Справа № 308/13406/22
1-кс/308/4085/22
07 жовтня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, Полтавської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти 5 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального кодексу України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2022 за №62022140160000193.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 17.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
13.03.2022 Наказом № 54 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_8 , громадянина ОСОБА_5 , призначено на посаду номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти 5 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до мобілізаційного плану на військову службу з 12.03.2022.
Під час проходження служби, військовослужбовець, солдат ОСОБА_5 зобов'язаний був дотримуватися вимог Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про оборону України», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту України,
Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , номером обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти 5 окремого стрілецького батальйону, солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 29 вересня 2022 року, у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_9 , який є начальником за військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , останньому доведено для виконання письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_10 за № 224 від 29.09.2022, про вибуття ОСОБА_5 з розташування військової частини у населеному пункті Невицьке до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме: до населеного пункту АДРЕСА_3 для підвищення боєздатності військової частини НОМЕР_1 та подальшого виконання обов'язків військової служби.
3 жовтня 2022 року ОСОБА_5 отримав від заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_9 припис, який виданий відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 29.09.2022, про необхідність 04.10.2022 вибути до військової частини НОМЕР_1 , а саме: до населеного пункту АДРЕСА_3 , із зазначеним строком прибуття 05.10.2022 до 22.00 год.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, до 22.00 год. 05.10.2022 не прибув до військової частини НОМЕР_1 , а саме: до населеного пункту АДРЕСА_3 , та 06.10.2022 перебував у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи об'єктивну можливість виконати вказаний наказ, без поважних причин, умисно не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 29.09.2022 про вибуття до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме до населеного пункту АДРЕСА_3 для підвищення боєздатності військової частини НОМЕР_1 та виконання обов'язків військової служби.
За таких обставин, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокорі, тобто інше умисне невиконання наказу, вчиненій в умовах воєнного стану,
Клопотання мотивоване тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, знаходячись на волі, підозрюваний може використати свої зв'язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
У судовому засіданні прокурор відомості, викладені в клопотанні підтримав, просив його задовольнити.
В судовому засіданні підозрюванний ОСОБА_5 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що був призваний у березні 2022 року по мобілізації, був обмежено придатний, але при проходженні медичної комісії визначили його придатним до несення військової служби.
Під час несення служби, хронічні хвороби загострилися, через що звертався до лікарів, проходив лікування. З останнім висновком військової лікарської комісії щодо придатності до несення служби не згодний. Отримавши припис, відмовився від його виконання через стан здоров'я, просив залишити його проходити службу у м. Ужгород. Зазначив, що у його діях непокори не було, він не відмовлявся,а лише не зміг виконати припис через стан здоров'я.
В судовому засіданні захисник підозрюваного заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою відносно ОСОБА_5 просив обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов'язання або визначити мінімальний розмір застави. Зазначив, що ризики зазначені в клопотанні - відсутні, для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України достатньо буде застосувати більш м'які запобіжні заходи.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2022 за №62022140160000193.
06.10.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального кодексу України, а саме: у непокорі, тобто інше умисне невиконання наказу, вчиненій в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 402 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Частиною 7 статті 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених КПК України, слід встановити в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить -124 050 грн. (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят гривень).
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати ОСОБА_5 з 14 год. 02 хв. 06 жовтня 2022 року по 03 грудня 2022 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 124 050 грн. (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за вимогою;
-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків - два місяці.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 10 жовтня 2022 року о 08 год. 50 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1