Єдиний унікальний № 317/1368/22 Головуючий в 1 інст. Громова І.Б.
Провадження №33/807/488/22 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
14 вересня 2022 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Середи А.А. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, ІПН: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 15 липня 2022 о 11:50 год. в Запорізькому районі, с.Юльївка, вул.Дружби, біля буд.№8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоблок WM900М-3 з причіпом без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різка зміна шкіряного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під відеозапис. Обставини правопорушення викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 106229 від 15 липня 2022 року. Даними діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначають, що постанова є необґрунтованою та незаконною, справа вирішена всупереч положенням законодавства, яким регламентовано процедуру виявлення ознак алкогольного сп'яніння, поліцейськими не надано доказів дотримання цієї процедури.
Апелянт зазначає, що на місці події працівники поліції взагалі не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не інформували про таку можливість. Це підтверджується у тому числі рапортом інспектора, за яким вони запропонували пройти огляд на стан сп'яніння одразу в медичному закладі.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано вид спеціальногозасобу - «Аlcotestdrager 6810».
Разом з тим, в акті зазначено, що свідки відсутні та проведено відеозапис. Вказане не відповідає дійсності, оскільки на долучених відеозаписах відсутні відомості про згаданий спеціальний технічний засіб, про його відмову щодо його використання та від проведення огляду на місці. Другий примірник згаданого акту огляду поліцейські не пропонували отримати.
Відеозйомка велася на мобільний пристрій одного з працівників поліції без попередньої згоди осіб, які зафіксовані на відео.
До того ж на відео зафіксовано лише короткі проміжки подій, тобто відеозапис постійно переривався поліцейським.
За таких обставин, долучені до справи відеозаписи не є належними доказами. Окрм того, на одному із відеозаписів вбачається наявність двох осіб, які не погоджувалися з діями поліцейських і не бажали бути свідками неправильних дій останніх.
Таким чином, апелянт вказує, що не керував транспортним засобом, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків або належний і допустимий безперервний відеозапис з місця події, а працівниками поліції не дотримано вимог ст.266 КУпАП, вищенаведених Інструкцій та Порядку, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Середу А.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД№106229 від 15 липня 2022, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 ;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 липня 2022, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції були виявлені у водія ознаки алкогольного сп'яніння;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ№487990;
-відеофіксацією правопорушення.
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті, складеному інспектором СРПП ВП№6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Серга Д.О., відповідно до якого останній доповідає, що під час несення служби з 15 липня 2022 року по 16 липня 2022 року спільно з ОСОБА_2 в авто патрулюванні у с.Юльївка, Запорізький район, по вул.Дружби був виявлений водій ОСОБА_1 , який керував мотоблоком разом з причiпом без номерного знаку. Під час розмови з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців, різка зміна шкірного покрову обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Також було зупинено двох свідків та водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі на що водій відмовився. Пізніше свідки повідомили, що не бажають приймати участь у даній процедурі та відмовились давати пояснення так як з водієм вони мешкають в одному селищі. На водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП серії ААД№106229.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Разом з тим, ОСОБА_1 заперечував проти того, що він керував саме транспортним засобом та стверджував, що мотоблок не є транспортним засобом, а відтак він ( ОСОБА_1 ) не може бути позбавлений права керування транспортними засобами.
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 участі не брав.
Захисник - адвокат Середа А.А. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушено процедуру оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Вказує, що на відео присутні свідки, особи яких не були встановлені. Крім цього, на відео зафіксовано лише певна частина подій, відео зроблено не на бодікамеру працівників поліції. Окрім того, зазначає, що на місці зупинки транспортного засобу водію ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. На думку захисника, мотоблок не є транспортним засобом. Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і не підлягає до притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Доводи апелянта щодо порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення,не є слушними, та суперечать матеріалам справи.
Так, відповідно до положень п.2 ч.5 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Розділом ІІ вказаної Інструкції встановлено порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений вищевказаною Інструкцією.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені законом, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Доводи апелянта про те, що на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та не інформували про таку можливість, є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи.
Під час перегляду відеозапису встановлено, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а саме попередньо виявлені такі ознаки -виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покрову обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. У зв'язку з такими обставинами, працівник поліції обґрунтовано запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, на що останній відмовився.
Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з матеріалами справи, під час оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 своєї вини не заперечував.
Більш того, ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дійсно на відеозаписі події не зафіксована вимога працівників поліції щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, що на думку апеляційного суду, не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З відеозапису убачається, що ОСОБА_1 взагалі не бажав проходити такий огляд.
З будь-якими скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не звертався.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Щодо доводів апелянта про те, що в матеріалах справи не міститься письмових пояснень свідків, хоча із відеозаписів убачається їх наявність, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи та з самого відеозапису убачається, що він здійснений працівниками поліції при оформлені адміністративного матеріалу, велась відео фіксація.
Окрім цього, на відео присутні двоє свідків, які в подальшому відмовились надавати пояснення, зазначивши, що проживають з водієм ОСОБА_1 в одному селищі.
В свою чергу, те, що в матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків, проте велась відео фіксація, не суперечить вимогам закону.
При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.
Доводи апелянта про недопустимість як доказу вказаного відеозапису, на думку апеляційного суду, не є обґрунтованими з огляду на таке.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію»(ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Те, що долучене до протоколу відео складається з окремих файлів, не спростовує правильності висновків суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовані всі обставини, що мають істотне значення для цієї справи - зупинка працівниками поліції транспортного засобу - мотоблоку з причепом без номерного знаку під керуванням водія ОСОБА_1 , повідомлення останньому працівниками поліції про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження такого.
Відомостей про те, що відео фіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Будь-яких клопотань від сторони захисту щодо дослідження чи витребування будь-якої додаткової інформації з зазначеного приводу не надходило.
Те, що відеозапис події не є безперервний, само по собі не тягне за собою визнання цього запису недопустимим доказом, з огляду і на те, що ніким не заперечується того факту, що обставини, які зафіксовані цим записом, мали місце.
В свою чергу відеозапис не є єдиним доказом вини ОСОБА_1 . Вина останнього підтверджується й іншими - письмовими доказами, з якими узгоджується відеозапис.
Перевіряючи твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як убачається з відеозапису доданого до матеріалів справи водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоблоком з причіпом без номерного знаку за, що і був зупинений працівниками поліції.
Об'єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа в матеріалах немає.
Доводи сторони захисту заявлені при апеляційному розгляді про те, що мотоблок не є транспортним засобом, не є слушними.
Таке твердження вже перевірялось судом першої інстанції, який дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст.286 КК України, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Визначення терміну «транспортний засіб», зокрема, наведено в п.1.10 Правил дорожнього руху, згідно з яким транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом.
При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує. Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду №278/3362/15-к від 01 березня 2018, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що мотоблок WM900М-3є транспортним засобом.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд і апеляційної інстанції.
Те, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 копії акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 317/1368/22