14 липня 2010 р. № 30/85пд
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Капацин Н.В.,
Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустрія цінних паперів” та ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Донбасавтотрансагенство” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 30/85 пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустрія цінних паперів” до Відкритого акціонерного товариства “Донбасавтотрансагенство”, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Д0707/221 від 13.07.2007р. недійсним,
за участю представників:
Позивача: не з'явився,
Відповідача: не з'явився,
Треті особи: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Індустрія цінних паперів” (далі -ТОВ “Індустрія цінних паперів”, Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донбасавтотрансагенство” (далі -ВАТ “Донбасавтотрансагенство”, Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Д0707/221 від 13.07.2007р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2009р. до у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено: ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2, Третя особа 1) та ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3, Третя особа 2).
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2010р., у позові ТОВ “Індустрія цінних паперів” відмовлено повністю.
У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Також, на вказані судові рішення була подана касаційна скарга і ліквідатором ВАТ “Донбасавтотрансагенство”, який, з підстав порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення вимог Позивача.
Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.07.2007р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д0707/221 (далі - Договір), відповідно до умов якого (пункти 1.1., 1.22.), Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а останній -прийняти та оплатити пакет цінних паперів (прості іменні акції), емітентів: ЗАТ “Енергомаш”, у кількості 24000 шт., ЗАТ “Оснастка”, у кількості 99003 шт. та ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення”, у кількості 87486 шт., загальною курсовою вартістю 59053154,38 грн.
Згідно п. 2.1. Договору Покупець зобов'язався протягом 60 банківських днів після підписання даного Договору, перерахувати на банківський рахунок Продавця загальну суму Договору, вказану у п. 1.22.
У свою чергу, згідно п. 2.2. Договору, Продавець зобов'язався протягом 60 банківських днів після підписання даного Договору вчинити всі дії, необхідні для передачі цінні папери у власність Покупця, у тому числі надати своєму Зберігачеві розпорядження на списання цінних паперів на рахунок Покупця у Зберігача. Покупець зобов'язаний у той же термін надати своєму Зберігачеві розпорядження про зарахування цінних паперів на свій рахунок.
При чому, відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець гарантував, що цінні папери, які вказані у цьому Договорі, належать йому на праві власності (з правом користування, володіння та розпорядження), не обтяжені заставою та ніякими іншими правами третіх осіб, а також не знаходяться під арештом.
В наступному, згідно акту приймання-передавання цінних паперів від 01.08.2007р., Продавець передав, а Покупець прийняв цінні папери, визначені у Договорі.
Також, 01.08.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору, згідно якої, п. 2.1. Договору було викладено у новій редакції (доповнено) про те, що оплата за цим Договором може здійснюватись також векселями на суму заборгованості.
У зв'язку з цим, 01.08.2007р. між сторонами було підписано акт приймання-передавання цінних паперів, за яким, Позивач прийняв в рахунок оплати цінних паперів за Договором векселі на суму 59053154,38 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Д0707/221 від 13.07.2007р., з посиланням на невідповідність його вимогам законодавства, а саме те, що цей Договір було укладено в результаті зловмисної домовленості між третіми особами -ОСОБА_2 з ОСОБА_3, як керівників, на момент укладення Договору, відповідно, Позивача та Відповідача, тоді як саме майно, що було відчужено за цим Договором, Продавцю не належало. Крім того, ОСОБА_2, як Генеральний директор останнього, під час укладання такого Договору перевищила надані їй Статутом відповідні повноваження, оскільки згідно ст. 8.3. Статуту Позивача прийняття рішень про відчуження майна на суму, що перевищує 50 і більше відсотків майна Товариства, відноситься до виключної компетенції загальних зборів його учасників, тоді як згоди на укладання спірного Договору, учасники ТОВ “Індустрія цінних паперів”, не надавали.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що Позивачем не було обґрунтовано належними доказами вимоги, викладені ним у позовній заяві, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому, відмовив у їх задоволенні.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідають.
Так, як вказувалось вище, предметом договору купівлі-продажу №Д0707/221 від 13.07.2007р., згідно його пунктів 1.1. і 1.22., були прості іменні акції: ЗАТ “Енергомаш”, у кількості 24000 шт., ЗАТ “Оснастка”, у кількості 99003 шт. та ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення”, у кількості 87486 шт., загальною курсовою вартістю 59053154,38 грн.
При цьому, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не вирішив питання про залучення до участі у справі ЗАТ “Енергомаш”, ЗАТ “Оснастка” і ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення”, які являлись емітентами акцій, що були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів 13.07.2007р. для з'ясування питання про їх законного власника (ів) та можливості їх правомірного відчуження Позивачем, а відтак - прийняв рішення, яке безпосередньо впливає на права та обов'язки зазначених осіб.
Крім того, в порушення вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” і Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, судом не було залучено до участі у справі і ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз”, який здійснював перереєстрацію цінних паперів, що були предметом Договору купівлі-продажу цінних паперів.
Також, як було встановлено судами попердніх інстанцій, додатковою угодою від 01.08.2007р. до Договору, п. 2.1. останнього було викладено у новій редакції (доповнено), за якою сторони передбачили можливість здійснення оплати за Договором, також векселями на суму заборгованості. На цій підставі, між сторонами було підписано акт приймання-передавання цінних паперів від 01.08.2007р., за яким Позивач прийняв в рахунок оплати векселі на загальну суму 59053154,38 грн.
Однак, при цьому, в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України, суди не з'ясували та не дослідили в повній мірі питання про дійсне виконання сторонами умов Договору, не витребувавши у сторін вказані векселі для їх огляду та не залучивши їх копії до матеріалів справи.
Крім того, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору, Позивач посилався, зокрема, на те, що вказаний Договір було укладено за зловмисною домовленістю третіх осіб по справі -ОСОБА_2 з ОСОБА_3, як керівників, на момент укладення Договору, відповідно, Позивача та Відповідача, тоді як саме майно, що було відчужено за цим Договором, Продавцю не належало.
При цьому, суду першої інстанції необхідно було більш ретельно звернути увагу на обставини, викладені Позивачем у його позовній заяві, встановити наявність чи відсутність кримінальної справи стосовно посадових осіб Позивача та Відповідача, а у випадку наявності такої, відповідно до вимог ст. 79 ГПК України, вирішити також питання про можливість зупинення провадження у даній справі до розгляду кримінальної справи, або витребувати копії документів, що пов'язані з Договором купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2007р.
Проте, на вказані порушення суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Також, як вказувалось вище, вказані судові рішення, крім ТОВ “Індустрія цінних паперів”, було оскаржено до касаційної інстанції ще й ліквідатором ВАТ “Донбасавтотрансагенство” -Степановим О.Ю., який на підтвердження своїх повноважень надав суду копію постанови господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. у справі № 42/10Б про визнання банкрутом ВАТ “Донбасавтотрансагенство”.
Дійсно, згідно матеріалів справи і, зокрема, згаданої постанови суду, ВАТ “Донбасавтотрансагенство” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці -до 09.05.2010р., а його ліквідатором призначено Степанова О.Ю.
Однак, в наступному, постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010р. постанову господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. у справі № 42/10Б, було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
У зв'язку з цим, у Степанова О.Ю., відсутні повноваження, як ліквідатора ВАТ “Донбасавтотрансагенство”, в тому числі -на підписання та подання касаційної скарги від імені вказаного Товариства, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначену скаргу залишити без розгляду.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустрія цінних паперів” задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 30/85 пд, скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
3. Касаційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Донбасавтотрансагенство”, залишити без розгляду.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Капацин Н.В.
Малетич М.М.