21 липня 2010 р. № 3/28
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Капацин Н.В.,
Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київімко Інтернешенел” на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2010р., рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. у справі № 3/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київімко Інтернешенел” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омбріна” про стягнення 303000,00 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Омбріна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київімко Інтернешенел” визнання договору оренди недійсним та стягнення 2390258,98 грн. прямих збитків і 8656552,64 грн. упущеної вигоди,
за участю представників:
Позивача: Головатюк С.А., дов. б/н від 20.10.2009р.,
Ящук О.О., дов. б/н від 11.01.2010р.,
Відповідача: Лесько М.О., дов. б/н від 15.06.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київімко Інтернешенел” (далі -ТОВ “Київімко Інтернешенел”, Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омбріна” (далі -ТОВ “Омбріна”, Відповідач) про стягнення 303000,00 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 08/03-1 від 08.03.2007р.
У свою чергу, ТОВ “Омбріна” подало до господарського суду зустрічний позов до ТОВ “Київімко Інтернешенел”, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання договору оренди нерухомого майна №08/03-1, укладеного між сторонами 08.03.2007р., недійсним та стягнення з Відповідача збитків у розмірі 11046811,62 грн., в тому числі: 2390258,98 грн. прямих збитків і 8424520,00 грн. упущеної вигоди.
За заявою ТОВ “Омбріна”, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. було вжито заходи до забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ “Київімко Інтернешенел” та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо демонтажу, переміщення та/або вивезення майна, що належить на праві власності (користування) ТОВ “Омбріна”, за межі їх місця знаходження в м. Києві, по вул. В. Житомирській, 2.
Також, за результатами розгляду даної справи по суті, рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р., первісний та зустрічний позови, задоволено повністю.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Київімко Інтернешенел”, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і невідповідність їх висновків обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. та рішення цього ж суду від 19.03.2010р., а також постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.03.2007р. між ТОВ “Київімко Інтернешенел” (Орендодавець) та ТОВ “Омбріна” (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 08/03-1 (далі -Договір), відповідно до умов якого (пункти 1.1., 1.3., 1.4.) Орендодавець передав Орендареві за певну плату на певний строк у користування нерухоме майно -нежитлове приміщення площею 430,6 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, 2, яке буде використовуватись для здійснення господарської діяльності у сфері громадського харчування. Право власності (розпорядження) Орендодавця на вищезазначене приміщення підтверджується Договором купівлі-продажу №692 від 24.05.200р. і Свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення серії НБ № 010003027 від 28.03.2000р.
В пунктах 2.1. - 2.1.1. Договору сторони встановили, що плата за користування приміщенням визначеним у п. 1.1. цього Договору -орендна плата, вноситься Орендарем у грошовій формі і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря. Орендна плата нараховується та сплачується Орендарем через 2 повних календарних місяці з дати підписання акту прийому-передачі приміщення. Орендна плата складається з фіксованої плати за оренду приміщення та витрат на утримання приміщення. Сума витрат на утримання приміщення відображається у додатковій угоді до цього Договору.
Пунктом 3.2. Договору також передбачалось, що Орендар зобов'язаний вносити визначені цим Договором орендну плату та інші платежі своєчасно та у повному обсязі, незалежно від наслідків його господарської діяльності.
Відповідно до п. 7.1. Договору строк його дії, встановлений сторонами -з 08.03.2007р. по 07.03.2010р.
Також, після укладення Договору, між сторонами було укладено додаткові угоди до нього, якими вносились зміни до умов Договору і, зокрема, щодо строку його дії та розміру витрат на утримання орендованого приміщення.
Так, згідно пунктів 1. - 3. додаткової угоди від 08.10.2007р. до Договору сума витрат на утримання приміщення, з урахуванням ПДВ, була встановлена у розмірі 101 000,00 грн. за місяць, яка починається з дати укладання цієї угоди та сплачується протягом використання Орендарем приміщення за Договором, шляхом перерахування Орендарем цієї плати на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 5-го числа, за який вноситься орендна плата, а відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди від 01.02.2009р. сума витрат на утримання приміщення, з урахуванням ПДВ, була встановлена у розмірі 129 500,00 грн. за місяць.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.07.2007р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове строкове володіння та користування приміщення, що орендується за адресою: м. Київ, вул. В. Житомирська, 2, з недоліками (незакінченими роботами) по налаштуванню (влаштуванню) системи вентиляції, кондиціонування, охоронної та пожежної безпеки та ін.
При цьому, у додатковій угоді від 02.07.2007р. до Договору також йшлося про вказані у акті прийому-передачі від 01.07.2007р. недоліки (незакінчені роботи) в орендованому приміщенні, які Орендодавець зобов'язався закінчити до 14.07. -15.08.2007р. (пункти 1. - 1.6. додаткової угоди).
В наступному, а саме: 15.10.2007р. та 01.02.2008р., між сторонами було знову оформлено акти прийому-передачі, відповідно, вказаного у Договорі орендованого приміщення, та обладнання в ньому, без зазначення у цих актах недоліків, про які йшлося у попередньому акті прийому-передачі від 01.07.2007р.
Крім того, судами було встановлено, що між сторонами укладався договір № 12/03 від 12.03.2007р., згідно умов якого (пункти 1.1., 1.2.) Орендодавець зобов'язався укласти з Орендарем договір оренди нежилого приміщення площею 430,6 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, 2, на умовах, визначених договором оренди нерухомого майна № 08/03-1 від 08.03.2007р., терміном на два роки, починаючи з 08.03.2010р. по 07.03.2012р., яке буде використовуватись для здійснення господарської діяльності у сфері громадського харчування. Тобто, Відповідач мав намір користуватися орендованим приміщенням для ведення господарської діяльності у сфері громадського харчування протягом 5-ти років.
Разом з тим, 29.11.2009р. управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в місті Києві в орендованому приміщенні було здійснено планову перевірку додержання та виконання вимог пожежної безпеки, за результатами якої було складено відповідний акт за № 1286.
В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки № 1286 від 29.11.2009р., постановою управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в місті Києві № 1/384 від 30.11.2009р. подальшу експлуатацію приміщень підвального поверху, де влаштовано заклад громадського харчування “Порто Мальтезе” ТОВ “Омбріна”, за адресою: вул. В. Житомирська, 2, що у Шевченківському районі міста Києва, було зупинено, а постановою цього ж Управління № 16/7/7463 від 30.11.2009р. -анульовано дозвіл № 518 від 12.12.2009р. на початок роботи приміщень вказаного закладу громадського харчування “Порто Мальтезе” ТОВ “Омбріна”.
Згідно акту № 1286 від 29.11.2009р., перевіркою було встановлено, що приміщення закладу громадського харчування “Порто Мальтезе” ТОВ “Омбріна” не були введені в експлуатацію актом державної приймальної комісії за участю представника органу державного пожежного нагляду після здійснення реконструкції, що є порушення статті 10 Закону України “Про пожежну безпеку”, пунктів 2.7., 4.2.2. Правил пожежної безпеки та пункту 9.1.2. “Правил забудови міста Києва”, тоді як, правовстановлюючі документи на цей об'єкт нерухомості у ТОВ “Київімко Інтернешенел”, відсутні.
Предметом спору у даній справі є вимоги: ТОВ “Київімко Інтернешенел” за первісним позовом -про стягнення 303000,00 грн. боргу за договором оренди нерухомого майна № 08/03-1 від 08.03.2007р., і ТОВ “Омбріна” за зустрічним позовом - про визнання вказаного Договору недійсним та стягнення збитків у розмірі 11046811,62 грн., в тому числі: 2390258,98 грн. прямих збитків і 8424520,00 грн. упущеної вигоди, на підставі статей 203, 216, 230 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), з посиланням на те, що з боку ТОВ “Київімко Інтернешенел” при укладенні Договору оренди, та додаткових угод до нього, мав місце обман ТОВ “Омбріна” щодо обставин, які мали істотне значення, а саме -можливості використовувати орендоване приміщення за його призначенням та здачі такого ТОВ “Київімко Інтернешенел”, як Орендодавця за Договором, в оренду.
Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, за період: жовтень-грудень 2009 року, з урахуванням вимог статей 509, 626, 627, 759 ЦК України, дійшов висновку про правомірне задоволення судом першої інстанції первісного позову, шляхом стягнення заборгованості в сумі 303000,00 грн.
Щодо зустрічного позову то, суд апеляційної інстанції встановивши, що ТОВ “Київімко Інтернешенел”, як Орендодавця за Договором, не було надано суду доказів, які підтверджують його право власності на створений в результаті реконструкції об'єкт нерухомого майна, а також введення належним чином цього об'єкту в експлуатацію, тоді як при укладенні вказаного Договору оренди ТОВ “Омбріна”, як Орендаря, було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме -щодо предмету Договору, а також, з урахуванням заподіяних такими діями ТОВ “Київімко Інтернешенел” збитків, розмір яких, заявлених до відшкодування стороною становить 11046811,62 грн., в тому числі: 2390258,98 грн. -прямі збитки і 8424520,00 грн. -упущена вигода, що підтверджується відповідними доказами у справі, на підставі вимог статей 22, 203, 216, 230 ЦК України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову та залишення без змін рішення суду першої інстанції про його задоволення.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
При цьому, як вказувалось вище, ТОВ “Київімко Інтернешенел” оскаржило також до касаційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову, яка була залишена без змін постановою апеляційної інстанції від 15.04.2010р.
Разом з тим, статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Тобто, за змістом вказаної статті Закону, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
В даному випадку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, посилався на те, що ТОВ “Омбріна” було обмежено доступ до майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні, за адресою: вул. В. Житомирська, 2, в місті Києві, оскільки вхідні двері цього приміщення було опечатано та відключено джерело його електроживлення на підставі постанови управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в місті Києві ще 30.11.2009р., у зв'язку з чим, це товариство було позбавлено також можливості здійснювати належні заходи до збереження вказаного майна, у зв'язку із чим, дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до порушення майнових прав Відповідача, а тому, задовольнив його заяву про забезпечення зустрічного позову.
Вказані висновки судів, як першої, так і апеляційної інстанцій, у цій частині касаційного оскарження, також відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, із дотриманням процесуальних норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
В даному ж випадку, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ “Київімко Інтернешенел” залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі -без змін.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київімко Інтернешенел” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2010р., рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. у справі № 3/28 -без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Капацин Н.В.
Малетич М.М.