28 липня 2010 р. № 41/154-18/170-32/173-34/335
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:І. Воліка (доповідача),
Т. Барицької,
Н. Губенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги1) Міністерства оборони України,
2) Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" -Державного підприємства "Укроборонсервіс",
3) Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс",
на постанову від 23.02.2010
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 41/154-18/170-32/173-34/335
за позовомПриватного підприємства "Автосервіс"
до1) Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс",
2) Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс",
3) Міністерства оборони України,
третя особаВійськова частина А 2215
провизнання права та переведення прав та обов'язків за договором
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаВишневий О.В. (дов. від 21.07.209 № 57);
відповідача-1Федоренко О.М. (дов. від 02.04.2009 № Д-61);
відповідача-2Тапанова Р.А. (дов. від 19.07.2010 № 21/10);
відповідача-3Тарасенко Н.В. (дов. від 13.11.2009 № 220/407/д);
третьої особине з'явились;
Ухвалою Заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.07.2010 справу № 41/154-18/170-32/173-34/335 господарського суду міста Києва передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Волік І.М. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Губенко Н.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2010 касаційні скарги Міністерства оборони України, Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" -Державного підприємства "Укроборонсервіс", Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс" прийнято до провадження зазначених судів.
28.07.2010 до початку розгляду касаційних скарг відповідачем-1 -Державним підприємством "Укроборонсервіс" та відповідачем-2 -Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс" заявлено відвід суддям Вищого господарського суду України Воліку І.М. та Барицькій Т.Л.
Ухвалою виконуючого обов'язки Голови Вищого господарського суду України від 28.07.2010 заяву Державного підприємства "Укроборонсервіс" про відвід суддів Вищого господарського суду України Воліка І.М. та Барицької Т.Л. від розгляду справи № 41/154-18/170-32/173-34/335 залишено без задоволення.
Ухвалою виконуючого обов'язки Голови Вищого господарського суду України від 28.07.2010 заяву Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс" про відвід суддів Вищого господарського суду України Воліка І.М. та Барицької Т.Л. від розгляду справи № 41/154-18/170-32/173-34/335 залишено без задоволення.
Також, 28.07.2010 до початку розгляду касаційних скарг по суті, відповідачем-1 заявлено клопотання про здійснення звукозапису судового засідання, яке колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки відповідно до частини шостої ст. 811 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті.
Відповідачем-1 -Державним підприємством "Укроборонсервіс" заявлено клопотання в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України про оголошення повного тексту.
З метою задоволення клопотання Державного підприємства "Укроборонсервіс" про оголошення після закінчення касаційного перегляду справи повного тексту прийнятої постанови, в судовому засіданні оголошувалася перерва з 28.07.2010 по 29.07.2010.
У лютому 2005 року позивач - Приватне підприємство "Автосервіс" (надалі -ПП "Автосервіс") звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" (надалі -ДП "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс"), Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс" (надалі -ВАТ "Спецтехсервіс", Міністерства оборони України про визнання недійсним протоколу проведення ДП "Укроборонсервіс" від 11.01.2005 конкурсу на підставі договору комісії від 05.12.2004 № Д 29-15/1326 щодо реалізації нерухомого військового майна -будівель № 43, 44, 45, 46, 48, 49, розташованих у м. Борисполі, Київської області, військова частина А2215 та договору купівлі-продажу нерухомого військового майна, укладеного між ВАТ "Спецтехсервіс" та ДП "Укроборонсервіс".
26.05.2008 через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просить визнати за ним переважне права на купівлю нерухомого військового майна, а саме будівель: № 44, 45, 46, 48, 49 розташованих за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Соц. Містечко, 1, військова частина А2215, а також перевести на ПП "Автосервіс" права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 21.01.2005, укладеним між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс".
Справа розглядалась судом неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 41/154-18/170/32/173-34/335 (колегія суддів: Сташків Р.Б., Пригунова А.Б., Грєхова О.А.) позовні вимоги ПП "Автосервіс" до ДП "Укроборонсервіс", ВАТ "Спецтехсервіс", Міністерства оборони України, третя особа Військова частина А2215 задоволено. Визнано переважне право ПП "Автосервіс" на купівлю нерухомого військового майна, будівель: КТП, № 44 - 31,5 кв. м; пункт технічного обслуговування, 45 -389,7 кв. м; котельню, 46 - 174, 7 кв. м; два гаражі, 48, 49 -1558,1 кв. м за адресою Київська область, м. Бориспіль, вул. Соц. Містечко, 1, військова частина А2215 та переведено на ПП "Автосервіс" права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 21.01.2005, укладеного між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 (колегія суддів: Кондес Л.О., Коршун Н.М., Нєсвєтова Н.М) рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 41/154-18/170/32/173-34/335 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами звернулися ДП "Укроборонсервіс", ВАТ "Спецтехсервіс", Міністерство оборони України.
Касаційні скарги скаржників обґрунтовані посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 47 Господарського кодексу України, ст. ст. 759, 770, 1014 Цивільного кодексу України, пункту 3 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", ччастини 1 ст. 47, ст. 43 ГПК України.
Крім того, ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс" подано доповнення до касаційної скарги, обґрунтовані тим, що твердження позивача щодо його переважного права на придбання спірного майна не відповідають умовам договору комісії, за яким спірне майно передавалось на реалізацію, відповідно до частини 1 статті 1014 Цивільного кодексу України; суд перевівши права та обов'язки по договору купівлі-продажу не визнав недійсними результати конкурсу, яким ВАТ "Спецтехсервіс" визнано переможцем, чим допустивіснування правової підстави для укладення між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс" оспорюваного договору, водночас заперечивши можливість його реалізації; у справі відсутні докази, які б підтверджували належне виконання договірних зобов'язань ПП "Автосервіс" за договором оренди; виконані орендарем роботи зі зміни цільового використання орендованого майна не поліпшують його якості, а погіршують його стан, що свідчить про те, що орендар не належно виконував свої обов'язки за договором оренди.
Також, скаржники посилаються на порушення процесуального право, оскільки не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції.
14.06.2010 до канцелярії Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційні скарги, в якому він просить суд ухвалені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін, касаційні скарги скаржників без задоволення, в обґрунтування посилається на те, що відчуження спірного майна не повинно було здійснюватись відповідно до приватизаційного законодавства, яке передбачає придбання державного майна на конкурентних засадах, а підлягало відчуженню відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, яке на момент виникнення спірних правовідносин не передбачало відчуження військового майна на умовах конкурсу. Також вказує, що на момент продажу спірного майна він був орендарем цього майна, належним чином виконував умови договору оренди, а відтак мав переважне перед іншими особами право на його придбання за визначеною продавцем ринковою вартістю. Однак, в порушення такого права позивача спірне майно без попередньої пропозиції щодо його придбання ПП "Автосервіс" було продано ВАТ "Спецтехсервіс".
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що 31.03.2003 між ПП "Автосервіс" та військовою частиною А 2215 укладено договір оренди № 31с/2003/Голов КЕУ, відповідно до умов якого позивач отримав в строкове платне користування нерухоме військове майно військового містечка № 1 загальною площею 2427 кв.м (нежитлові приміщення 43, 44, 45, 46, 48, 49). Строк дії договору визначений у 5 років - з 01.04.2003 по 01.04.2008.
23.10.2003 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою збільшено строк його дії до 01.04.2018 та доповнено договір п. 6.6, який передбачає першочергове (переважне) право орендаря перед іншими суб'єктами на придбання (викуп) цього майна у випадку його відчуження.
22.10.2004 вказане нерухоме майно включено Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності Кабінету Міністрів України до додаткового переліку № 1 військового майна, що підлягає відчуженню.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 35-р від 27.02.2001 "Про надання повноважень на реалізацію військового майна на внутрішньому ринку" таке повноваження надано в тому числі і Державному підприємству "Укроборонсервіс".
05.12.2004 між Міністерством оборони України та ДП "Укроборонсервіс" укладений договір комісії № Д29-15/1326 на реалізацію нерухомого військового майна, за умовами якого, останнє прийняло на себе зобов'язання за комісійну плату на конкурентних засадах реалізувати покупцям від свого імені в інтересах Міністерства оборони України та за його рахунок зазначене майно.
При цьому у договорі комісії вказано, що ціна реалізації майна не може бути нижчою ніж 226 611,06 грн., в т.ч. ПДВ 37 768,51 грн. (п. 2.2 Договору).
ДП "Укроборонсервіс" проведено конкурс з продажу нерухомого військового майна, за результатом якого це військове майно продано ВАТ "Спецтехсервіс" за 300 тисяч грн., з яким відповідно укладений договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 21.01.2005.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, щодо наявності у ПП "Автосервіс", як орендаря спірного майна, переважного перед всіма іншими покупцями права на його придбання виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Правильність позиції щодо необхідності застосування в даній ситуації частини 2 ст. 777 Цивільного кодексу України підтверджена Рішенням Конституційного Суду України від 10.12.2009 № 31-рп/2009 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства "Автосервіс" щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), відповідно до якого положення статей 177, 760, частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України в аспекті конституційного звернення треба розуміти так: наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму військового майна, що є річчю, яка не вилучена, не обмежена у цивільному обороті і може бути предметом договору найму (оренди), у разі продажу такого майна має переважне право перед іншими особами на його придбання.
Крім того, переважне право ПП "Автосервіс" на придбання спірного майна встановлено п. 6.6. Додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до Договору оренди від 31.01.2003, укладеного між позивачем та військовою частиною А 2215.
В матеріалах справи наявний лист військової частини А 2215 до Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та до регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області, відповідно до якого надсилалась копія Додаткової угоди № 1 до Договору оренди. Жодних заперечень щодо цієї угоди ні від Міністерства оборони, ні від Фонду державного майна до військової частини А 2215 не надходило.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що договір оренди та відповідна угода до нього не визнані через суд недійсними та погоджується з попередніми судовими інстанціями про те, що відповідність договору оренди та додаткової угоди вимогам законодавства не є предметом розгляду в межах цієї справи.
Отже, пункт 6.6 Додаткової угоди, щодо надання ПП "Автосервіс" переважного права на придбання орендованого майна, повинен застосовуватись при прийнятті рішення про відчуження спірного майна й не може бути порушеним.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до п. 6.3 Договору оренди, за згодою орендодавця та за рахунок власних коштів, здійснював поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі більше 25 відсотків від його залишкової вартості.
Зокрема, актами прийняття-виконання робіт підтверджується, що протягом вересня-листопада 2004 року, позивачем за згодою орендодавця, виконано ремонтних робіт орендованого майна на суму 92 862,00 грн. При цьому експертна вартість спірного майна на момент його передачі позивачеві в оренду становила 75 019,00 грн.
За таких обставин, здійснюючи відповідні фінансові вкладення в покращення орендованого майна, ПП "Автосервіс" обґрунтовано розраховувало на ефективність та окупність зроблених вкладень, пов'язаних з продовженим строком дії договору оренди та встановленою гарантією того, що у випадку його відчуження, ПП "Автосервіс" матиме першочергове право на придбання покращеного ним об'єкта. Тому положення Додаткової угоди № 1 до Договору оренди, яке передбачає переважне право ПП "Автосервіс" на придбання орендованого майна у випадку його відчуження, було обов'язковим для виконання при здійсненні відчуження відповідного нерухомого майна.
Враховуючи викладене, попередні судові інстанції обґрунтовано прийшли до висновку про наявність у ПП "Автосервіс" переважного права на купівлю спірного військового майна.
Водночас, всупереч вимогам законодавства ПП "Автосервіс" не було запропоновано придбати спірне майно на умовах, згідно з якими це майно відчужено ВАТ "Спецтехсервіс".
При цьому, ДП "Укроборонсервіс" було попереджено Міністерством оборони України про те, що спірним майном на правах оренди володіє і користується ПП "Автосервіс".
Разом з тим, бажання використати переважне право на придбання спірних приміщень підтверджується листом ПП "Автосервіс" від 11.01.2005 направленим на адресу Міністра оборони України Кузьмука О.І. (факт надсилання листа підтверджується описом вкладення в поштове відправлення зі штемпелем підприємства зв'язку, що свідчить про прийняття такого відправлення для пересилання, а також чеком підприємства поштового зв'язку, що свідчить про оплату позивачем вартості вказаного відправлення).
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ДП "Укроборонсервіс" повинно було запропонувати ПП "Автосервіс" скористатися переважним правом наймача на придбання спірного майна за визначеними продавцем умовами і тільки у випадку відмови позивача від купівлі на запропонованих умовах спірного майна, воно могло бути відчужено іншим особам.
Однак, відчуживши спірне майно ВАТ "Спецтехсервіс" та не запропонувавши позивачу придбати спірне майно на визначених продавцем умовах, ДП "Укроборонсервіс" порушило переважне право ПП "Автосервіс" як наймача на придбання орендованого ним майна.
Способи захисту порушених прав передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, при цьому відповідно до частини 1 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Позивач є орендарем спірного майна і обрав способом захисту визнання свого переважного права на придбання орендованого ним військового нерухомого майна та зміну правовідношення шляхом переведення на себе прав та обов'язків покупця спірного майна, яке продано ВАТ "Спецтехсервіс".
Норми Цивільного кодексу України передбачивши переважне право орендаря на придбання орендованого ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.
Разом з тим відповідно до частини 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Враховуючи, що Цивільним кодексом України не врегульовано порядок реалізації наймачем переважного права на придбання орендованого майна, за принципом аналогії закону застосуванню підлягає частина 4 ст. 362 Цивільного кодексу України, яка регулює подібні правовідносини, а саме - передбачає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні.
Згідно частини 4 ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Крім того, такий спосіб захисту як зміна правовідношення передбачений пунктом 6 частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
На момент розгляду справи судом, ПП "Автосервіс" перерахувало 300 тисяч грн. на депозитний рахунок господарського суду міста Києва № 37314005000062 деп. у ГУ ДКУ у місті Києві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2010 перераховано ВАТ "Спецтехсервіс" грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., з депозитного рахунку господарського суду міста Києва за сплачене нерухоме військове майно по договору купівлі-продажу № Д29-1.5/26.
Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для реалізації переважного права ПП "Автосервіс" на купівлю спірного майна шляхом переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 21.01.2005, а також з висновками, що спірне майно придбано ВАТ "Спецтехсервіс" з порушенням порядку відчуження військового майна.
При відчуженні військового майна норми приватизаційного законодавства не підлягають застосуванню, а порядок відчуження такого майна визначено виключно Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим поставою кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919.
Разом з тим, норми спеціального законодавства, що визначають порядок відчуження саме військового майна, на момент виникнення спірних правовідносин не передбачали його відчуження через конкурс.
Зокрема, нормами Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого поставою КМ України від 28.12.2000 № 1919 в редакції, що діяла на момент відчуження спірного майна, не передбачено проведення конкурсу та відповідно не встановлено порядку його проведення.
Пункт 2 Положення містить визначення понять "відчуження військового майна" та "реалізація військового майна". Зокрема, відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.
Відповідно до пункту 12 Положення реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період.
Отже, Положення передбачає різні способи відчуження військового майна, та вказує на принципи його відчуження -платність, компенсаційність, ринкову вартість.
У той же час Положення в редакції станом на 21.01.2005 не передбачало реалізацію військового майна на конкурсних засадах.
Тільки, 15.08.2007 постановою Кабінету Міністрів України № 1063 затверджено Порядок реалізації нерухомого військового майна Збройних Сил на аукціонах (за конкурсом). Такий Порядок затверджено у зв'язку із внесенням змін до Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, згідно з якими для відчуження військового нерухомого майна встановлено проведення аукціону чи конкурсу.
Отже, ДП "Укроборонсервіс" діяло з порушенням вимог чинного законодавства, що відповідно мало наслідком порушення прав ПП "Автосервіс" як орендаря, що виявив намір реалізувати своє переважне право та придбати орендоване ним спірне майно.
Також, безпідставними є доводи скаржника - Міністерства оборони України про те, що ПП "Автосервіс" звернулося за захистом порушеного права з пропуском річного строку позовної давності.
ПП "Автосервіс" подано позовну заяву одразу після відчуження спірного майна, у зв'язку з чим строк позовної давності був перерваний. Надалі позивач користувався своїми процесуальними правами на зміну предмету і підстав позову, як передбачено процесуальним законодавством.
Щодо інших доводів касаційних скарг відповідачів, то вони були предметом дослідження апеляційним господарським судом, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків.
Колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідачів на порушення процесуального права, у зв'язку з неповідомленням сторін про час та місце розгляду апеляційних скарг, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 09.02.2010 представники відповідачів були присутніми на судовому засідання та повідомлені про відкладення справи на 23.02.2010.
Окрім того, як вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010, на звороті ухвали є відмітка суду, яка свідчить про відправлення сторонам ухвали про відкладення відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, що спростовує посилання відповідачів про неповідомлення.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.
Таким чином, не вбачає підстав колегія суддів погодитися із твердженнями позивача про порушення судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 47, ст. 43 ГПК України, з огляду на викладене, а також на те, що оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності до матеріалів справи, поданим сторонами доказам надана правильна оцінка, тобто справа розглянута всебічно, повно і об'єктивно згідно з законом.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового акту, який відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України -
Касаційні скарги Міністерства оборони України, Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс", Відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 у справі № 41/154-18/170-32/173-34/335 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді : Т. Барицька
Н. Губенко