27 липня 2010 р. № 5020-6/018-5/074
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь"
на постановувід 17.05.10 Севастопольського апеляційного господарського суду
та на ухвалувід 20.04.10
у справі№5020-6/018-5/074
господарського судум. Севастополя
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь"
доКомпанії "SANDRA MARITIME CORPORATION"
простягнення заборгованості в розмірі 683765,67 грн.
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:у засідання не прибули
Товариство з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Компанії "SANDRA MARITIME CORPORATION" про стягнення заборгованості в розмірі 683765,67 грн. за виконані за договором підряду №03-08 від 27.11.08 ремонтні роботи належного відповідачеві теплоходу "SANDRA 1".
Одночасно позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний теплохід "SANDRA 1" (ІМО №7614630; регістровий номер чи позивний сигнал V4EA), що перебуває на стоянці в Севастопольському морському торгівельному порту на території ВАТ "Севморзавод".
Ухвалою від 09.04.10 господарський суд м. Севастополя задовольнив заяву позивача, наклавши арешт на судно.
Відповідач звернувся з заявою про скасування заходів забезпечення, посилаючись на їх вжиття з порушенням ст.ст. 33, 66, 67 ГПК України та ст. 203 Кодексу торгівельного мореплавства України.
Ухвалою від 20.04.10 господарський суд м. Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) скасував заходи забезпечення позову, посилаючись на зміну обставин, що спричинили до застосування заходів забезпечення позову, оскільки суду стало відомо про порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка не є стороною в даній справі.
Постановою від 17.05.10 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Борисової Ю.В. -головуючого, Лисенко В.А., Плута В.М.) вказану ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 24.06.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування зазначених ухвали та постанови як невідповідних фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Касаційна скарга мотивована відсутністю легалізованих документів, що підтверджують правосуб'єктність відповідача, а також повноваження його представників. Також касатор доводить неправомірність скасування судами заходів забезпечення позову до виконання рішення.
Відповідач свого представника в судове засіданні касаційної інстанції не направив, але надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на обставини неправомірності вжитого судом арешту судна.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Господарський суд м. Севастополя ухвалою від 09.04.10 задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві судно, що перебуває на стоянці в Севастопольському морському торгівельному порту на території ВАТ "Севморзавод". Оплата за ремонт цього судна є предметом спору в даній справі.
Відповідачем вказана ухвала не оскаржена в апеляційному чи касаційному порядку.
Натомість, посилаючись на неправомірність накладення судом арешту, відповідач звернувся з заявою про скасування цього заходу забезпечення, яку суд першої інстанції задовольнив ухвалою від 20.04.10.
Позивач оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку, і суд апеляційної інстанції правомірно переглянув її з огляду на роз'яснення, надані Конституційним Судом України в рішенні від 28.04.10 №12-рп/2010 у справі №1-30/2010 стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті висновків про скасування забезпечення позову, вважаючи їх передчасними та не заснованими на дослідженні усіх обставин, які є суттєвими для вирішення цього питання.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про те, що позивачем не доведено адекватність заявлених заходів щодо забезпечення позову, а також обставин утруднення чи неможливості виконання судового рішення в справі. Однак вказані обставини не визначені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі в якості підстав скасування забезпечення позову, а також стосуються саме правомірності винесення судом першої інстанції ухвали від 09.04.10 про вжиття заходів забезпечення, яка не є предметом апеляційного оскарження.
Скасування забезпечення позову передбачено ст. 68 ГПК України, згідно з якою питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
При цьому суду слід виходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача. З огляду на таке господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Скасовуючи забезпечення позову, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на зміну обставин, що спричинили до застосування заходів забезпечення позову, оскільки суду стало відомо про порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка не є стороною в даній справі.
Такий висновок заснований на зазначенні в заяві відповідача про обставини укладення між ним та Компанією "VECTOREX ORGANIZATION INC" договору бербоутного чартеру щодо теплоходу "SANDRA 1", а відтак у зв'язку з арештом цього судна вказана особа позбавлена можливості користування ним і несе значні збитки, які складаються з утримання екіпажу, сплати портових зборів, збитків перед контрагентами. Однак всупереч вимогам ст.ст. 33, 43, 84, 105 ГПК України в судових рішеннях відсутні зазначення про дослідження певних наданих відповідачем доказів на підтвердження вказаних обставин.
До того ж в судових рішеннях відсутнє обґрунтування того, що саме відсутність цих обставин спричинило застосування заходів забезпечення позову ухвалою від 09.04.10, у зв'язку з чим їх виникнення зумовило відсутність підстав для застосування відповідних заходів.
Одночасно суди не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо узгоджених сторонами в додатковій угоді №6 від 30.09.09 умов оплати за ремонт судна до відходу судна з акваторії порту Севастополь з урахуванням положень ст. 594 ЦК України, яка передбачає право кредитора притримати у себе річ, що підлягає передачі боржникові або вказаній ним особі, до виконання боржником зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, у тому числі в разі, якщо третя особа набула права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора. Наявність передбачених вказаною нормою обставин, з якими закон пов'язує право кредитора на притримання, а також вчинення позивачем певних дій, спрямованих на реалізацію цього права, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви відповідача про скасування забезпечення позову не дотримались норм процесуального права внаслідок неповного дослідження обставин, передбачених для застосування ст. 68 ГПК України.
Отже, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а заява розгляду судом першої інстанції відповідно до норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.10 та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 20.04.10 у справі №5020-6/018-5/074 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун