28 липня 2010 р. № 7/159-ПН-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого,
Н. Волковицької
Т. Гоголь
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств Агропромислового комплексу"
на рішеннявід 27.08.2009 року господарського суду Херсонської області
у справі№ 7/159-ПН-09 господарського суду Херсонської області
за позовом Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Палада"
провизнання права господарського відання та витребування майна з чужого незаконного володіння
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Палада"
доДержавної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова"
провизнання права власності на майно
Подана касаційна скарга Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств Агропромислового комплексу" не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Як вбачається з касаційної скарги, вона подана представником Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств Агропромислового комплексу", однак не підписана взагалі.
За приписами частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" затверджено порядок та розміри сплати державного мита, згідно вимог якого державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по немайнових спорах (пункт 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказ Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується судове рішення у справі за первісним позовом про визнання права господарського відання та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом про визнання права власності на майно.
Враховуючи, що позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93, а саме:
- за немайновим спором, щодо визнання права господарського відання та витребування майна з чужого незаконного володіння -42,50 грн;
- за вимогами майнового характеру щодо визнання права власності на майно не менше 51,00 грн.
При цьому, згідно експертної оцінки предмету договору купівлі - продажу оздоровчого табору "Аист" його вартість становить 141910,00грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов про визнання права власності на об'єкт нерухомості.
Отже, у разі оскарження рішення в повному обсязі сплаті підлягає також державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні зустрічного позову, який у даному випадку також носить майновий характер.
Додана до касаційної скарги квитанція № К32/L/3 від 21.06.2010 року про сплату державного мита у сумі 85,00 грн. не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки не відповідає наведеним вимогам. Крім того, як вбачається з даної квитанції державне мито сплачено за подання касаційної скарги від ОСОБА_1, який не є стороною у справі.
Враховуючи викладене касаційна скарга Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств Агропромислового комплексу" повертається без розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу (подання) з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги ст. ст. 53, 110 зазначеного Кодексу.
На підставі викладеного,керуючись статтями 86, 111, пунктами 1, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств Агропромислового комплексу" на рішення від 27.08.2009 року господарського суду Херсонської області у справі № 7/159-ПН-09 господарського суду Херсонської області повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 року касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Т. Гоголь