Справа № 309/2123/21
Іменем України
03 жовтня 2022 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Готра Т.Ю., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Ігнатко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Квятковський Дмитро Васильович на рішення Хустського районного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 309/2123/21 (Головуючий: Піцур Я.Я.), -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комісія з питань захисту прав дитини Білобожницької сільської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2013 року.
Від даного шлюбу у сторін по справі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матір'ю.
Після розірвання шлюбу і по сьогоднішній час відповідач не проявляє інтересу до дитини, не цікавиться її успіхами, матеріальної допомоги не надає.
Посилаючись на вказані обставини, оскільки батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, то з посиланням на приписи ст.164 СК України, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Хустського районного суду від 25 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Комісія з питань захисту прав дітей Білобожницької сільської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат КвятковськийД.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав для відмови у задоволенні позову немає. Судом фактично порушено вимоги ч.3 ст. 200 ЦПК України, в якій зазначено що у разі визнання позовних вимог відповідаче суд може розглянути справу. Крім того, навіть якщо не брати до уваги подане клопотання відповідача щодо визнання позовних вимог суд мав врахувати положення ч.1 ст.280 ЦПК України, оскільки усі умови були наявні, а також позивач не заперечувала щодо заочного розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
ОСОБА_4 та її представник адвокат Квятковський Д.В. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце судового засідання адвокат Квятковський Д.В. був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення. При цьому на минуле судове засідання, яке було призначене на 04 квітня 2022 року адвокат Квяковський Д.В. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через введення воєнного стану в Україні, проте жодного разу, він не звернувся з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
ОСОБА_2 також не з'явився у судове засідання суду апеляційної інстанції, про час та місце судового засідання повідомлявся за адресою вказаною у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Враховуючи наведене, та розумність строків розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності сторін.
Встановлено, що 21 жовтня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Вишківській селищній раді Хустського району Закарпатської області, актовий запис № 2-ІІІ.
У даному шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Полівецькою сільською радою Чортківського району Теропільської області 12 лютого 2008 року. Матір'ю дитини є ОСОБА_5 , а батьком ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Чортківського районного суду від 25 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір'ю.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закон) України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги нрава й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учаспиці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків…
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Рішенням засідання комісії з питань захисту прав дітей Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 27.08.2021 року №25 рекомендовано позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39).
У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Так, у наданому висновку не наведено жодних фактів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги зазначене рішення засідання комісії з питань захисту прав дітей, оскільки у вказаному рішенні не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Разом із цим, до позовної заяви було додано нотаріально посвідчену заяву від 27.12.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 дав свою згоду на тимчасові поїздки до Республіки Польща та інших країн Шенгенської зони в період з 01.01.2019 року по 01.01.2021 року його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі її матері (а.с. 12).
Дана заява вказує на те, що останній проявляє інтерес до дитини, та надаючи таку згоду на її виїзд до розвинутих країн діяв у її інтересах.
Щодо клопотання про визнання відповідачем позовних вимог на які посилається в апеляційній скарзі адвокат Квятковський Д.В., до суд першої інстанції об'єктивно не взяв таке клопотання до уваги, оскільки з такої дійсно неможливо однозначно ідентифікувати, що така заява написана відповідачем ОСОБА_2 , що йому зрозумілі наслідки визнання позову про позбавлення батьківських прав.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що в період з часу розлучення ОСОБА_2 донькою не цікавиться, не цікавиться її успіхами та матеріальної допомоги не надає.
Проте, позивачем, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору та дійшов вірного висновку, що позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.
Рішення суду є законне та обґрунтоване і підстав для його зміни чи скасування не має.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Квятковський Дмитро Васильович залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 10 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді: