Справа № 307/2643/22
Провадження № 2/307/550/22
11 жовтня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Мотринець Т.І., за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Нересницької сільської ради про визначення місця проживання дітей.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Нересницької сільської ради про визначення місця проживання дітей.
Позов мотивований тим, що 19.07.2005 р. виконкомом Ганичівської сільської ради Тячівського району, Закарпатської області між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.03.2017 розірвано. Від спільного проживання у них народилося троє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Майже рік до розірвання шлюбу у 2016 році, відповідачка ОСОБА_4 покинула його та дітей і пішла жити до іншого чоловіка. Таким чином із 2016 року він один проживає разом з дітьми, один займається їх вихованням. У 2019 р. він звернувся в суд з позовною заявою про стягненням аліментів із відповідачки на трьох дітей. Рішенням Тячівського районного суду від 23.01.2020 р. присуджено стягувати із відповідачки ОСОБА_4 на його користь аліменти на трьох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. кожен місяць на кожну дитину. Відповідачка ОСОБА_4 аліменти на дітей не платить, про що свідчить розрахунок заборгованості по аліментах в розмірі 63 тисячі гривень, добровільно матеріальну допомогу дітям не надає, до дітей не навідується, не цікавиться їх життям та вихованням. На даний час донька ОСОБА_8 вже повнолітня, таким чином на його утриманні залишилося двоє неповнолітніх дітей донька ОСОБА_6 , 2005 р.н., та син ОСОБА_7 , 2012 р.н., про що свідчить довідка Ганичівської сільської ради від 12.04.2022 р. Відповідачка ОСОБА_4 продовжує не платити аліменти на дітей, а також не приймає ніякої участі у житті та вихованні дітей. Тому просить суд визначити місце проживання дітей: доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із батьком ОСОБА_3 , тобто з ним, за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву в якій просить суд справу розглядати у її відсутності, вимоги позову визнає повністю, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у її відсутності.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Нересницької сільської ради - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.
Відповідно до положень частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст.16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст.4).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що згідно Довідки виданої Ганичівської сільської ради за № 617 від 12.04.2022 року, на утриманні позивача ОСОБА_3 перебуває двоє неповнолітніх дітей, а саме дочка ОСОБА_9 , 2005 р.н. та син ОСОБА_8 , 2012 р.н.
Рішенням Тячівського районного суду від 22.03.2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, яке набуло законної сили 03.04.2017 року.
Відповідно до Свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 20.02.2012 року та серії НОМЕР_2 від 10.12.2019 р.н. батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Із Висновку Органу опіки та піклування Нересницької сільської ради за № 740/01.2-22 від 17.08.2022 року вбачається, що Орган опіки та піклування Нересницької сільської ради вважає доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви зареєстрованої приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гунда А.М. за № 804 від 28.06.2022 року відповідачка ОСОБА_4 не заперечує постійного проживання її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та вимоги позову підтримує повністю та просить суд справу розглядати у її відсутності.
У разі наявності спору між матір'ю і батьком дитини, щодо місця проживання дитини, то такий спір вирішується органом опіки та піклування або судом. Той з батьків, який бажає визначити місце проживання дитини може обирати куди звертатися: в службу у справах дітей чи до суду.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_3 , просить суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним.
Щодо визначення місця проживання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Судом встановлено, що дочка позивача ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже на даний час досягла чотирнадцятирічного віку.
А тому, приводу визначення місця проживання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем суд приходить до висновку про відмову в цій частині позову, оскільки дитина досягла чотирнадцятирічного віку та має право самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.
Щодо позовних вимог в частині визначення встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та не заявлення вимоги щодо вирішення такого, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров'я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому, у такому випадку відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Із встановлених в судовому засіданні обставин, зокрема, з наданої відповідачкою заяви, про визнання нею заявлених вимог, у судовому засіданні вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання обох дітей. Матеріали справи також не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Отже, між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їх дітей, зокрема, малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , унаслідок чого ні права позивача, ні права дитини не порушені, а тому і судовому захисту не підлягають.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4,12, 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.141, 142, 157, 160, 161 СК України, суд
В задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Нересницької сільської ради про визначення місця проживання дітей - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Нересницької сільської ради, місце розташування: 90540, с. Нересниця, вул.. Грушевського, 25, Тячівського району, Закарпатської області.
Повний текст рішення виготовлено 11.10.2022.
Суддя: В.В. Чопик