Єдиний унікальний номер: 462/7226/20
Провадження № 2/448/36/22
28.09.2022 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретарів судового засідання - Рушеляк Г.С., Семен І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (місце знаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, індекс 04050)
відповідача 2 ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про відшкодування матеріальних збитків,
учасники справи:
представник позивача - Кріль О.М. (в режимі відеоконференцзв'язку),
представник відповідача ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - не з'явився,
відповідач ОСОБА_2 - не з'явився
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 , в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути солідарно з відповідачів 73 210 грн. 11 коп. відшкодування матеріальних збитків.
2. В обґрунтування позову посилається на те, що 25.07.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Master», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу «Smart МС01», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності, під керуванням ОСОБА_3 . Зокрема, вказує, що ОСОБА_2 25.07.2016 приблизно о 21.20 год., керуючи автомобілем марки «Renault Master» р.н. НОМЕР_3 та рухаючись ним по автодорозі сполученням с. Ясниська - с.Бірки в напрямку до с. Бірки Яворівського району Львівської області, при проїзді її ділянки біля с. Лісопотік Яворівського району Львівської області, перед інформаційним дорожнім знаком 5.47 «Лісопотік», порушив вимоги Р. 1 п.п.1.2, 1.5; Р. 2 п.п. 2.3 б), д); Р. 10 п.10.1; Р. 12 п.п. 12.1, 12.3 ПДР, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій в цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Smart», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що і призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.
3. Зазначає, що вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23 липня 2019, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
4. Стверджує, що їй, як власнику пошкодженого автомобіля марки «Smart» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок вищевказаної ДТП, заподіяно матеріальний збиток у розмірі 86 526,27 грн. згідно висновку експерта від 08.11.2016, де вказана ринкова вартість її автомобіля. А згідно висновку експерта №001/22 від 10.01.2022 вартість її пошкодженого автомобіля (вартість утилізації) станом на момент ДТП 25.07.2016 становить 13 316,16 грн. 5. Тому зазначає, що згідно уточнених позовних вимог, відшкодуванню позивачу підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП 73 210,11 грн. (86 526,27 грн. - 13316,16 грн.), яка підлягає солідарному стягненню із відповідачів.
6. Зазначає, що звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки, на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-7509727 від 24.02.2016. Проте, листом від 12.06.2020 за вих. № 4462, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовила їй у виплаті страхового відшкодування, оскільки, її заява на виплату надійшла 30.03.2020, а ДТП відбулася 25.07.2016, тобто з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди минуло більше одного року, тому сплинув термін подання заяви про страхове відшкодування і відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування.
7. Вважає відмову ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» незаконною, оскільки, вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23.07.2019, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, надбав законної сили 20.02.2020, тому вважає, що саме з цього часу вона могла звернутися до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування. Вважає, що в неї існували об'єктивні та поважні причини, через які вона не змогла звернутися до з заявою про виплату страхового відшкодування протягом законодавчо визначених строків.
8. Представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 14.07.2021 подав відзив на позовну заяву в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Покликається на те, що відповідно до п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, та трьох років - у разі заподіяння шкоди життю і здоров'ю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що ДТП сталася 25.07.2016, однак, позивач не подавала заяву про виплату страхового відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, в порядку ст.ст. 35-37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а подала заяву про виплату страхового відшкодування лише 30.03.2020, тобто більш як через три роки з моменту ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
9. Вказує, що згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 вимоги п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий не звертався із заявою ані до страховика, ані до суду. Зазначає, що в даній постанові Верховний Суд зробив висновок, що в будь-якому разі строк звернення потерпілого до страховика щодо стягнення майнової шкоди обмежується річним строком з моменту ДТП.
10. Звертає увагу, що даний позов поданий до суду 10.11.2020, тобто поза межами встановленого законом річного строку з моменту ДТП, що відбулася 25.07.2016. Вважає, що це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування страховиком та для відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
11. Посилається на те, що у Постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №556/752/18, у справі № 204/446/17 від 18.05.2020 у справі № 572/49/17 - зроблено правові висновки, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає. Тому вважає пропущений позивачем строк для подання заяви про страхове відшкодування до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не підлягає поновленню, навіть в разі наявності поважних причин його пропуску.
12. Крім того посилається на те, що ст.ст. 33, 35, п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містять чіткі строки щодо подання заяви про виплату страхового відшкодування потерпілим - протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, (яке подасться учасниками ДТП не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди), але не пізніше одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. Тому посилання позивача па те, що вона могла звернутися до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» лише після набрання законної сили вироком суду щодо винуватця ДТП - не є поважною причиною пропуску строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, не підлягає поновленню навіть, якби такі поважні причини були.
13. Крім того вказує на те, що згідно Висновку експерта № 9/480 від 08.11.16 Львівського НДЕКЦ визначено, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля SMART МС 01 д.н. НОМЕР_2 до пошкодження становить 86 526, 27 грн. Вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 337 342,96 грн. Тобто витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Також в даному Висновку експерта зазначено, що відновлювати такий транспортний засіб економічно недоцільно, тому вартість матеріального збитку була визначена експертом такою, що дорівнює вартості даного транспортного засобу до ДТП. Звертає увагу, що згідно ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» даний транспортний засіб вважається фізично знищеним, і власнику страховиком має відшкодовуватись різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. А тому в такому випадку має визначатись вартість залишків транспортного засобу (тобто вартість транспортного засобу після ДТП). Однак позивач не надала доказів визначення вартості залишків даного транспортного засобу, а тому встановити розмір страхового відшкодування є неможливим, оскільки неврахування вартості залишків в даному випадку суперечить вимогам закону.
14. Стверджує, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі ринкової вартості транспортного засобу до ДТП у розмірі 86 526,27 грн., не можуть бути задоволені. Просить у задоволення позовних вимог до ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити повністю.
15. Представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 04.07.2022 подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п.37.1.4 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, та трьох років - у разі заподіяння шкоди життю і здоров'ю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки ДТП сталася 25.07.2016, проте, позивач не подавала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, а подала заяву лише 30.03.2020, більше як через три роки з моменту ДТП, це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
16. Зазначає, що пропущений позивачем строк для подання заяви про страхове відшкодування до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не підлягає поновленню, навіть в разі наявності поважних причин його пропуску, крім того, такий строк є присічним. Просить у задоволення позовних вимог до ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити повністю.
17. Представник позивача 06.07.2022 подала додаткові пояснення в яких зазначила, що твердження представника ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про те, що пропуск визначеного ст. 37.1.4. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку звернення до страховика з заявою про страхове відшкодування є підставою для відмови у позові, є незаконним та суперечить позиції Верховного Суду.
18. Вказує, що позивач звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 30.03.2020, тобто майже одразу ж коли вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23.07.2019, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні відповідної ДТП, надбав законної сили 20.02.2020, оскільки саме з цього часу позивач реально могла отримати від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування. Таким чином, у позивача існували об'єктивні та поважні причини, через які вона не змогла звернутися до ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування протягом законодавчо визначених строків, оскільки, не було встановлено та доведено вину страхувальника ОСОБА_2 , вирок суду набрав законної сили аж майже через 4 роки після настання страхового випадку, а без встановлення вини ОСОБА_2 позивач не змогла б отримати відповідне страхове відшкодування.
19. Щодо тверджень представника ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про те, що визначений законом річний строк для подання заяви про страхове відшкодування є преклюзивним і не підлягає поновленню, звертає увагу суду, що з цього приводу є нова позиція Верховного Суду зазначена у постанові від 16 лютого 2022 по справі №554/3246/18, де вказано, що пропуск річного строку для звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві ст. 12 ЦК України як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат.
20. Стверджує, що позивач вжила усіх розумних заходів для отримання від страховика страхового відшкодування, подала відповідну заяву одразу ж після набрання законної силивироком Яворівського районного суду Львівської області, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні відповідної ДТП, а тому має право на отримання відповідного страхового відшкодування і позов до страхової компанії є підставним та підлягає до задоволення.
21. Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подав.
ІІ. Позиція учасників справи
22. Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що просить суд розгляд справи проводити без її участі.
23. Представник позивача - адвокат Кріль О.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтрималаз підстав наведених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, надала пояснення аналогічні їх змісту.
24. Доповнила, що звертаючись до суду 16.11.2020 із позовною заявою, просила стягнути матеріальні збитки з відповідачів солідарно, оскільки, на той момент керувалася правовими позиціями Верховного Суду, які діяли на той час, зокрема, про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, наведеного у постанові ВС України від 20.01.2016. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок, в даному випадку страховою компанією винуватця ДТП. За таких обставин потерпіла пред'явила вимогу про відшкодування їй завданої шкоди винуватцем та його страховиком солідарно. Просить позов задовольнити повністю.
25. Представник відповідача ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві та додаткових поясненнях просить суд розгляд справи проводити у його відсутності та у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
26. Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання неодноразово не з'являвся, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заяв, клопотань до суду не скеровував.
27. Суд констатує що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка відповідача ОСОБА_2 не перешкоджає розгляду справи без його участі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
28. Ухвалою суду від 10.06.2021 позовну заяву, яка надійшла за територіальною підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області 19.05.2021 згідно ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 05.01.2021 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29. Ухвалою суду від 29.09.2021 постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.
30. Ухвалою суду від 19.10.2021 призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження.
31. Ухвалою суду від 13.01.2022 суд постановив відновити провадження по справі та призначити судове засідання, в яке викликати учасників справи.
32. Ухвалою суду від 10.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин
33. Згідно вироку Яворівського районного суду Львівської області від 23 липня 2019 (а.с.6-15), який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 (а.с.16-20) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 25.07.2016 приблизно о 21.20 год., керуючи автомобілем марки «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухаючись ним по автодорозі сполученням с. Ясниська - с. Бірки в напрямку до с. Бірки Яворівського району Львівської області, при проїзді її ділянки біля с. Лісопотік Яворівського району Львівської області, перед інформаційним дорожнім знаком 5.47 «Лісопотік», порушив вимоги Р. 1 п.п.1.2, 1.5; Р. 2 п.п. 2.3 б), д); Р. 10 п.10.1; Р. 12 п.п. 12.1, 12.3 ПДР, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій в цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Smart», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що і призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.
34. Висновком судової автотоварознавчої експертизи №9/480 від 08.11.2016 (а.с.21-32) встановлено, що ринкова вартість представленого на дослідження автомобіля марки «SMART МС 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , до нанесення йому пошкоджень, станом на 08.11.2016, становить 86526,27 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки «SMART МС 01» 1999 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 08.11.2016, становить 86526,27 грн. Вказано, що з технічної точки зору провести відновлювальний ремонт представленого на дослідження автомобіля марки «SMART МС 01», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 можливо. Однак, з економічної точки зору недоцільно виконувати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого перевищує вартість ідентичного неушкодженого автомобіля. Мінімальна вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «SMART МС 01», 1999 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 08.11.2016, становить 337342,96 грн.
35. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.34), власником автомобіля марки «SMART МС 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 є ОСОБА_1 (позивач).
36. З витягу перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ (а.с.33) та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-7509727 від 24.02.2016 вбачається, що транспортний засіб марки «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 застрахований в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
37. Листом ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 12.06.2020 № 4462 (а.с.35) позивачеві відмовлено у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що згідно із п. 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, оскільки шкода заподіяна майну потерпілого.
38. В даному листі зазначено, що заява на виплату від позивачки надійшла до страхової компанії 30.03.2020, а дорожньо-транспортна пригода відбулася 25.07.2016 року (а.с. 35).
39. Згідно висновку експерта №001/22 від 10.01.2022, вартість пошкодженого автомобіля (вартість утилізації) «SMART МС 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП - 25.07.2016 становить 13 316,16 грн.
40. Із змісту полісуобов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-7509727 від 24.02.2016 встановлено, що транспортний засіб марки «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 застрахований в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», строк дії з 00.00 год. 25.07.2016 до 24.07.2017 включно, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000, 00 (сто тисяч) грн., розмір франшизи нуль гривень.
V. Застосоване Судом законодавство
41. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
42. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
43. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
44. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
45. У пункті 1 частини першої статті 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
46. Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
47. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
48. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
49. Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
50. Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
51. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
52. Відповідно до положень пунктів 33.1.4., 33.3. статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
53. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
54. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. статті 35).
55. Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
56. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
57. Отже відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
58. Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
59. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
60. Відповідно до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
61. У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
62. Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди
63. Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.
64. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
65. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
66. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
67. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
68. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
69. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
70. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
71. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
72. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
73. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
74. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
75. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
76. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
77. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
78. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
79. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
VІ. Висновки Суду
80. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 25.07.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Master», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу «Smart МС01», д.р.н. НОМЕР_2 , що належить позивачці на праві власності, під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автомобіля «Smart» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, а позивачка, як власник транспортного засобу, матеріальну шкоду. Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23.07.2019, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.02.2020 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання.
81. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
82. Встановлено також, що позивачці, як власнику пошкодженого автомобіля марки «Smart», внаслідок вищевказаної ДТП, заподіяно матеріальний збиток у розмірі 86 526,27 грн. згідно висновку експерта від 08.11.2016, де вказана ринкова вартість її автомобіля та зазначено, що з технічної точки зору провести відновлювальний ремонт представленого на дослідження автомобіля марки «SMART МС 01» р.н. НОМЕР_2 можливо, а з економічної точки зору недоцільно виконувати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого перевищує вартість ідентичного неушкодженого автомобіля, оскільки мінімальна вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 08.11.2016, становить 337342,96 грн. Також встановлено, що згідно висновку експерта №001/22 від 10.01.2022 вартість її пошкодженого автомобіля (вартість утилізації) станом на момент ДТП 25.07.2016 становить 13 316,16 грн.
83. Судом встановлено в даній справі про відшкодування шкоди, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1. протиправна поведінка; 2. шкода та її розмір; 3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4. вина.
84. Дані факти не оспорюються сторонами справи.
85. В даному випадку, застосовується порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
86. Наведене свідчить про те, що відшкодуванню позивачці підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП в розмірі 73 210,11 грн.(86 526,27 грн. - 13316,16 грн.).
Такий висновок суду узгоджується і правовими позиціями, викладеними у постановах ВС від 30 січня 2019 в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 в справі № 525/1592/18, від 01 квітня 2020 в справі № 754/10777/15-ц.
87. Судом також встановлено, що згідно полісуобов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-7509727 транспортний засіб марки «Renault Master» р.н. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП 25.07.2016 був застрахований в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», строк дії з 00.00 год. 25.07.2016 до 24.07.2017 включно, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000, 00 грн., розмір франшизи нуль грн.
88. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
89. Крім того, відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
90. Враховуючи встановлені обставини та наведені норми, суд приходить до висновку, що згідно вказаного договору страхування та відповідно до пункту 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, настав страховий випадок, то страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі, повинен відшкодувати у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну майну позивачці внаслідок ДТП, як третій особі, в розмірі в розмірі 73 210,11 грн., який належно підтверджений позивачкою на підставі долучених нею доказів, яку завдала винна особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність та узгоджується із метою інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
91. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків.
92. Суд звертає увагу, що вимога позивачки про стягнення шкоди із відповідачів в солідарному порядку до задоволення не підлягає, оскільки правовідносини у сфері страхування виключають солідарну відповідальність страховика і страхувальника.
93. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
94. Враховуючи викладене, обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика винної у ДТП особи, у даному випадку - на ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
95. Сторонами у справі не заперечувалось, що страхове відшкодування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивачці не виплатила.
Щодо строку подання заяви про страхове відшкодування
96. Обґрунтовуючи свої заперечення позовних вимог, представник відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» посилається на те, що відповідно до п.37.1.4 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, та трьох років - у разі заподіяння шкоди життю і здоров'ю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вказує, що ДТП сталася 25.07.2016, однак позивачка в страхову компанію заяву про виплату страхового відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, в порядку ст.ст. 35-37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а подала лише 30.03.2020, тобто більш як через три роки з моменту ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
97.Надаючи оцінку даному твердженню представника відповідача страхової компанії слід зазначити наступне.
98. Коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
99. Згідно постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року по справі № 554/3246/18, поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
100. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.
101. Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трирічного строку, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
102. Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
103. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
104. Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
105. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій нормі.
106. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
107. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
108. Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 у справі № 147/66/17.
109. Таким чином, суд доходить висновку про те, що саме на ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» покладено обов'язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування, про відшкодування яких вона звернулася до страховика 30.03.2020, після того, як вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23.07.2019, був залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.02.2020, згідно якого відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України по факту досліджуваного страхового випадку. А, отримавши від страховика відмову в такій виплаті згідно листа від 12.06.2020, звернулася до суду із позовом 16.11.2020 за захистом свого порушеного права.
110. Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують право позивача на відшкодування шкоди.
111. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи.
112. З урахуванням викладеного, Суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 73 210,11 грн.
113. Матеріали справи не містять наявних обставин, а представником відповідача не долучені докази, які б дали право визнати недоведеними позовні вимоги позивачки.
114. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, позивачка звернулася за захистом свого майнового права, яке порушено шляхом заподіяння майнової шкоди, керуючись нормами встановленого матеріального законодавства та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
VIІ. Судові витрати
115. Враховуючи, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», приймаючи до уваги часткове задоволення позову - лише із відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», тому з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 43, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
1. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) гривень 11 копійок відшкодування матеріальних збитків.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків із ОСОБА_2 - відмовити.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», місце знаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, індекс 04050;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 10.10.2022.
Суддя Світлана ГІРЯК
Рішення набрало законної сили:
«___» ______________ 20__
Суддя Світлана ГІРЯК