07 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4834/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Ксензюка А.Я. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, про визнання протиправним та скасування наказу Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, №97-о/с від 13.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » про припинення (розірвання) достроково контракту №74 про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 27.04.2021 та звільнення зі служби Державного бюро розслідувань у зв'язку із скороченням штату майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (із дислокацією у м. Чернівцях) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, 16.06.2022; поновлення на посаді, що є рівнозначною посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, а за відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в цьому органі; стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день прийняття судом рішення у даній справі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду та вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.10.2022 до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про відвід судді Ксензюка А.Я. через наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об'єктивності.
В обґрунтування підстав відводу заявник посилається на те, що суддя у справі не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки ухвалами суду від 28.09.2022 у даній справі безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань та заяв відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про залучення третьої особи, про залишення позову без розгляду, про застосування строків.
Також вказує, що у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа №140/4835/22. Позивачем в даній справі є також працівник ТУ ДБР у м.Хмельницькому, який працював в одному оперативному відділі із ОСОБА_1 та подав позовну заяву з аналогічним предметом спору. Суддями у даних справах винесені однакові ухвали щодо відмови у задоволенні клопотань та заяв відповідача.
З огляду на викладене, відповідач вказує на упередженість судді до сторони позивача та порушення права відповідача на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, відтак просить відвести суддю Ксензюка А.Я. від розгляду даної справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 визнано відвід необґрунтованим, з огляду на що заяву про відвід судді Ксензюка А.Я. передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За наслідками автоматизованого розподілу заяву про відвід судді Ксензюка А.Я. передано на розгляд судді Плахтій Н.Б.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36-37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як передбачає частина восьма статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За приписами частини одинадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив відповідач, обґрунтовуючи заяву про відвід судді, суд зазначає, що ці мотиви фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями, прийнятими суддею за результатами вирішення клопотань та заяв відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про залучення третьої особи, про залишення позову без розгляду, про застосування строків.
Отже, доводи позивача свідчать саме про його незгоду з процесуальними рішеннями судді, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Суд зазначає, що сумнів у неупередженості судді у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та прийняттям рішення у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №640/17351/19.
Крім того, в ухвалі від 06.10.2021 у справі №826/12283/17 Верховний Суд вказав, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини. Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово «неупереджений» передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає у суду в межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
З огляду на вищевикладене суд вважає, що заява про відвід судді є необґрунтованою, оскільки обставини, на які вказує відповідач як на підставу для відводу, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а лише свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з прийнятими ним судовими рішеннями. Викладені доводи не можна розцінювати як доказ наперед сформованої упередженої позиції.
Судом не встановлено наявність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Ксензюка А.Я. у даній справі. На переконання суду, доводи відповідача не встановлюють обставин, що впливають на об'єктивність і неупередженість судді, заява про відвід не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді справи.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді, а відтак про відмову в її задоволенні.
Керуючись статтями 36, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Ксензюка А.Я. в адміністративній справі №140/4834/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій