27 липня 2010 р. № 4/587
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Гоголь Т.Г.
за участю представників сторін:
позивача Лісовець Ю.В. -директор
Курмазенко В.Д. дов. від 01.01.2010 року
Чиркіна С.І. дов. від 01.01.2010 року
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
третьої особи не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця"
на постанову від 21.04.2010 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 4/587 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аркуш"
доЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця"
третя особа Подільська філія м.Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ "Столиця"
простягнення 226361,31 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркуш" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця", третя особа Подільська філія м.Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ "Столиця" про стягнення страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в сумі 217608,38 грн., 3% річних від простроченої виплати в сумі 1575,96 грн., пені за несплату відповідачем відшкодування за договором страхування в сумі 1970,64 грн., страхової премії за договором страхування в сумі 5206,33 грн.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 214181,48 грн. страхового відшкодування, 10923,26 грн. інфляції за прострочений період, 4283,63 грн. 3% річних. 5290,74 грн. пені.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркуш" страхове відшкодування в розмірі 214181,48 грн., інфляцію за прострочений період в розмірі 10923,26 грн. 3% річних від простроченої суми в розмірі 4283,63 гри., пені в розмірі 3919,52 грн. та відповідні судові витрати.
В решті частини пені відмовлено.
За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року залишене без змін.
Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Столиця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року і прийняти нове рішення.
У касаційній скарзі товариство посилається на те, що судами попередніх інстанцій прийнято необґрунтоване, без належного документального підтвердження рішення, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не досліджено наявні доводи й докази відповідача щодо призначення експертизи по справі, введення в оману страховика шляхом завищення страхової суми, порушення позивачем порядку проведення інвентаризації та ненадання окремих документів, самовільної зміни позивачем території страхування та адреси (без повідомлення), ненадання позивачем проектів додаткових угод до договору страхування при зміні складу майна, на які він посилався, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
В судове засідання касаційної інстанції відповідач та третя особа не з'явились, а звернулись з клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги, яке колегією суддів відхилено.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є стягнення страхового відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування, 3% річних, інфляційних, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з доведеності позовних вимог.
Щодо стягнення пені у розмірі 5290,74 грн. то суди дійшли висновку, що за прострочення терміну платежу з відповідача слід стягнути пеню у розмірі 3919,52 грн., оскільки згідно статті 232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки) встановлені скорочені строки позовної давності у шість місяців.
Судами встановлено, що 20.05.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркуш" та Товариство з обмеженою відповідальністю КБ "Столиця" в особі керуючого Подільською філією м. Києва уклали договір №26-02/08-К про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії (відновлювальної) та договір застави товарів в обороті №26-02/08-К-І2.
Відповідно до умов договору застави позивач на забезпечення виконання власних зобов'язань за кредитним договором надав третій особі у заставу товари в обороті, зазначені у додатку №1 до договору застави.
Відповідно до умов надання третьою особою кредиту, позивач 20.05.2008 року уклав із Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Столиця" договір № М(з)-000080 добровільного страхування предмета застави.
Відповідно до умов договору Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Столиця", як страховик, бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аркуш", як страхувальнику, виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених договором, правилами та чинним законодавством, а Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Столиця" зобов'язується сплатити страхову премію у визначений договором строк та виконувати інші умови договору від 20.05 2008 року.
Пунктом 5.1 договору № М(з)-000080 від 20.05.2008 року сторони передбачили, що предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що є предметом застави до договору застави, укладеним між заставодержателем та власником майна заставодавцем.
Відповідно до пункту 5.2 договору на страхування приймається рухоме майно, а саме товари в обороті, учнівські зошити, щоденники, альбоми для малювання, папір в асортименті, згідно з переліком, що міститься в додатку №3 до договору кредиту №26-02/08-К від 20.05.2008 року, що є предметом застави.
Предмет договору страхування належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, накладних на оприбуткування товарів на платіжних доручень.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору загальна страхова сума за цим договором складає 1301583,56 грн. а розмір франшизи згідно пункту 6.6 становить 1% від страхової суми по кожному страховому випадку.
За умовами договору страхування предмет застави був застрахований в тому числі на випадок пожежі. Страхова премія за договором страхування була сплачена Позивачем 28.05.2008 року в повному обсязі.
Судами встановлено, що 16.02.2009 року в складських приміщеннях позивача виникла пожежа.
Факт пожежі та причина пожежі - виникнення аварійних режимів роботи в електромережі підвального приміщення (коротке замкнення) ймовірно внаслідок стрибка напруги в міській електромережі, встановлені висновком спеціаліста №2/45 Науково дослідного експертно - кримінатістнчним центру Вибухотехнічної служби НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, складеним 16.02.2009 року (а.с.156, т.2).
Внаслідок пожежі предмет застави був частково знищений, в зв'язку з чим позивачу була заподіяна шкода.
Судами встановлено, що відповідно до умов договору страхування позивач своєчасно повідомив відповідача про пожежу, надавав на запити відповідача інформацію та документи, що запитувалась ним, а 16.09.2009 року позивачем було передано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування та всі необхідні документи.
Відповідно до 7.1 договору від 20.05.2008 року страховими випадками визнаються події, передбачені договором страхування, які відбулися після вступу в дію договору і з настанням яких виникає обов'язок страховика провести виплату страхового відшкодування за пошкодження чи знищення застрахованого майна внаслідок: пожежі (внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна вогнем, здатним самостійно поширюватися за межами місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання, а також збиток, заподіяний застрахованому майну продуктами згоряння та заходами пожежогасіння, які вживаються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.
Таким чином, страховик (Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Столиця"), відповідно до пунктів 11.4, 11.5 договору зобов'язаний прийняти рішення про виплату або відмову в виплаті страхового відшкодування в строк, не більше ніж 10 робочих днів з дня подачі Страхувальником документів, визначених у пункті 11.2 договору, та повідомляє страхувальнику та вигодонабувачу.
28.04.2009 року відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті позивачу відшкодування за договором страхування. Як слідує з листа відповідача від 28.04.2009 року підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування були наступні обставини:
приховання позивачем розбіжностей між переліком застрахованого товару і того, що фактично зберігався на складі;
завищення позивачем страхової суми на 30% та введення страховика в оману на стадії укладення договору страхування;
припинення страхового захисту щодо майна по мірі його реалізації та необхідності укладення додаткових угод до договору страхування з метою збереження страхового захисту;
часткова відсутність правової підстави у визначенні тієї території страхування, яку сторони розуміли (затвердили) в момент укладання договору страхування у зв'язку із зменшенням орендованої площі і на односторонню зміну страхувальником умов договору;
незабезпечення складання та надання інвентаризаційного акту, на ненадання позивачем усіх документів, визначених Договором страхування, або надання їх у неповному обсязі.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Судами встановлено, що згідно договору № М(з) -000080 та висновку спеціаліста №2/45 ПТ про пожежу від 16.02.2008 року, страховим випадком у даному випадку є пожежа застрахованого майна, якою завдано прямий збиток позивачу, який підлягає відшкодуванню з боку страховика.
Відповідно до пункту 7.1 договору страхування застрахованим ризиком, внаслідок якого нанесено прямі збитки страхувальнику, визначено і пожежу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що пожежа, відповідно до пункту 7.1 договору від 20.05.2008 року є застрахованим ризиком, а відтак і страховим випадком, як це передбачено договором.
Вартість товару, вказана в заяві на страхування, відповідає її вартості згідно з даними внутрішнього бухгалтерського обліку позивача і не оспорюється відповідачем.
Зазначена вартість товару визначалася на підставі оцінки, проведеної належним оцінювачем ТОВ "Інвестком" відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Посилання відповідача на наявність на складах і у власності ТОВ "Аркуш" майна на більшу суму, ніж застрахований предмет застави на момент пожежі й на момент укладення договору страхування судами не прийняті до уваги, оскільки не все майно (товари в обороті) ТОВ "Аркуш" знаходяться в заставі і це не суперечить вимогам страхування.
Посилання відповідача на завищення страхової суми на 30% та введення страховика в оману на стадії укладення договору страхування судова колегія також не прийняла до уваги, оскільки відповідач обґрунтовуючи з цих підстав відмову посилається на внутрішню перевірку, якою встановлено, що у фактичному володінні ТОВ "Аркуш" станом на 19.05.2008 року знаходилось майно на суму 927528,53грн., станом на 20.05.2008 року на суму 898159,35грн. проте не зазначив, на чому базується така інформація.
Посилання страховика на пункт 6.2 договору страхування та припинення страхового захисту майна по мірі його реалізації та необхідності укладення додаткових угод до договору страхування з метою збереження страхового захисту, суди також вірно визнали необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 5.1 договору страхування його предметом є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке складає предмет застави за договором застави, укладеного між Заставодержателем і власником майна заставодавцем.
Пунктом 5.2 договору страхування передбачено, що на страхування приймаються товари в обороті в асортименті згідно з переліком, викладеному в додатку №3 до договору страхування.
Додаток №3 до договору страхування дублює додаток №1 до договору застави.
Страхова сума за договором страхування визначена виходячи із заставної вартості застрахованого майна, а виходячи із того, що страховик прийняв на страхування товари в обороті, заставлені за договором застави, то при визначенні складу застрахованого майна належить керуватися його положеннями.
У відповідності до п. 1.10 договору застави: товари, реалізовані заставодавцем, перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або передання на пошту для пересилання набувачу; придбані заставодержателем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.
Аналогічні за змістом положення також містяться в статті 40 Закону України "Про заставу".
Таким чином, реалізація і придбання протягом строку дії договору застави товарів згідно асортименту, передбаченого додатком-№1 до договору застави, не призводить до виведення таких товарів із застави. Новопридбані товари, за умови їх відповідності родовим ознакам, вказаним в додатку №1 до договору застави, стають предметом застави, і попадають під страховий захист за договором страхування.
Посилання відповідача на часткову відсутність правової підстави у визначенні тієї території страхування, яку сторони розуміли (затвердили) в момент укладання договору страхування, у зв'язку із зменшенням орендованої площі та посилання на односторонню зміну страхувальником умов договору, судами також не прийняті до уваги з огляду на те, що відповідач не надав доказів підстав для такого висновку, у внутрішньому обліку позивача відбувається чітке закріплення майна на складі за певною територією (боксам).
Твердження відповідача, що позивач не надав на його адресу інвентаризаційного акту та усіх документів визначених договором страхування, спростовується реєстром документів, наданих страховику у відповідь на запит від 23.02.2009 року, з якого вбачається, що ТОВ "Аркуш" надало страховику акт інвентаризації на 39 сторінках. Також судами встановлено відсутність в матеріалах справи доказів незгоди з вказаним актом, прохання на проведення повторної інвентаризації.
Відповідно до абз. 13-14 ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування" умови виплати страхової виплати та причини відмови у страховій виплаті є обов'язковими положеннями договору страхування, і їх наведено в договорі страхування в значній мірі.
Відповідно до пункту 11.5 Договору страхування Відповідач повинен був прийняти рішення по страховому випадку протягом 10 робочих днів з дати отримання усіх документів, тобто не пізніше 16.04.2009 року, отже, саме з цієї дати слід вираховувати період прострочення Відповідача.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Судами доведено, що сума спричиненого застрахованому майну збитку складає 227197,32 грн. та вірно визначено, що відповідач, з урахуванням франшизи в розмірі 13015,84 грн., зобов'язаний сплатити на користь позивача страхове відшкодування в сумі 214181,48 грн.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору в розмірі 5290,74грн. за період з 29.04.2009 року до 31.12.2009 року, тобто за 247днів.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочки.
Відповідно до пункту 14.1 договору страхування за несвоєчасне зведення страхової виплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки.
Відповідно до частин 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суди дійшли вірного висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору, підлягає стягненню частково в сумі 3919,52 грн. за 183 дні, оскільки, у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки) встановлені скорочені строки позовної давності у шість місяців, отже позов в цій частині може бути задоволений у межах цього строку.
Виходячи із приписів статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом, суди дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4283,63 грн. та 10923,26 грн. індексу інфляції.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року у справі № 4/587 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Т. Гоголь