27 липня 2010 р. № 18/109/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуТоргівельно-транспортного приватного підприємства "Мегаттеп"
на постановувід 20.04.10 Одеського апеляційного господарського суду
у справі№18/109/09
господарського судуМиколаївської області
за позовомТоргівельно-транспортного приватного підприємства "Мегаттеп"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Негоціант Південь"
простягнення 227453,05 грн.
за участю представників сторін
від позивача:Чумаченко С.О., дов.
від відповідача:Ткаленко Г.І., дов.
Торгівельно-транспортне приватне підприємство "Мегаттеп" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоціант Південь" про стягнення 207453,05 грн. заборгованості за договором про надання транспортних послуг №105/07 від 01.07.07, а також 20000 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини відсутності схвалення його директором актів здачі-приймання робіт №КБ-0000246 від 14.03.08 на суму 44863,1 грн. та №КБ-0000368 від 30.06.08 на суму 167373,89 грн., а відтак і їх оплати.
Рішенням від 04.02.10 господарський суд Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.) позов задовольнив у частині стягнення 207453,05 грн. основного боргу, а в решті позову відмовив через відсутність передбачених ст. 44 ГПК України підстав.
Рішення мотивовано встановленням обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт за спірним у справі договором, у тому числі визначених у вказаних відповідачем актах, підписаних його посадовою особою без зауважень.
Постановою від 20.04.10 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лавренюк О.Т. -головуючого, Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.) рішення суду першої інстанції частково скасував, а в задоволенні позову відмовив повністю.
Постанова мотивована відсутністю доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунків для оплати за актами здачі-приймання робіт №КБ-0000246 від 14.03.08 на суму 44863,1 грн. та №КБ-0000368 від 30.06.08 на суму 167373,89 грн.
Ухвалою від 05.07.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення позову в повному обсязі.
Касатор доводить, що постанова не відповідає обставинам у справі та законодавству, оскільки позивачем було доведено виконання наданих ним послуг відповідачу, який їх не оплатив, а також неврахування судом наявності в представника позивача в судовому процесі свідоцтва адвоката, що є підставою для відшкодування витрат на його участь.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ВАТ "Сан Інбев Україна" та відповідачем у справі укладено договір на перевезення вантажів, між тим відповідач залучив до перевезення за вказаним договором в якості перевізника іншу особу -відповідача, який приймав вантаж до перевезення та здійснював перевезення вантажів, уклавши договір про надання транспортних послуг №105/07 від 01.07.07.
Згідно з п.п. 4.1-4.4 договору №105/07 від 01.07.07 замовник сплачує перевізнику при міжміських перевезеннях вартість послуг у розмірі 2,80 грн. без ПДВ за 1 км, оплата провадиться замовником перевізнику готівкою з каси підприємства чи по безготівковому розрахунку за дійсно виконану роботу, при цьому перевізник зобов'язаний надати замовнику рахунок на оплату за виконані роботи, акт виконаних робіт з реєстром ТТН або талонів замовника на загальну суму, термін надання рахунка не пізніше 03 числа наступного місяця.
Отже, у договорі сторони не встановили строк оплати перевізнику наданих ним послуг, а вказали, що перевізник зобов'язаний надати замовнику рахунок на оплату за виконані роботи.
Позивач доводив, що на виконання своїх зобов'язань за договором про надання транспортних послуг ним надано транспортні послуги відповідачу на загальну суму 2288182,32 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відповідач за виконані роботи розрахувалося частково, сплативши виконавцю 2080729,27 грн., про що свідчать виписки з банківської установи.
Відповідач під час розгляду справи доводив, що ним оплачено за договором виконавцю 2080729,27 грн., а несплаченими залишилися акти здачі-прийняття робіт №КБ-0000246 від 14.03.08 на суму 44863,10 грн. та №КБ-0000368 від 30.06.08 на суму 167373,89 грн., оскільки позивачем не було виставлено замовнику відповідних рахунків на оплату послуг.
Позивач надав рахунки-фактури №КБ-0000246 від 14.03.08 на суму 44863,10 грн. та №КБ-0000368 від 30.06.08 на суму 167373,89 грн., але доказів їх надсилання чи передачі відповідачу не надав.
З огляду на таке суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла через несплату послуг за актами здачі-прийняття робіт №КБ-0000246 від 14.03.08 на суму 44863,10 грн. та №КБ-0000368 від 30.06.08 на суму 167373,89 грн., доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунків за якими не надано, а відтак у задоволенні позову відмовив.
Однак звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач визначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі договору про надання транспортних послуг №105/07 від 01.07.07 саме у зв'язку з несплатою відповідачем послуг, які були надані на підставі актів здачі-прийняття робіт: №КБ-0000493 від 30.11.08 на суму 53647,49 грн., №КБ-0000525 від 16.12.08 на суму 36294,41 грн., №КБ-0000526 від 30.12.08 на суму 17500,14 грн., №МП-0000035 від 31.01.09 на суму 38500,31 грн., №МП-0000057 від 28.02.09 на суму 41534,65 грн., №МП-0000090 від 31.03.09 на суму 18127,60 грн., №МП-0000105 від 17.04.09 на суму 3656,89 грн., і під час розгляду справи судом першої інстанції ці підстави позову позивачем не змінювалися.
Разом з тим, правильно застосувавши до спірних правовідносин вимоги ст. 530 ЦК України, суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги визначені в законі обставини стосовно вимоги про виконання зобов'язання, викладеної в претензії позивача від 13.06.09 №8/06, в якій визначена сума заборгованості, а також надіслання разом з нею рахунку на загальну суму заборгованості.
З огляду на таке невиконання відповідачем вимоги позивача в розумінні ст. 530 ЦК України, п.п. 2, 6, 7 ст. 193 ГК України слід оцінювати з урахуванням правомірності дій позивача і відповідача у спірних правовідносинах.
Оскільки позивач довів направлення відповідачу вимог про оплату послуг, а відповідач на претензію не відповів та не спростував факт здійснення визначених у претензії послуг, з урахуванням також доказів, наданих фактичним замовником цих послуг -ВАТ "Сан Інбев Україна", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов'язання в частині оплати наданих послуг.
Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, не встановив відсутність факту надання позивачем спірних у справі транспортних послуг або виконання відповідачем зобов'язання з їх оплати, тому помилково скасував рішення суду першої інстанції.
В частині відшкодування судових витрат позивач не довів витрат, здійснених ним за договором надання послуг адвоката, тому згідно зі ст. 44 ГПК України в цій частині позов не підлягав задоволенню.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.10 у справі №18/109/09 скасувати.
3. Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.10 у справі №18/109/09 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун