22 липня 2010 р. № 22/36-10-1307
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дроботової Т.Б.
суддів Гоголь Т.Г.,Волковицької Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін
позивача
відповідача
матеріали касаційної скарги не з'явились повідомлені належним чином
не з'явились повідомлені належним чином
Підприємця ОСОБА_7
на рішеннягосподарського суду Одеської області від 02.04.10
у справі № 22/36-10-1307 господарського суду Одеської області
за позовомПідприємця ОСОБА_6
доПідприємця ОСОБА_7
про визнання права власності
Підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до підприємця ОСОБА_7, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, що розташована в АДРЕСА_1, загальна площа вказаного приміщення складає 1394,7 кв.м.
Господарський суд Одеської області рішенням від 02.04.2010 року ( суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги задовольнив, визнавши за підприємцем ОСОБА_6 право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Рішення ухвалене з посилання на частину 4 статті 778 Цивільного кодексу України і вмотивоване тим, що позивачем було проведено за власні кошти реконструкцію орендованого за договором оренди від 18.02.2004 року нежитлового приміщення, всі понесені позивачем затрати обґрунтовуються відповідними фінансовими документами, в результаті проведених робіт створено нове нежитлове приміщення.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулася підприємець ОСОБА_7, яка просить рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга вмотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 762, 778 Цивільного кодексу України, статті 45 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на те, що позивач не сплатив державне мито у встановленому розмірі; в ході розгляду справи суд не з'ясував обставин, які мають значення для вірного вирішення спору, зокрема суд не перевірив факт перерахування позивачем орендної плати.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В ході розгляду справи господарським судом встановлено, що 18.12.2003 року між підприємцем ОСОБА_6 (орендар) та підприємцем ОСОБА_7 (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа вказаного приміщення складає 1394,7 кв.м. На момент укладення договору оренди приміщення оцінювалось в 70000 грн., за вказану суму відповідач придбав нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.3. договору). Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що орендодавець зобов'язується провести роботи направлені на поліпшення приміщення шляхом проведення ряду будівельних робіт. Окрім того орендодавець повинен був встановити пожежну сигналізацію, телефонні мережі, провести сантехнічні робити та електрику. Цим же пунктом сторони визначили, що об'єкт знаходиться у аварійному стані та потребує проведення суттєвих будівельних робіт. Вказані роботи орендодавець зобов'язався провести протягом двох місяців з дати укладення договору та передати приміщення в належному для ведення підприємницької діяльності стані до 18.02.2004 року (пункт 2.2.2. договору). Договором орендарю надано право самостійно визначати порядок ведення своєї підприємницької діяльності (п.2.3.1 договору); за умовами договору орендар має право пристосовувати об'єкт оренди для потреб своєї підприємницької діяльності (п.2.3.2 договору) та проводити капітальний ремонт (реконструкцію) об'єкту оренди (п. 2.3.5. договору) без згоди орендодавця.
Господарським судом встановлено, що відповідач вимоги договору, щодо проведення реконструкції та капітального ремонту не виконав. Оскільки позивач не міг використовувати аварійне приміщення в своїй підприємницькій діяльності, він змушений був самостійно за власний кошт вживати заходів щодо його відбудови та реконструкції .Звернувшись до відповідних організацій позивач виявив суттєві недоліки у об'єкті оренди усунення яких потребувало значних затрат.
В результаті проведених робіт позивачем витрачені кошти в розмірі 800000 гривень (на момент укладення договору оренди приміщення оцінювалось в 70000 грн.). Оцінюючи докази у справі, господарський суд встановив, що в результаті здійснення реконструкції позивачем фактично створено нове нежитлове приміщення.
Підстави набуття права власності унормовані статтею 328 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Такими первісними підставами набуття права власності є, зокрема, новостворене майно. За приписами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно з частиною 1 статті 778 Цивільного кодексу України наймач за згодою наймодавця може поліпшити річ, яка є предметом договору найму. При цьому частиною 4 статті 778 Цивільного кодексу України визначено, що в разі коли в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд встановив, що в рамках наданих договором оренди повноважень позивачем було проведено реконструкцію переданого в оренду приміщення; на проведення будівельних робіт аварійного приміщення позивачем витрачено 800000 грн., в результаті чого створено нове майно, суд дійшов вірного висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності підлягає задоволенню.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарським судом Одеської області. До юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Звертаючись з касаційною скаргою відповідач посилався на те, що в ході розгляду справи суд не перевірив факт перерахування позивачем орендної плати. Цей довід не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки він не стосується безпосередньо даного спору. У разі наявності заборгованості скаржник не позбавлений права звернутися з окремим позовом до суду. Не приймаються судом і посилання на те, що позивачем невірно сплачене державне мито, оскільки згідно з вимогами частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Зазначений довід не є такою підставою.
Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки спростовуються викладеним та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
З огляду на викладене, касаційні доводи не спростовують висновків викладених в рішенні господарського суду Одеської області та не можуть бути підставою для його зміни або скасування, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Одеської області від року 02.04.1010 року у справі № 22/36-10-1307 залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_7 -без задоволення.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.Дроботова
Судді Т.Гоголь
Н.Волковицька