26 липня 2010 р. № 56/273-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Мачульського Г.М.
Бакуліної С.В.,
Кривди Д.С.
перевіривши матеріали касаційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
на рішенняГосподарського суду Харківської області
від23.12.2008р.
у справі№56/273-08
Господарського судуХарківської області
за позовомПриватного підприємства "Осан"
доХарківської міської ради
провизнання права власності, -
Касаційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги в якості доказу сплати державного мита доданий примірник квитанції від 18.06.2010р. про сплату 42, 50 грн. державного мита, проте державне мито з касаційної скарги сплачене не у встановленому законом розмірі виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позов в ній пред'явлений про визнання права власності на нерухоме майно.
Оскарженим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2008р. (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено. Постановлено, з врахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 19.01.2009р. про виправлення помилки, визнати за Приватним підприємством "Осан" право власності на будівлю автомийки та підсобне приміщення літ. "Ж-1", загальною площею 89, 9 м2, розташовані за адресою: м. Харків, бульвар Івана Каркача, 2-а.
В своїй касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області просить вказане рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N15, з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна, тобто підлягає сплаті як із спору майнового характеру.
В матеріалах справи містяться документи про вартість оспорюваного майна (а.с. 22, 59), в яких зазначена вартість цього майна - 1 318 грн., отже державне мито з касаційної скарги підлягає обрахуванню та сплаті виходячи з вказаної суми.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.
За вказаних обставин на суд касаційної інстанції покладено обов'язок повернути касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області відповідно й до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України особі, що її подала.
Відповідно до приписів статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України N8-рп/2010 від 11 березня 2010 року ухвала Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Виходячи з викладеного, керуючись статтею 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2008р. у справі №56/273-08 Господарського суду Харківської області повернути особі що її подала, а справу -до місцевого господарського суду.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді С.В. Бакуліна
Д.С. Кривда