможливості їх надати, клопотання про встановлення додаткового строку для їх подання не заявляв, та, долучивши такі докази до апеляційної скарги, не заявив клопотання про їх приєднання до матеріалів цивільної справи та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому також відхиляються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді Т. Б. Сало
М. М. Якименко