27 липня 2010 р. № 3/183
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів"
на постановувід 26.04.10 Львівського апеляційного господарського суду
та на рішеннявід 23.02.10
у справі№3/183
господарського судуІвано-Франківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів"
простягнення 88587,27 грн.
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:у засідання не прибули
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірнянський завод молочних продуктів" про стягнення 84983,06 грн. заборгованості за договором закупівлі молока від 04.01.07 та 3604,21 грн. 3% річних.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на невідповідність розрахунку спірної суми заборгованості погодженій сторонами вартості літру молока, а також ненадання позивачем належних доказів передання відповідного товару відповідачеві.
Рішенням від 11.02.10 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.), яке залишено без змін постановою від 26.04.10 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. -головуючого, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позовні вимоги задоволено в частині стягнення 84983,36 грн. основного боргу та 733,42 грн. 3% річних за період з 15.08.09 до 01.12.09, а в решті позову відмовив.
Судові рішення мотивовані доведеністю позовних вимог.
Ухвалою від 05.07.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована відсутністю погодження сторонами істотної умови договору -ціни товару, на підтвердження якої позивачем надано довідки і рішення судів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 04.01.07 між сторонами в справі укладено договір-доручення на закупівлю молока в 2007-2008 р.р., згідно з яким позивач (посередник) зобов'язався організовувати заготівлю та закупівлю для заготівельника молока з оплатою, виходячи з орієнтованих закупівельних цін, а заготівельник зобов'язався приймати від посередника пред'явлену продукцію, правильно визначити її масу та якість і своєчасно проводити оплату за отриману продукцію.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно зі ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Крім того, у відповідності з п. 2 ч. 2 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Отже, доводи касатора про відсутність досягнення сторонами згоди щодо ціни товару, що є істотною умовою договору купівлі-продажу, є безпідставними, оскільки між сторонами укладено договір доручення, що має іншу правову природу.
Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини виникнення у відповідача обов'язку з оплати позивачеві вартості поставленого в період з квітня до червня 2008 року молока, включаючи організаційні виплати, в розмірі 84983,06 грн., про погашення якої відповідач звернувся до відповідача з претензією №1 від 07.08.09, яка залишилась без реагування.
В силу встановлених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи ж на встановлення судами обставин щодо виникнення спірної заборгованості, яка підтверджена документально, судова колегія погоджується з висновком про задоволення позовних вимог на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, а також вищевказаних правових норм.
Звернувшись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів, а також не доводив неврахування судами певних наданих ним доказів, які підтверджують сплату ним спірної суми заборгованості, її неправильне обчислення з огляду на інші документально підтверджені ціни на продукцію або наявність певних суперечностей між встановленими при розгляді даної справи обставинами та судовими рішеннями по цивільних справах щодо стягнення з позивача на користь фізичних осіб коштів за молоко, придбане позивачем як посередником за договором від 04.01.07 для відповідача як заготівельника.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.10 у справі №3/183 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун